Експеримент закінчився трагічно: як смерть брата Нобеля призвела до появи динаміту

Ця аварія не поклала край роботі Нобеля, а навпаки, стала однією з ключових подій на шляху до винаходу та патентування динаміту три роки по тому. Фокус зібрав найцікавіші факти, пов'язані з вибухом у лабораторії Нобеля та винайденням динаміту.

Вибух 1864 та смерть Еміля Нобеля

Вибух стався в Геленеборзі, де родина Нобелів проводила експерименти з виробництва нітрогліцерину. На той час Альфред Нобель уже був переконаний, що ця речовина може стати комерційно цінним вибуховим матеріалом, але її надзвичайна чутливість робила виробництво та транспортування надзвичайно небезпечними.

За даними Нобелівської фундації, у цій катастрофі загинув молодший брат Альфреда Нобеля, 20-річний Еміль, разом із ще чотирма людьми. Ця трагедія викрила величезні ризики, пов'язані зі спробами перетворити нітрогліцерин на практичний вибуховий матеріал.

Наслідки не забарилися: шведська влада заборонила подальші експерименти з нітрогліцерином у межах Стокгольма. Тому Нобелю довелося шукати інший спосіб продовжити свої дослідження, і зрештою він переніс частину своїх експериментів на баржу, що стояла на якорі на озері Меларен.

Продовження експериментів Нобеля

Трагедія не завадила Нобелю розвивати нітрогліцерин як промисловий вибуховий матеріал. Насправді, лише через кілька місяців після аварії він заснував компанію "Nitroglycerin Aktiebolaget", створену для комерційного виробництва цієї речовини. Це була перша компанія Нобеля, а виробництво на заводі у Вінтервікені розпочалося в промислових масштабах у 1865 році.

Альфред Нобель намагався вирішити практичні проблеми, що заважали надійному використанню нітрогліцерину. Його попередній винахід — детонатор — уже вирішив одну проблему контрольованого ініціювання вибуху, але сама речовина залишалася небезпечно чутливою.

Тому робота Нобеля зосередилася на стабілізації. Він випробовував різні матеріали, намагаючись знайти щось, здатне поглинати нітрогліцерин, не знищуючи його корисних властивостей як вибухової речовини. Прорив стався, коли він експериментував із кізельгуром — пористою формою діатомової землі. Цей матеріал поглинав рідину й перетворював її на стабільну пасту.

Винайдення динаміту: прорив 1866 року

Значення цього відкриття полягало в тому, що Нобель змінив фізичну форму нітрогліцерину. Нобель виявив, що суміш можна формувати у вигляді стрижнів, придатних для введення у свердловини, що робило її набагато практичнішою для промислових вибухових робіт.

Цей прорив зазвичай датують 1866 роком. Нобель назвав новий вибуховий матеріал "динамітом", запозичивши це слово з грецького "dynamis", що означає "сила". Абсорбуючий матеріал сам по собі не брав участі у вибуху, що призводило до зменшення потужності вибуху. Проте цей баланс між потужністю та зручністю у використанні допоміг зробити динаміт комерційно корисним для гірничої справи, прокладання тунелів, будівництва залізниць та інших великих будівельних проєктів.

Патентування винаходу у 1867 році

19 вересня 1867 року Альфред Нобель отримав шведський патент на динаміт. Винахідник також отримав патенти на динаміт в інших країнах, зокрема у Великій Британії та Сполучених Штатах, готуючись до розширення його виробництва на міжнародному рівні.

Упродовж трьох років Нобель продовжував виробляти нітрогліцерин, засновував компанії, переніс частину своїх підприємств за межі Стокгольма та Німеччини, вдосконалював технологію детонаторів і шукав матеріал, який міг би зробити нітрогліцерин безпечнішим. Навіть після того, як у 1866 році ще один потужний вибух знищив його завод у Крюммелі в Німеччині, Нобель продовжував експериментувати.

Динаміт швидко став основою зростаючої вибухової промисловості. Компанії Нобеля постачали вибухові речовини для цивільних інженерних проєктів, а його винаходи також знайшли військове застосування. Упродовж десятиліття Нобель став учасником вибухових заводів у кількох країнах, перетворивши рішення небезпечної хімічної проблеми на міжнародний бізнес.

Смерть Еміля Нобеля стала однією з найважливіших подій в історії створення динаміту, адже вона наочно продемонструвала небезпеку, яку Альфред Нобель намагався подолати у своїх експериментах. Його метою було не просто створити потужнішу вибухову речовину, а знайти спосіб зробити нітрогліцерин безпечнішим і придатнішим для практичного використання.

Інші новини науки

• Упродовж десятиліть у глибини Північної Атлантики було скинуто понад 200 000 барелів радіоактивних відходів. Тепер це стало проблемою, яку вчені не можуть ігнорувати.
• У Карпатах відкрили міжнародний дослідницький центр на базі обсерваторії Білий Слон. Новий центр надає вченим доступ до високогірного дослідницького майданчика, в якому можна проводити дослідження в галузі астрономії, метеорології, кліматології та екології.