Економіка України на межі: закриті порти та ризики для промисловості

Ситуація, що розгортається, нагадує тиху бурю, яка поступово поглинає українську економіку. Замість активних дій, країна вже місяць спостерігає за проведенням нарад, що не приносять вагомих результатів. Це особливо контрастує з реакцією інших країн, як-от Канади, яка миттєво відреагувала на американські тарифи, зменшивши навантаження на постраждалі компанії, зокрема, через зниження залізничних та портових зборів.

У цій критичній ситуації, Вадим Денисенко, журналіст та бізнесмен, відкрито заявляє, що уряд, здається, не усвідомлює всієї глибини проблеми. Він вказує на закриті порти та катастрофічні наслідки для експорту, але водночас Кабінет Міністрів залишається сліпим до об'єктивної реальності. Це створює відчуття дежавю, де минулі проблеми повторюються через відсутність оперативних рішень.

Ключова проблема полягає у відсутності альтернативи морським портам. Без них експорт зерна, металургії та іншої продукції падає на 30–50%, що лише посилюється високими тарифами «Укрзалізниці». Денисенко підкреслює, що такий тиск на бізнес може мати руйнівні наслідки, адже українські компанії вже й так страждають від системних руйнувань, спричинених ворожими ударами дронів та ракет.

Проте, здається, урядовці помічають лише сферу ритейлу, повністю ігноруючи кризу у виробництві. Вони не бачать необхідності в термінових програмах підтримки, пільговому кредитуванні та відновленні виробничих потужностей. Цей дисбаланс у пріоритетах створює глибокий розрив між потребами бізнесу та реакцією держави.

На цьому тлі Денисенко висуває ультиматум, що вибору фактично немає: або країна проведе складні переговори з ЄС та МВФ, які є її головними кредиторами, і доб'ється можливості підтримати власний бізнес, або промисловість України звалиться протягом одного року. Цей момент є переломним, і від рішень, що будуть прийняті зараз, залежить майбутнє цілої галузі.

Економіст Сергій Фурса, у свою чергу, намагається заспокоїти громадськість, стверджуючи, що щорічна девальвація на 5–10% є здоровим процесом для української економіки. Він прогнозує, що курс наприкінці 2026 року становитиме близько 45,5–46 гривень за долар, а зростання до 50 гривень буде менш ніж на 10%. За його словами, позначка у 50 гривень лякає більше через психологічне сприйняття, ніж через реальну загрозу, якщо зростання відбуватиметься поступово.

Економічна ситуація України, що загострюється через закриті порти та зниження експорту, вимагає негайного перегляду стратегії взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями. Приклади інших країн, таких як Канада, демонструють можливість швидкої адаптації до зовнішніх економічних викликів через державну підтримку бізнесу.

На тлі цих викликів, обговорення валютного курсу також набирає обертів. Хоча деякі експерти вважають девальвацію на 5–10% природним процесом, що не становить загрози для ринку за умови поступового зростання, загальний контекст вимагає від уряду більш рішучих дій для збереження промисловості.

«Економіка України стрімко обвалюється. Водночас уряд продовжує жити так, ніби немає закритих портів і катастрофи з експортом. І при цьому ми заплющуємо очі на обʼєктивну реальність», — пише Вадим Денисенко.

«Я багато разів писав і говорив: у нас є два шляхи: або зберегти робочі місця в збиток бюджету або ж по-максимуму витиснути з бізнесу все зараз, задля того, щоб сьогодні отримати невеликий плюс до бюджету», — наголосив бізнесмен.

Перед Україною стоїть складний вибір: або вона зважиться на важкі переговори та знайде шляхи для підтримки власного бізнесу, або ж ризикує побачити обвал промисловості протягом року. Ця ситуація потребує не тільки фінансових рішень, але й глибокого переосмислення пріоритетів для забезпечення стійкого майбутнього.