Вісім років таборів та без могили: Катерина Грушевська — єдина дочка відомого історика, яку знищила система

Катерина Грушевська — єдина дитина видатного українського історика та громадсько-політичного діяча, голови Української Центральної Ради й лідера УНР Михайла Грушевського. За популярністю вона залишилася у тіні свого відомого батька, хоча сама була дуже успішною і працелюбною вченою — спеціалізувалася з історії, етнографії, культурології, фольклористики, етносоціології, займалася перекладацькою роботою.

ТСН.uaпише про непросту долю Катерини Грушевської.

Дитинство Грушевської

Михайло Грушевський переїхав до Львова 1894 року як професор Львівського університету, а згодом зустрів тут майбутню дружину Марію Сильвестрівну Вояківську — видатну педагогиню, на той час — вчительку жіночої гімназії імені Королеви Ядвіги.

1900 року у подружжя народилась єдина дитина Катруся. Жили вони в орендованій квартирі на вулиці Домбровського, сучасній — Рутковича, що недалеко від Стрийського парку.

Охрестили доньку в церкві святих Петра і Павла, розташованій на Личаківській. Цікаво, що хресних батьків у малечі не було. Через вроджені сухоти хрещення відбулось у віці двох тижнів, тож кандидатур на ці відповідальні ролі просто не встигли знайти.

Катерина Грушевська жила у Львові до 14 років. Як показав час, цей період був найщасливішим у її житті, що разом із патріотичним та інтелектуальним сімейним вишколом заклав міцний фундамент у світогляді дослідниці.

Вплив батьків на становлення особистості Катерини був дуже відчутним. Через хворобливість початкову освіту вона отримала вдома завдяки матері, чиї знання без перебільшення можна було назвати енциклопедичними.

Серед іншого Марія Сильвестрівна добре володіла російською, французькою, англійською і норвезькою мовами, якими навчила розмовляти і доньку. Також вдома у Грушевських щовечора збирались провідні українські науковці, митці та громадські діячі, що сформувало в дівчинки не лише патріотичні почуття, а й високі інтелектуальні запити.

Вдома Катрусю лагідно називали «Кулюнею» або «Бобочкою», а з її дитячих звичок знаємо про любов до горіхового торта, малювання і кошенят, листівки з якими надсилав доньці Михайло Грушевський щоразу, коли бував у тривалих відрядженнях.

Свого часу кілька уроків малювання дівчинці дав відомий художник Михайло Бойчук.

Репресії проти інтелігенції

У 30-х роках політика партії різко змінюється. Починаються тотальні чистки й ліквідація українознавчих установ, нищаться видання, закриваються часописи. Починаються репресії проти української інтелігенції — доноси, обвинувачення й арешти. Михайла Грушевського цькують як «українського буржуазного історика».

Арешт та смерть Грушевського

1914 рік приніс для батька Катерини й всієї родини нелегкі випробування. Наприкінці листопада у розпал Першої світової війни Михайло Грушевський був заарештований та засланий до Симбірська, куди слідом відправилися й дружина з донькою.

«Я була ще від кору дуже слаба, лиш тиждень як вийшла з ліжка, але… то бажаня бути разом якнайскорше, не відлучатися від татуся, якесь трохи величне бажання помогти і боронити його пігнало нас в дорогу. Ми їхали з радістю», — занотує згодом Катерина у своєму щоденнику.

Втім, навіть доньчина опіка не рятує 68-річного вченого від загибелі. Наприкінці 1934 року, під час перебування в Кисловодську в санаторії у нього на спині вискакує карбункул, і через три дні після 4 невдалих операцій він помирає від загального зараження крові.

Арешт Катерини та звинування у зраді

Катерина Грушевська була заарештувана за доносом агента НКВД, колишнього викладача Ніжинського інституту народної освіти, а згодом Київського університету Костя Штепи.

У липні 1938 року Катерину Михайлівну заарештували і висунули кілька безпідставних обвинувачень — у шпигунстві, зраді батьківщині, організації контрреволюційної діяльності. Частина з них були зняті за відсутності складу злочину, але протримали її у холодних катівнях НКВС аж до жовтня. Врешті, вона таки підписала зізнання, хоч їй вистачило сміливості відмовитись від своїх свідчень під час судового засідання. Це нічого не змінило, вирок був суворим — Катерину Грушевську вислали до Магаданської області в один із найстрашніших закутків із назвою «Тиха смерть». Що дивно, зважили на її єдине прохання зберегти архів батька.

«Забрали її в літній сукні, навіть без пальта! Катрусі від дня арешту не бачила. Як це я проживу без неї стільки років… а я розлучалася з нею лише один раз за все життя, та й то на місяць…» — згадувала мати, Марія Сильвестрівна.

Тим часом Марія Сильвестрівна марно зверталась до усіх можливих інстанції з тим, щоб її єдину доньку помилували.

1941 року від Катрусі Грушевської прийшов останній лист, де вона писала, що, певно, скоро повертатиметься до Києва. Проте 1943 року вона померла, про що її мати так і не дізналась, проживши ще п’ять років після неї у крихітній кімнатці флігеля у злиднях.

За документами КДБ вона померла 30 березня 1943 року в Темлазі, похована в Новосибірську. Чи так насправді? Хтозна.

Місце поховання Катерини Грушевської досі невідоме. Єдине, що вдалось зробити зусиллями Ольги Грушевської, дружини рідного брата Михайла Грушевського, — офіційно реабілітувати ім’я дослідниці.

Наукова діяльність була справжньою пристрастю Катерини. Тому вона ніколи не була одруженою й не мала дітей.

На жаль, із шести задуманих томів світ побачили лише два, до того ж майже увесь наклад другого тому було знищено. У першому томі було зібрано 13 текстів і 117 варіантів дум, у другому — 20 дум і 176 варіантів. І до сьогодні це є найповнішим, найґрунтовнішим серед усіх видань українського епосу, з яким не могло зрівнятися жодне наступне. Іронія долі в тому, що саме ці дослідження як «сочинения ярко националистического характера» пізніше ляжуть в основу її справи, інспірованої НКВД.

«Одну потіху маю — в своїй доньці, котра гарно працює науково і в декотрих галузях наукової праці починає мене зовсім добре заступати», — писав Михайло Грушевський.

Раніше ми писали про те, як дружина Володимира Сосюри доносила на свого чоловіка спецслужбам. Більше про це читайте у новині.