Від "Лелеки" до "Пісюна": як українська оборонка вигадує назви для своєї зброї

Про це йдеться у дослідженні "Оборонки", підготовленому разом із державним кластером Brave1. Автори проаналізували 3773 найменування виробів на Brave1Market, після чого прибрали повтори та отримали 992 унікальні назви, які й дозволили побачити, за якими принципами українські виробники сьогодні придумують імена для своєї зброї.

У світі назву зброї рідко вигадують просто для краси

Насправді традиція давати військовій техніці звучні імена виникла зовсім не в українській оборонці, адже різні армії десятиліттями використовували назви, які мали підкреслювати характер техніки, її призначення або навіть державну традицію.

У США, наприклад, військові кораблі отримували імена людей, міст, історичних подій, чеснот і навіть важливих для держави понять, тоді як у сучасній американській традиції авіаносці часто називають на честь президентів. У Великій Британії до вибору назви корабля можуть підходити ще обережніше, враховуючи історію попередників та їхній зв'язок із певним регіоном або флотською традицією.

У Німеччині взагалі сформувалася одна з найбільш впізнаваних моделей, коли бронетехніка отримує імена великих хижаків: "Тигр", "Пантера", "Леопард", "Рись", а сучасна БМП "Пума" фактично продовжує ту саму лінію.

Україна теж поступово виробляє власну систему, хоча поки що вона виглядає значно строкатішою.

Після 2022 року назва стала частиною боротьби за увагу

До повномасштабного вторгнення виробники часто думали не лише про українського військового, а й про зовнішній ринок, тому назви на кшталт Raybird / ACS-3 або PD-2 мали цілком зрозумілу логіку: їх легко читати іноземному замовнику, а технічний індекс не створює зайвих асоціацій.

Паралельно існували й назви, які значно ближчі українському сприйняттю, як-от "Лелека", "Вільха", "Козак" чи "Богдана", проте після 2022 року баланс змінився, оскільки тепер виробнику потрібно було думати насамперед про те, наскільки легко військовий запам'ятає назву, скаже її вголос і не переплутає з десятком інших систем.

А далі стався ще один цікавий поворот, адже сама українська оборонка перетворилася на величезний конкурентний ринок, де сотні компаній почали пропонувати військовим свої рішення.

У таких умовах хороша назва вже не просто допомагає відрізнити один виріб від іншого, а починає працювати як частина бренду.

Саме тому на ринку стало дедалі більше "Термітів", "Кабанів", "Зміїв", "Колібрі" та інших коротких назв, які легко прочитати на екрані, почути по рації або згадати через кілька днів.

Найпопулярніша категорія - тварини

Коли команда Brave1 та "Оборонки" розклала 992 назви за категоріями, найбільшу групу очікувано сформував тваринний світ, на який припадає 21,3% усієї вибірки.

Це досить легко пояснити, адже назва тварини майже миттєво створює певний образ, а виробнику вже не потрібно довго пояснювати, що він хотів сказати словом "Сокіл", "Кабан" чи "Терміт".

Особливо добре ця традиція прижилася у безпілотниках, де назви птахів буквально заполонили ринок: "Сойка", "Пугач", "Шпак", "Лелека", "Кажан", "Сокіл", "Колібрі".

Згодом з'ясувалося, що проблема тут цілком практична: птахів багато, але українських дронів стало ще більше, тому навіть цей безпрограшний варіант почав вичерпуватися.

У Brave1 свого часу жартували, що виробникам доведеться переходити до все більш екзотичних птахів, оскільки навіть "Фламінго" та "Какаду" вже з'явилися серед назв.

Для наземних роботів тварини працюють ще краще

У наземних роботизованих комплексах тваринні назви зустрічаються навіть частіше, ніж у дронах, адже їхня частка перевищує 27%, і тут асоціація часто виявляється досить прозорою.

"Мураха" натякає на витривалість і постійну роботу, "Кабан" асоціюється з міцністю, а "Терміт" створює образ маленької машини, яка вперто робить свою справу незалежно від того, наскільки великою є проблема.

Мілітарі 24 раніше розповідав про роботизований комплекс "Терміт", і сама його назва добре показує, як у сучасній українській оборонці працює цей принцип: слово має бути простим, але водночас викликати в голові певну картинку.

Євген Гриценко з Brave1 пояснює це приблизно так: виробник часто хоче через назву передати дух виробу, тому образ тварини дозволяє одним словом натякнути на його характер.

НРК Рись, фото виробника.

З РЕБ усе складніше

А от із засобами радіоелектронної боротьби ситуація зовсім інша, оскільки вгадати образ складної електронної системи за назвою значно важче, тому виробники частіше звертаються до природних явищ або абстрактних понять.

Так з'явилися "Шквал", "Міраж", "Буревій", "Імла", "Заграва", "Купол", "Парасолька", "Каскад" та інші назви, які не описують конкретний технічний компонент, але створюють потрібне відчуття.

В одному випадку така гра слів перетворилася майже на внутрішній мем: комплекс "Ліма" отримав назву на честь столиці Перу, адже саме туди вказують навігаційні модулі під час тривоги.

Інша історія - називати зброю іменами українців

Окремий і дуже цікавий напрям виник там, де виробники вирішили використовувати не тварин чи абстрактні слова, а українську історію.

У дослідженні такі назви становлять близько 4,4%, однак саме вони часто мають найбільше смислове навантаження.

У The Fourth Law та Odd Systems, наприклад, називають свої вироби на честь українських діячів ХХ століття, тому тепловізійна камера носить ім'я Леся Курбаса, перехоплювач отримав назву "Зеров-8" на честь Миколи Зерова, а FPV-дрон "Стус" - на честь Василя Стуса.

FPV-дрон "Стус". Фото виробника

Тут назва вже перестає бути просто зручним словом, адже стає способом нагадати про українців, яких нищили радянські репресії.

Ця ідея особливо сильно звучить на тлі нинішньої війни, бо фактично йдеться про символічне повернення імен, які свого часу намагалися стерти з української історії.

Мілітарі 24 писав про українські дрони-перехоплювачі, і для цього сегмента така система назв виглядає особливо промовисто, адже сучасна технологія отримує ім'я людини, яка свого часу стала жертвою боротьби з українською культурою.

Airlogix пішов шляхом Давнього Єгипту

Ще цікавіше ситуація виглядає у Airlogix, де виробник фактично створив власну міфологію.

Їхні системи GOR, Anubis і Seth-X отримали імена давньоєгипетських богів, і тут уже видно не випадковий вибір красивого слова, а цілісну систему, в якій різні продукти одного виробника мають спільну стилістику.

Такий підхід особливо добре працює для компанії, яка створює не один безпілотник, а цілу лінійку систем, оскільки з часом покупець починає впізнавати не лише конкретну модель, а й бренд загалом.

Мілітарі 24 раніше розповідав про співпрацю Airlogix із Фінляндією та запуск виробництва українських безпілотників, і саме в таких міжнародних проєктах послідовний підхід до назв може бути особливо корисним, коли український виробник намагається одночасно працювати із власною аудиторією та іноземними партнерами.

А потім українська оборонка почала жартувати

Поряд із тваринами, історичними постатями та міфологією з'явився ще один великий пласт українського неймінгу, і саме він найчастіше викликає суперечки.

"Батон", "Мангал", "Тетріс", "Валіза" - такі назви явно не намагаються створити образ високотехнологічної системи, а навпаки, роблять техніку максимально побутовою.

Логіка тут проста: військовий щодня працює зі складною технікою, а коли вона має просте людське ім'я, психологічно сприймати її може бути легше.

Найгучнішим прикладом став P1-SUN від SkyFall, адже правильна вимова його назви зовсім не така, як народне прочитання, однак українські військові та користувачі соцмереж практично миттєво знайшли власний варіант.

І сталося те, що для маркетолога взагалі можна назвати мрією: жартівливе народне ім'я стало впізнаванішим за офіційну назву.

Мілітарі 24 уже писав про P1-SUN та його роль у боротьбі з російськими дронами, і цей приклад особливо добре демонструє, що назва починає жити власним життям лише тоді, коли за нею стоїть реальний продукт.

Жарт працює, поки працює сама технологія

У цьому і є головний парадокс сучасного військового неймінгу. Назва може привернути увагу, стати мемом, потрапити в соцмережі й навіть забезпечити виробнику величезний безкоштовний розголос, але жодна креативна вигадка не врятує систему, якщо вона погано працює.

Саме тому представники Brave1 наголошують, що військових передусім цікавлять характеристики, ціна та репутація виробника, а вже потім назва.

P1-SUN став настільки відомим не просто через незвичне звучання, а тому, що за ним стоїть технологія, яку активно використовують у реальному протистоянні з російськими безпілотниками.

Цей принцип можна побачити і в інших системах. Мілітарі 24 розповідав про нове покоління українських дронів-перехоплювачів, де увагу привертає вже не стільки назва, скільки здатність технології вирішувати конкретну проблему на полі бою.

Тому хороше ім'я допомагає, але воно не замінює хорошу зброю.

Навіщо тоді взагалі потрібен гумор

Для української військової культури це питання особливо цікаве, оскільки гумор і самоіронія давно стали способом справлятися з реальністю війни.

Євген Гриценко з Brave1 пов'язує появу побутових і навіть провокативних назв із традиціями українського війська, де зневага до ворога і глузування з нього мають дуже давню історію.

З його точки зору, назва на кшталт "Кабан" або "Батон" може навіть психологічно наближати технологію до військового, адже він бачить у ній не "супердорогий виріб", який треба боятися зайвий раз торкнутися, а звичайний робочий інструмент.

Втім, у цього підходу є й критики, які вважають, що вульгарні назви переходять межу та створюють враження несерйозності там, де йдеться про технології та людей, які ними користуються.

Ярослав Ажнюк, співзасновник The Fourth Law та Odd Systems, прямо виступає проти тренду на нецензурні назви, наголошуючи, що українській зброї цілком вистачає історичних постатей, культурних символів і власних сенсів, щоб не опускатися до найпростішої провокації.

Всі ці підходи прекрасно уживаються разом

Саме через це український неймінг сьогодні виглядає настільки різнорідним.

Одна компанія створює "Стус", інша - "Фламінго", третя обирає технічний індекс, четверта будує цілу міфологію навколо єгипетських богів, а п'ята свідомо дає системі назву, яка звучить так, наче це товар із полиці супермаркету.

І в цьому немає великого протиріччя, бо українська оборонка сама по собі дуже різнорідна.

Компаній стає дедалі більше, технології змінюються буквально щомісяця, а виробники змушені не лише створювати зброю, а й постійно думати, як її відрізнити від сотень конкурентів.

Саме тому назва поступово стала ще одним способом привернути увагу.

Україна фактично формує власну культуру військових брендів

Якщо подивитися на 992 унікальні назви, стає помітно, що українська оборонна промисловість поки перебуває лише на початку цього процесу.

Тут ще немає єдиного правила, за яким дрон обов'язково повинен називатися птахом, робот - твариною, а ракета - історичним персонажем, і, схоже, це навіть добре, оскільки ринок поки має свободу експериментувати.

Згодом частина таких назв може зникнути разом із конкретними виробниками, а деякі, навпаки, можуть перетворитися на бренди, які асоціюватимуться з цілим поколінням української зброї.

Можливо, саме тому сьогоднішній хаос із "Лелеками", "Термітами", "Стусами", "Фламінго", "Батонами" та P1-SUN варто сприймати не як проблему, а як момент, коли ця традиція тільки народжується.

І, зрештою, за кілька років назви української зброї можуть бути настільки ж впізнаваними, як самі технології, адже коли про дрон сперечаються не лише військові інженери, а й звичайні користувачі соцмереж, це означає, що він уже вийшов за межі цеху та став частиною української культури.