Індія обирає власні інтереси: де Україна може знайти спільну мову з Нью-Делі

Міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар минулого четверга, 3 вересня, здійснив перший в історії двосторонніх відносин окремий візит до України.

Основними питаннями порядку денного стали розвиток відносин між країнами, а також досягнення миру в Україні. Під час спільної пресконференції з українським колегою Андрієм Сибігою індійський міністр наголосив: якщо Індія може будь-яким чином надати допомогу у процесі припинення війни, то вона готова це зробити. За кілька днів до того прем'єр-міністр Нарендра Моді під час переговорів із Владіміром Путіним за лаштунками саміту ШОС у Бішкеку закликав очільника Кремля «перейти від нескінченної війни до кінця війни, до припинення бойових дій».

Індійський прем'єр-міністр є одним із небагатьох партнерів Росії та лідерів, які називають Путіна «другом», хто неодноразово публічно закликав російського лідера закінчити війну проти України. Війна стає обтяжливою ношею для багатьох країн, зокрема для Індії. І заява прем'єр-міністра Моді відображає не лише дипломатичний жест, а й позицію та ставлення до неї. Втім, такі звернення мають обмежений вплив на дії Путіна. Наступного дня після цієї зустрічі внаслідок дронової атаки на Київ загинув громадянин Індії. Раніше, 19 липня, від російського удару по цивільному судну Golden Leo біля берегів Одеси загинули чотири індійські моряки. І навіть під час перебування міністра Джайшанкара у Києві Росія не зупинила своїх цілодобових обстрілів української столиці, що вказує на неготовність Путіна прислухатися до порад найближчих партнерів.

Між мирними ініціативами й енергетичними інтересами: баланс Індії

Безпекова ситуація в Чорному морі та свобода судноплавства, а також глобальна продовольча безпека стали  важливими темами обговорення між міністрами України та Індії, оскільки ці питання набули безпосереднього значення для Нью-Делі через ризики для індійських суден і моряків. І якраз посередництво Індії у розблокуванні судноплавства в Чорному морі могло б стати частиною практичних кроків на шляху до миру, тим паче що індійська дипломатія свого часу докладала зусиль до розблокування 2022 року Чорноморської зернової ініціативи. 12–13 вересня цього року у Нью-Делі відбудеться саміт БРІКС, на який прибуде Владімір Путін. Тож у прем'єр-міністра Моді є можливість порушити це питання на полях заходу, а також спробувати досягти більш конкретних результатів, оскільки блокування судноплавства у Чорному морі має ще і глобальні наслідки.

Нью-Делі не має механізмів впливу на Путіна, які змусили б його завершити війну. Як Володимир Зеленський, так і Андрій Сибіга під час зустрічі з індійським міністром підкреслили незамінність американської ролі у досягненні прогресу на шляху до миру та висловили сподівання на активізацію мирних зусиль з поверненням активної політико-дипломатичної фази у багатьох столицях світу. Приклад окремих країн, які сприяють поверненню військовополонених, українських дітей і вирішенню інших гуманітарних питань, демонструє, що навіть за відсутності достатнього впливу на стратегічні рішення Москви можна відігравати важливу роль у врегулюванні окремих питань, пов'язаних із війною.

Інше питання, яке турбує Київ, — це закупівля Індією російської нафти. У той час як Україна та західні партнери шукають шляхи, як обмежити російські надходження від експорту нафти, Індія поряд з Китаєм стала її головним імпортером: порівняно з 2021 роком імпорт російської нафти зріс з майже 3 до близько 50% у загальному обсязі імпорту. Втім, індійський уряд продовжує відстоювати свою позицію. У відповідь на запитання журналістки, чи зменшить Індія закупівлю російської нафти, якщо США схвалять санкції проти країн, які купують російську нафту, Субраманьям Джайшанкар вказав на необхідність забезпечити енергетичну безпеку для 1,4 мільярда людей, коли ситуація з енергетикою у світі є дуже складною. «Це те, де українська сторона має свої перспективи, свій погляд на це питання. І я хочу, щоб ви також зрозуміли нас. Хочу додати, що цей конфлікт, який сьогодні вже в п'ятому році, не буде вирішений тому, що хтось купує або не купує нафту, мінерали чи алюміній. Цей конфлікт буде вирішений діалогом, дипломатією і переговорами, і це те, що ми підтримуємо», — відповів індійський міністр.

Цю позицію Індія відстоює від початку війни. І хоча під тиском Дональда Трампа країна на деякий час зменшила імпорт російської нафти, блокування Ормузької протоки призвело до повернення до рекордних закупівель із РФ, а зупинка російських НПЗ після атак українських безпілотників перетворила Індію ще й на одного з великих постачальників бензину до Росії. Значну частину постачань здійснює компанія Nayara Energy, частка якої належить «Роснєфті».

Відстоюючи енергетичні відносини з РФ, Індія наполягає на власній стратегічній автономії та необхідності керуватися національними інтересами. Ця позиція відображає загальний підхід Нью-Делі — уникнути вибору сторони: співпрацювати з Росією у сфері енергетики та оборони; попри територіальні суперечки, взаємодіяти з Пекіном там, де це можливо; при цьому зміцнювати зв'язки з Вашингтоном, Токіо, Європою та Австралією. У цих умовах Україна не може вплинути на індійсько-російські відносини, однак стратегічна автономія Індії, на відміну від китайсько-російського стратегічного зближення, залишає простір і для подальшого розвитку україно-індійських відносин.

Торгівля, технології та люди: де Україна може поглибити співпрацю з Індією

Візит міністра Джайшанкара, серед іншого, мав надати новий поштовх позитивній динаміці україно-індійських відносин після першого в історії візиту прем’єр-міністра Індії до Києва 2024 року, бо останнім часом розвиток відносин дещо сповільнився. Досі не відбувся візит Володимира Зеленського до Індії у відповідь, хоча за підсумками зустрічі лідерів два роки тому українського президента запросили відвідати країну за «взаємно зручної нагоди». Міністр Джайшанкар зазначив, що питання візиту опрацьовують дипломатичними каналами, однак конкретних термінів не назвав. Водночас сторони домовилися провести в Нью-Делі засідання міжурядової комісії з питань економічного співробітництва, діяльність якої також певний час стоїть на паузі. Візит Андрія Сибіги до Індії для участі в її роботі може стати нагодою перевести двосторонній діалог у більш практичну площину.

Сторони окреслили низку напрямів, здатних надати новий імпульс двосторонній економічній взаємодії. Попри те, що впродовж останніх чотирьох років логістичні виклики суттєво ускладнювали торгівлю, україно-індійські економічні зв’язки продемонстрували стійкість. За нинішнього товарообігу у 2,6 млрд дол. простір для його подальшого зростання залишається значним. Потенціал є не лише у традиційних сферах — енергетиці, інфраструктурі, аграрному секторі, фармацевтиці та машинобудуванні, а й у нових технологіях. Зокрема, розвиток індійського цифрового сектора, стартапів і штучного інтелекту створює можливості для переходу від переважно торговельних до більш технологічних форматів співпраці, зважаючи на досвід України у сфері інновацій, зокрема у військовій. Схоже, інтерес у цьому напрямі існує.

У квітні цього року Індію відвідав Рустем Умєров, який на той час очолював РНБО України. За підсумками цього візиту президент Зеленський повідомив про досягнення домовленостей у безпековій сфері та фіналізацію відповідних двосторонніх документів. Проте деталей про подальше просування домовленостей не оприлюднювали. Вочевидь, з огляду на чутливість цього питання. За інформацією джерел ZN.UA, приблизно місяць тому до Києва приїздила індійська делегація з шести людей, яка провела зустріч з президентом України та відвідала Агенцію оборонних закупівель, де продемонструвала зацікавленість українськими дронами. Не можна виключати, що співробітництво у цій сфері було однією з тем переговорів і під час візиту глави індійського МЗС.

Окремим напрямом двосторонньої співпраці є освіта. Міністр Джайшанкар подякував українській стороні за добре ставлення до громадян Індії, які здобувають освіту в Україні. До повномасштабного вторгнення в українських вишах навчалося близько 20 тисяч індійських студентів. Вони є не тільки важливим містком міжлюдської та міжкультурної комунікації, але й вагомим фінансовим чинником для українських вишів. За даними Міністерства освіти і науки, на 2026 рік в Україні навчаються 924 індійські студенти. Війна ставить безпекові фактори в основу вибору студентів і їхніх батьків, через що Україна втрачає освітню привабливість. Водночас слід розуміти, що на цьому напрямі ми конкуруємо з росіянами, які активно займаються залученням абітурієнтів з країн, що традиційно обирали українські університети для здобуття освіти. Так, під час нещодавньої розмови з прем'єр-міністром Моді Путін заявив, що наразі у РФ навчається 40 тисяч індійських студентів. Аналіз даних з 2022 року вказує на зростання цієї кількості удвічі, що може свідчити про перетікання української частки абітурієнтів до Росії.

Ще однією важливою сферою нашої конкуренції з РФ є залучення робочої сили з-за кордону. Під час візиту Путіна до Нью-Делі 2025 року сторони підписали Угоду про тимчасову трудову діяльність громадян, згідно з якою Москва наразі почала залучати індійських працівників на роботу. Між тим в Україні з весни 2026 року поширилася масштабна негативна інформаційна хвиля щодо іноземних працівників, зокрема з Індії. Центр протидії дезінформації ідентифікував її як російську інформаційну операцію, спрямовану на штучне розпалювання ворожнечі та ксенофобських настроїв. Утім, цю хвилю підхопили і деякі українські політики та лідери думок, що створило соціальну напругу в суспільстві, яке і так потерпає від психологічного тиску в умовах війни. Тим часом український бізнес і демографи попереджають про великі проблеми з робочою силою в Україні після закінчення війни. Тож українській владі важливо прокомунікувати цю проблему з суспільством та законодавчо унормувати питання залучення робочої сили з-за кордону, при цьому врахувавши чутливі аспекти, які викликають застороги в українській спільноті. І це може стати важливою сферою співпраці з Індією в умовах відбудови України після війни.

Отже, візит міністра Джайшанкара важливий не лише для підтримання україно-індійського діалогу, а й як нагода переосмислити його подальший розвиток. Україні варто вибудовувати власний підхід до Індії, виходячи не лише з нинішніх розбіжностей, а передусім із довгострокових перспектив двосторонніх відносин. Україна не зможе змінити зовнішньополітичні підходи Індії чи її відносини з Росією. Але прагматичний підхід дасть можливість Києву знаходити точки дотику там, де інтереси двох країн збігаються, і поступово розширювати простір для україно-індійської взаємодії.