«Просто сфотографуй будівлю». Як батькам розпізнати, що підлітка вербують

Спочатку це не схоже на злочин. У телеграмі підлітку пише незнайомець: коротке завдання на 15 хвилин, гроші на картку прийдуть сьогодні ж. Умова одна — нікому не казати. Для дорослого це очевидна пастка. Для 14-річного — квест, у якому він нарешті сам щось вирішує і сам заробляє.

За словами речника СБУ Артема Дехтяренка, серед людей, яких ворог завербував для виконання завдань в Україні, 22% — неповнолітні. Тільки упродовж 2025 року Національна поліція України отримала понад 60 повідомлень, які містять інформацію про ознаки залучення дітей до диверсійної діяльності. Кількість самих спроб вербування може бути значно більшою, адже часто дорослі про них просто не дізнаються.

Усе це відбувається там, де підлітки живуть щодня. Серед 13—15-річних 82% користуються телеграмом, 78% — тіктоком, 63% — ютубом, 48% — інстаграмом. Саме ці платформи використовують зловмисники.

Найнебезпечніша реакція — мовчанка

З чого б не починалося вербування, умова «нікому не казати» є обов’язковою. Поки дитина мовчить, вербувальник контролює ситуацію повністю: він єдиний дорослий, який знає, що відбувається. А розпізнати небезпеку самотужки дитині часто буває важко.

«Як правило, вербування починається не з прямої пропозиції вчинити злочин. Спочатку невідома особа встановлює контакт через месенджери, соціальні мережі, ігрові платформи або тематичні спільноти. Поступово формується довіра: дитині пропонують легкий заробіток, подарунки, допомогу або просто спілкування. Після цього відбувається перевірка готовності виконувати прості доручення — наприклад, сфотографувати певний об’єкт чи передати інформацію. Надалі завдання можуть ставати дедалі небезпечнішими та стосуватися підпалів, пошкодження майна, збору інформації про військовослужбовців чи об’єкти інфраструктури. Вербувальники свідомо використовують психологічні особливості підлітків — бажання самостійності, визнання, гострих відчуттів або фінансової незалежності», — сказав заступник начальника Управління ювенальної превенції Національної поліції України Віталій Романов.

Причина, чому підліток погоджується зберігати таємницю навіть після того, як усвідомив небезпеку, майже завжди однакова — страх. Страх, що заберуть телефон, звинуватять чи будуть кричати. Дитина обирає залишитися з проблемою наодинці, бо здається, що так легше.

«Найпоширеніша помилка — реакція через покарання: забрати телефон, накричати, звинуватити дитину в необережності. Через це дитина наступного разу просто не розповість про небезпеку. Друга помилка — видалення листування або акаунта в намаганні швидко припинити контакт: так втрачаються важливі докази. Батькам також не варто недооцінювати ситуацію лише тому, що дитина отримала невелику суму або виконала, на перший погляд, “несерйозне” доручення — для вербувальника це може бути лише першим етапом залучення», — каже Віталій Романов.

Сигнали, на які варто звернути увагу

● У дитини з’явилися гроші, дорогі речі або поповнення на картці, походження яких вона не може або не хоче пояснити.

● Різко змінилася поведінка з телефоном: перевертає екран, виходить із кімнати, щоб відповісти, чистить листування.

● Новий контакт, про якого нічого не відомо, — часто старший, дуже уважний, швидко став «єдиним, хто розуміє».

● Дитина отримує «завдання»: щось сфотографувати, десь щось залишити, кудись під’їхати — подані як гра, підробіток або перевірка на сміливість.

● Просить надіслати або переслати документи, фото, дані родини.

«Батьки найкраще знають звичну поведінку своєї дитини, тому важливими можуть бути навіть невеликі, але нетипові для неї зміни, особливо якщо вони з’явилися раптово. Це може бути підвищена тривожність або замкнутість, раптові й незрозумілі зміни настрою та поведінки. Варто звернути увагу на небажання дитини говорити про онлайн-спілкування, приховування чи регулярне видалення чатів, часте видалення та повторне встановлення месенджерів та ігрових додатків. Насторожити також має поява нових речей або грошей, походження яких дитина не може або не хоче пояснити, а також ситуації, коли дитина чи підліток частіше просить кишенькові гроші під різними приводами», — сказала радниця з питань освіти FCA Ірина Круть.

Що робити, щоб уберегти дитину від вербування

Розмовляйте до того, як щось станеться. Йдеться не про одну «серйозну розмову», а короткі й регулярні. Найдієвіша фраза, яку підліток має почути від вас багато разів: «Що б не сталося — приходь до мене. Ми розберемося, а не покараємо».

Домовтеся про правило: жодних завдань від незнайомців. Хай якими безневинними вони б не виглядали. У випадку спроби вербування поліція радить не починати листування, не виконувати жодних вказівок, зберегти скриншоти та звернутися до правоохоронців.

Проговоріть відповідальність без залякування. Кримінальна відповідальність за найтяжчі злочини в Україні настає з 14 років. Підліток має про це знати як про факт, який його захищає.

Відео, які пояснюють підлітку те, що складно пояснити самому

Проблема в тому, що все це неможливо проговорити за один вечір — і зробити це без моралізаторства та зрозумілою мовою. Тому іноді краще не розповідати, а показати.

Саме на цьому побудована серія коротких відео «Цифровий щит України», яку створила Фінська церковна допомога (FCA) в Україні у партнерстві з Департаментом ювенальної превенції Національної поліції України.

Серія охоплює те, з чим діти стикаються найчастіше:

● вербування та «легкі гроші» — як виглядає схема зсередини і чим насправді закінчується;

● кібербулінг — що робити, якщо цькують тебе або на твоїх очах;

● газлайтинг і маніпуляції — як розпізнати, що тобою керують;

● кібербезпека — паролі, доступи, дані, які не варто віддавати нікому.

Відео можна дивитися разом із дитиною — і саме так почати розмову, яку давно відкладали.

[ПОСИЛАННЯ]

Якщо це вже сталося

Часто батьки зволікають і не звертаються до поліції саме тому, що бояться нашкодити цим дитині. Однак головне — не гаяти час і не звинувачувати дитину.

«Важливо не створювати у дитини страх, що після звернення до поліції її автоматично покарають. Кожна ситуація оцінюється індивідуально: враховують вік дитини, обставини вербування, характер виконаного завдання, наявність примусу чи погроз, а також те, чи добровільно вона припинила свої дії та повідомила про них. Добровільне звернення та сприяння встановленню обставин можуть мати істотне значення під час правової оцінки ситуації. Водночас автоматичної “недоторканності” від відповідальності лише через те, що дитина сама звернулася, закон не встановлює. Тому принципово важливо, щоб дитина повідомила якомога раніше — ще до виконання завдання або одразу після того, як зрозуміла його справжню мету», — пояснює заступник начальника Управління ювенальної превенції Нацполіції Віталій Романов.

Порядок дій простий:

1. Зберегти докази: скриншоти листування, нікнейми, номери, посилання. Не видаляти чат.

2. Повідомити поліцію — 102 або контакт-центр Національної поліції 0 800 500 202.

3. Про спробу вербування — Чат-бот СБУ @spaly_fsb_bot (у телеграмі).

4. Про злочин в інтернеті — онлайн-форма Департаменту кіберполіції: cyberpolice.gov.ua

5. Психологічна підтримка для дитини — Національна дитяча гаряча лінія: 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225. Безплатно, анонімно.

Дитина, яка потрапила в таку історію, потребує не покарання, а дорослого, який поруч. Найкраще, що можна зробити просто зараз, — сказати їй про це вголос. І не чекати, поки з’явиться причина.

Ілюстрація: ChatGPT