Оріхів під загрозою? Що задумала Росія на Гуляйпільському напрямку

Ми продовжуємо у форматі «коротко з різних напрямків». Сьогодні – Гуляйпільський напрямок

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смугах своїх 5-ї та 35-ї загальновійськових армій (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Восток», посилених низкою підрозділів 40-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп) та 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) у загальному напрямку Гуляйполе – Оріхів та на північ від Гуляйполя, вздовж обох берегів річки Гайчур.

Очевидно, головним (найближчим) завданням військ противника на цьому напрямку в оперативно-тактичному плані є вихід основних сил його передових частин і з’єднань у район Омельник – Широке – Єгорівка – Червона Криниця, а також у район Тернувате.

Продовження наступу військ (сил) лівого флангу російського УВ «Восток» (5-й і 35-й ЗВА), фактично має своєю головною метою створення сприятливих умов для подальшого просування військ (сил) російської 58-ї ЗВА УВ «Днепр» на Оріхово-Запорізькому напрямку. Що, у свою чергу, означає, в першу чергу, ліквідацію Оріхівського району оборони Збройних Сил України (ЗСУ).

• 1 •

Станом на даний момент передові підрозділи російських військ, що наступають у вищезазначених напрямках, змогли дістатися основними силами до наступних рубежів і районів:

Вони дісталися південних і східних околиць села Добропілля (окремі малі піхотні групи противника вже присутні в самому селі).
Просунулись у напрямку Прилуки – Різдвянка на відстань до 3,8 км.
Дісталися південно-східних околиць села Воздвижівська.
Досягнули рубежу Цвіткове – Криничне.
Закріпилися також по рубежу Староукраїнка – Залізничне, повністю окупувавши обидва села.
Вийшли в район 1.5 км на схід від села Гуляйпільське.
Зайняли села Мирне та Лугівське, просунувшись від цього рубежу на північний захід у середньому на 2-2,5 км.

Крім того, у смугах обох наступаючих російських армій фіксуються численні малі піхотні (штурмові) групи противника, які змогли інфільтруватися (проникнути) у бойові порядки передових українських частин і підрозділів, закріпившись у їхньому тактичному тилу, зокрема зафіксовані наступні:

1,7 км на схід від села Нечаївка, а також у районі Піщане.
На північній та південній околицях села Тернувате.
У районі Різдвянка – Косівцеве – Добропілля – Воздвижівська противник здійснив численні «просочування» своїх малих піхотних груп.
Точно така ж ситуація склалася в районі сіл Воздвижівська, Верхня Терса та Гірке, де не лише найближчі лісосмуги просто «набиті» російською штурмовою піхотою, а й вона присутня в самих селах.
У напрямках Мирне – Чарівне та Мирне – Гуляйпільське одночасно зафіксовано кілька дрібних російських піхотних груп, які також присутні й в селах Чарівне та Гуляйпільське.
Крім того, противник здійснив численні «проникнення» на північний захід від Лугівського і навіть зумів організувати там кілька проміжних («накопичувальних» для своєї штурмової піхоти) позицій. Внаслідок чого найвіддаленіша «інфільтрована» російська мала піхотна група вже відзначена навіть у районі між Червоною Криницею і Єгорівкою.

Таким чином, можна стверджувати, що за звітний період противник досяг низки досить визначених тактичних результатів на Гуляйпільському напрямку, просуваючись на захід від Гуляйполя та на північний захід від його позицій на річці Гайчур, приблизно на 7-8 км, а на деяких ділянках – на 10-11 км.

Враховуючи результати російських військ, зазначені в моєму попередньому огляді, досягнуті ними під час атакуючих\штурмових дій на лівому фланзі смуги їхньої 36-ї ЗВА (з рубежу Прилуки – Солодке) на північний захід (у напрямку Солодке – Нове Запоріжжя), варто також відзначити факт подальшого, хоча й досить повільного, погіршення загального положення ЗСУ на Гуляйпільському напрямку.

• 2 •

На даний момент найбільш загрозливою ділянкою (напрямком) щодо досягнення оперативно-тактичних цілей, поставлених перед собою російським командуванням, на мою думку, є лівий фланг наступаючого російського угрупування, на стику операційних зон УВ «Восток» і «Днепр».

Російські підрозділи, що діють у напрямках Мирне – Чарівне (й далі – у напрямку Новоселівки та Гуляйпільського), а також від Лугівського у бік Червоної Криниці, очевидно, максимально близькі до того, аби здійснити прорив в район сіл Омельник і Єгорівка.

Насправді це має цілком логічне пояснення. Адже, ці дії безпосередньо і напряму пов'язані з утриманням українськими військами Оріхівського району оборони у смузі наступу сусідньої 58-ї ЗВА УВ «Днепр». У разі прориву російських військ у вищезазначений район вони, фактично, займуть охоплююче Оріхів з трьох сторін положення. Що, у свою чергу, зробить подальшу його оборону дуже проблематичною для ЗСУ.

Особливо враховуючи, що передові підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 58-ї ЗВА противника, ймовірно, вже здійснили «інфільтрацію» своїх штурмових груп не лише в районі Новоданилівки, на південний захід від Новоандріївки та на південно-східних околицях Малої Токмачки, а й у самому Оріхові (про це детальніше в одному з наступних оглядів).

Однак, на мій погляд, все ж не варто «драматизувати» загальну ситуацію на захід і північ від Гуляйполя. Хоча противник досить успішно «фрагментує» українську оборону в тактичній зоні на цьому напрямку, використовуючи свою перевагу в чисельності штурмової піхоти та підтримці її атакуючи/штурмових, а переважно «інфільтраційних» дій досить ефективним використанням власних тактичних БПЛА, темп його просування в оперативно-тактичному сенсі залишається відносно низьким.

Крім того, очевидно, є ще один нюанс. Подальший успішне просування передових підрозділів ЗСУ з рубежу Красногірське – Новогригорівка в південному напрямку (у бік Успенівки) потенційно цілком може створити певні додаткові труднощі для російського командування безпосередньо на Гуляйпільському напрямку.

Так, поки воно ще їх не створило, але явно може, оскільки в цьому випадку російське командування отримає об'єктивну потребу прикрити правий (північний) фланг свого угрупування, що наступає від річки Гайчур у західному та північно-західному напрямках (тобто в напрямку Оріхова) більш значними силами та засобами. Ймовірно, це його вже змусило розгорнути частину сил своєї 127-ї мотострілецької дивізії з 5-ї ЗВА фронтом на північ, але якщо ЗСУ просунуться ще далі на південь, ситуація для російського командування в цьому сенсі може ще більше погіршитися.

Є ще один пункт у плані (задумі) російського командування щодо організації та проведення ним наступу на напрямку Гуляйполе – Оріхів, який, на мою думку, з оперативної точки зору, скажімо так, виглядає дуже сумнівно. Факт у тому, що російське угрупування військ, зосереджене і розгорнуте для наступу в цьому напрямку, насправді має робити це не лише на ділянці, яка постійно зростає по фронту, а й у напрямках, які стабільно розходяться (причому одночасно – і у бік Оріхова, і до Тернуватого). Що, об'єктивно, вже саме по собі веде до «розтаскування» сил і засобів, зосереджених для наступу на Оріхів зі сходу.

Так, 5-та ЗВА з УВ «Восток» є найпотужнішою армією цього угрупування, і 35-та ЗВА також не належить до «малих» (у її складі є щонайменше 3 розгорнуті повноцінні «кадрові» бригади), особливо враховуючи той факт, що обидві явно були підсилені з цією метою низкою додаткових частин і підрозділів, в тому числі зі складу морської піхоти та ПДВ.

Теоретично цих сил і засобів мало б бути достатньо для такого широкого наступу, причому з явним надлишком. Але чим довше ці армії вели й ведуть активні наступальні дії з мінімальними для себе результатами, тим більше вищезазначений фактор починає «грати не на їхню користь». Особливо коли їх противник (ЗСУ) сам переходить у наступ у смузі сусідньої армії (36-та ЗВА).

Варто погодитись, що реальна глибина просування, яка склала від 7 до 10-11 км за 2 місяці впертих наступальних боїв із досить значними втратами явно не є тим результатом, на який російське командування очікувало, починаючи з кінця весни цього року, коли стартувала його літня кампанія.

Більше того, очевидно, що на цьому напрямку в цей час йому доводилося неодноразово перемежати заплановані періоди своєї наступальної активності з вимушеними періодами «консолідації та перегрупування».

Наразі російське командування знову намагається «гальванізувати» свій наступ від Гуляйполя у бік Оріхова, ймовірно, вважаючи, що в смугах, прилеглих до цього напрямку 36-ї та 29-ї ЗВА, йому вже вдалося стабілізувати ситуацію з українським наступом.

Але чи буде така оцінка ситуації в операційній зоні ГВ «Восток» з боку російського командування вірною в реальності, ми, ймовірно, дізнаємося вже в найближчі місяці...