У повітрі десятки годин: армія США випробувала невидимий для РЕБ дрон на дроті

Армія США завершила випробування прив'язних безпілотних систем (Te-UAS), встановлених на легких піхотних машинах Infantry Squad Vehicle-Utility (ISV-U).

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на офіційне повідомлення Армії США.

Що саме тестували

На майданчику McKenna Field Landing Site два комерційні прив'язні безпілотники встановили на п'ятимісну ISV-U - модифікацію базової дев'ятимісної машини піхоти (M1301) з вантажною платформою. Оператори відпрацьовували підйом і спуск дрона, статичний режим, режим слідування за рухомою машиною (follow-mode) та аварійні сценарії, фіксуючи час запуску й повернення апарата.

Військові використовували постійне живлення та фізичний кабель передачі даних, щоб обходити радіоглушіння, розширювати радіус радіозв'язку прямої видимості та виявляти цілі на більшій відстані без обмежень, притаманних акумуляторним дронам.

Випробування Maneuver Battle Lab (MBL) пройшли з 27 липня по 7 серпня спільно з командами Strategic Spectrum Warfare та Maneuver Future Capability. Метою було перевірити, чи здатна легка машина нести стабільний вузол розвідки та зв'язку на висоті пересіченою місцевістю в умовах радіоелектронної боротьби противника.

Навіщо потрібна "щогла на колесах"

Прив'язні дрони суттєво відрізняються від звичайних квадрокоптерів за часом роботи. Якщо акумуляторні апарати тримаються в повітрі 20–60 хвилин, то кабель живлення дозволяє окремим системам працювати десятки годин поспіль. Наприклад, Orion 2 виробництва Elistair розрахований на роботу до 50 годин.

Для порівняння: безпілотник із 30-хвилинним ресурсом потребував би щонайменше 48 вильотів на добу, щоб забезпечити цілодобове покриття.

Керівник напряму Strategic Spectrum Warfare Марк Пальяро порівняв ефект із розміщенням сенсора на дуже високій вежі - з тією різницею, що така "вежа" може змінювати висоту й переміщуватися разом із підрозділом.

Чому фізичний кабель захищає від глушіння

Прив'язка також змінює вразливість дрона до радіоелектронної боротьби. Звичайні малі безпілотні системи зазвичай залежать від радіоканалів для передачі команд, телеметрії та корисного навантаження, а також часто від навігації GPS/GNSS - усе це створює канали, які можна заглушити, підмінити, перехопити або виявити.

Фізичний кабель здатний передавати команди керування та об'ємні дані сенсорів безпосередньо між дроном і наземною станцією, знижуючи залежність від радіочастот і дозволяючи відео та іншому сенсорному трафіку залишатися на кабелі.

Схожий підхід застосовують й російські та українські війська. Дедалі частіше вони використовують ударні дрони з оптоволоконним керуванням, щоб уникати РЕБ, - з тією різницею, що такі дрони долають кілометри до цілі, тоді як Te-UAS не виходить за межі довжини власного кабелю.

Що це дає для зв'язку та розвідки

Прив'язний дрон здатний підняти радіо- чи мережеве обладнання на десятки метрів над машиною й переміщуватися разом із нею, на відміну від наземних систем на кшталт OE-254, які потребують часу на розгортання та фіксованої позиції.

Залежно від корисного навантаження, така система може підтримувати програмно-визначені радіостанції, Wi-Fi, LTE, MANET та інші протоколи, передаючи голос, дані, координати й зображення між розосередженими підрозділами.

Скільки людей потрібно для обслуговування

Капітан Сара Раньон повідомила, що змогла запустити випробуваний апарат за лічені хвилини, а повернути його — однією командою. За словами Пальяро, після зльоту керування апаратом переважно не потребувало втручання оператора.