Війни в Україні та Ірані рухаються назустріч бурі, і чіткі плани з їх припинення нагально необхідні — The Guardian

Війни в Україні та Ірані загострюються, і обидві ведуть в глухий кут. Світові лідери повинні ставитися серйозніше до цих війн, адже вони дедалі тісніше переплітаються, пише у колонці для The Guardian старший науковий співробітник «Фонду Карнегі за міжнародний мир» Крістофер Чіввіс. 

За його словами, Росія поки що не вбила великої кількості європейців за межами України, але вона наближається до цього. Автор нагадав, що у ніч з 4 на 5 серпня в аеропорту Лейпцига водій автобуса виявив дрон з вибухівкою, що лежав поблизу злітно-посадкової смуги. Цей аеропорт є центральним логістичним вузлом для Європи в рамках військової підтримки України. Тим часом вантажний літак, ймовірно, зіткнувся з другим дроном незабаром після зльоту, що змусило його здійснити аварійну посадку, а слідчі знайшли поблизу третій дрон, навантажений військовими вибуховими речовинами.

У 2024 році у вантажі DHL у тому ж аеропорту спалахнули запальні пристрої, заховані в посилках. Якби вони вибухнули в повітрі, це призвело б до великої авіакатастрофи та значних жертв серед цивільного населення, що, ймовірно, спричинило б розширення війни.

Саме останній інцидент з дроном в аеропорту Лейпцига, ймовірно, і спонукав директора ЦРУ Джона Реткліффа минулого тижня сісти на літак до Москви. Там, за повідомленнями, він попередив своїх колег про небезпеку атак на територію НАТО, закликав їх обмежити підтримку Ірану, стверджував, що ескалація війни в Україні матиме зворотні наслідки, та наполягав на укладенні угоди з Києвом щодо припинення війни.

Поїздка Реткліффа, на думку Чіввіса, навряд чи матиме значний вплив на плани Кремля щодо ескалації проти України в найближчі місяці. Але, за його словами, це ще одне свідчення небезпечного й дедалі більшого переплетення воєн в Ірані та Україні.

Відправлення Реткліффа до Москви є логічним рішенням для Білого дому, з огляду на значну роль, яку відіграють спецслужби в уряді Путіна, та обґрунтовану стурбованість тим, що він може отримувати надто оптимістичні оцінки війни від своєї власної команди. Цю спробу дипломатичних зусиль слід вітати. Проте відмова адміністрації президента США Дональда Трампа припинити війну з Іраном суперечить її зусиллям щодо припинення війни в Україні. Вони рухаються назустріч бурі, а не від неї.

Однією з причин візиту Реткліффа до Москви, за даними Washington Post, було розвіяти переконання Кремля, що Білий дім Трампа відволікся від України через Іран. Чіввіс побажав адміністрації президента США удачі у цих спробах. Повідомлення про значне вичерпання запасів американських перехоплювачів внаслідок війни з Іраном настільки численні, що це, безсумнівно, лише підштовхнуло Владіміра Путіна до ще більш смертоносних ракетних ударів по беззахисному населенню України.

Київ же, зі свого боку, відправила 228 фахівців і цілу колону безпілотників, щоб допомогти країнам Перської затоки захиститися від іранських ракетних ударів, що спонукало принаймні одного іранського законодавця оголосити Україну законною мішенню для власних атак. Остання водночас наприкінці липня завдала удару по іранському торговому судну. Тим часом Росія надала Ірану бойову розвідінформацію, яка робить його удари ще більш смертоносними. Москва, звісно, також давно користується безпілотниками іранської розробки для атак по Україні.

Обидва конфлікти загострюються і водночас заходять у глухий кут, пише Чіввіс. Щоправда, Путін опинився у скрутному становищі через економіку, яка зазнала серйозних збитків від українських ударів по російських нафтопереробних заводах та логістичних вузлах, але ця скрута може так само легко підштовхнути російського лідера до ескалації, як і до стриманості, особливо якщо він побачить, що США знову відволікаються на Близький Схід, і вважатиме, що має вікно можливостей, аби завдати Києву нищівного смертельного удару.

Путін, як і Зеленський, як і Трамп, і як і іранське керівництво, стикається з тією самою дилемою «неповернутих витрат», яка змушувала так багато воєнних лідерів в історії подвоювати ставки на безплідні військові операції — від Алкібіада на Сицилії до Наполеона в Росії та Л. Б. Джонсона у В’єтнамі. Якщо сучасні лідери підуть їхнім шляхом, витрати та ризики ескалації зростатимуть, а війни ще більше переплітатимуться.

Тим часом лідер Китаю Сі Цзіньпін і Путін зустрілися 31 серпня і цього тижня приєднаються до іранських лідерів у Бішкеку на щорічному саміті Шанхайської організації співпраці. Вони обговорять свій план ще тіснішого об’єднання своїх енергетичних ринків і, ймовірно, засудять нову «економічний наступ» на Іран, про який минулого тижня оголосив міністр фінансів США Скотт Бессент. Пекін, можливо, не хоче, щоб будь-яка з цих воєн тривала, але він також не хоче, щоб Росія чи Іран зазнали повної поразки. До того ж Китай все ще перебуває в сильній позиції, аби не допустити такого результату. Він продовжує допомагати іранцям та росіянам запобігти найгіршим наслідкам війни для їхніх економік та населення.

Поїздка Реткліффа була необхідною, особливо з огляду на безрозсудні операції Росії в «сірій зоні» Європи. Але цього буде недостатньо. Його попередник, Білл Бернс, колись відвідав Москву, намагаючись застерегти Росію від нападу на Україну. Це втручання залишилося без уваги, так само як і втручання Реткліффа.

Нагально потрібні чіткіші плани щодо припинення обох воєн за допомогою більш позитивних стимулів.

Для початку Вашингтон повинен укласти угоду з Іраном, розморозивши активи та запропонувавши послаблення санкцій в обмін на реальне припинення вогню та рамкову угоду про спільний контроль над протокою з боку прибережних держав. Потім він зможе працювати над пом’якшенням наслідків цієї втрати, доклавши значних зусиль для диверсифікації енергопостачання через альтернативні маршрути з регіону, альтернативні джерела, такі як Венесуела, та розвиток відновлюваних джерел енергії. Україна ж, на думку Чіввіса, має більш серйозно поставитися до питання нейтралітету. Їй також потрібна реальна дискусія щодо того, чи варто безкінечно продовжувати війну заради утримання решти Донбасу, яку вона контролює.

У висновку до своєї нещодавньої книги «Наближення бурі», в якій простежуються паралелі між сучасним світом та світом напередодні Першої світової війни, історик Одд Арне Вестад пише: «Головний урок світу до 1914 року полягає в тому, що регіональні конфлікти, які тривалий час залишаються невирішеними, можуть стати пороховими бочками, що спричинять глобальну пожежу». Оскільки війни в Ірані та Україні переплітаються, і кінця цьому не видно, світові лідери повинні ставитися до таких попереджень набагато серйозніше. Але без реального тиску з боку своїх громадян вони можуть цього не зробити.

Історія не приречена повторюватися. Але не потрібно бути відомим істориком, щоб усвідомити небезпеки, які світ кидає нам під ноги, або щоб нарікати на нездатність наших лідерів вгамувати ці бурі.

Раніше держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Реткліфф літав до Москви для підтримки каналів зв’язку між спецслужбами США та Росії. Водночас росЗМІ писали, що Путін спочатку планував зустрітися з Реткліффом, але відмовився після того, як дізнався зміст його послання. Реткліфф нібито вказував на погіршення військового та економічного становища Росії й радив укласти угоду до подальшого ослаблення країни. У Москві директор ЦРУ зустрівся з головою СЗР РФ Сергієм Наришкіним і, за повідомленнями західних медіа, з керівником ФСБ Олександром Бортніковим.