"Левів" приземлили та лише три переможці. Підсумки 5-го туру УПЛ

Оскільки на новому тижні українські футбольні вболівальники будуть поринати в емоції як від Кубку України, так і від Ліги чемпіонів УЄФА й чергових матчів чемпіонату наостанок, то п’ятий тур удалось умісти в три ігрові дні. При цьому вже за ходом справи вносили корективи до графіків проведення матчів, і це в підсумку дало результат — жодних додаткових діб для поєдинків не залучалось, а повітряні тривоги, якщо й мали місце, особливо не вибивали з буденного курсу.

Перевірку чемпіоном Карпати не пройшли

Донецький Шахтар власними силами посилив сумніви щодо своїх кондицій перед стартом Ліги чемпіонів УЄФА, коли в минулому турі поступився житомирському Поліссю за всіма статтями. Тоді Арда Туран пообіцяв провести ретельну роботу над помилками, і вболівальникам "гірників" не залишалось нічого іншого, як довіритись турецькому фахівцю й чекати на результат у не менше відповідальній грі на полі львівських Карпат.

Атмосфера на стадіоні Україна надвечір суботи була розкішною. Рекордна за часи повномасштабного вторгнення публіка її створила. А от же невеличкий тест психології перед виїздом до Ейндговена "гірники" також проходили. І краще, аніж цитата самого Турана після гри, про їхній стан перед стартом єврокубків навряд чи хтось зможе свідчити — "Сказати вам правду чи змотивувати гравців?". За кілька днів ще повернемось до цих слів.

Те, що побачили вболівальники Шахтаря від улюбленої команди на старті гри, навряд чи в когось викликало оптимістичний настрій. Колективу Франсіско Фернандеса вдавалось пресингом змушувати донеччан помилятись, і зрештою сталось те, чого гості хотіли уникнути за будь-яку ціну — швидкий пропущений м’яч. Зупиняти Карпати на тлі такого успіху ставало ще більш складно. І при цьому сам епізод, у якому відзначився Русин — це ж просто апофеоз слабкої гри Шахтаря: купа відскоків, позиційні помилки гравців та просте небажання дограти епізод.

Із таким багажем їхати до Європи якось лячно. Але це був чи не єдиний реальний провал Шахтаря за весь цей матч. Далі й самі "леви" дали суперникам можливість підняти голову. Причому настільки, що коли ситуація з часом почала бути вже не на користь команди Франа, то повернутись до заводських налаштувань Карпатам уже ніхто не дозволив. Також ставало помітно, що донеччани поступово адаптуються до тиску суперників, і якщо вдається їм подолати першу лінію пресингу, то далі у львів’ян просто шалені простори відкриваються для будь-яких комбінацій поміж ліній.

Результат центрального матчу туру в підсумку визначила саме перевага в індивідуальній майстерності з боку гравців Шахтаря. Те, як вертикальними передачами грали Аліссон та Ізакі — це вищий пілотаж у сучасному футболі. Та й самі переміщення вінгера до центральної зони в цьому сезоні дедалі частіше кидаються у вічі, що є наслідком роботи тренерського штабу, безумовно.

Проблема полягає лише в тому, що це був суперник рівня Карпат, і проти них можна було перечекати шторм біля власних воріт, а що робити, коли конкуренція ставатиме дедалі вищою — наразі не зрозуміло, але найближчими днями все самі побачимо.

Інші дві перемоги в турі суперникам просто подарували

Житомирське Полісся за хронологією починало свій домашній матч проти Кудрівки на день раніше, тож про "вовків" спочатку й поговоримо. У команди Олександра Протченка серйозні фінансові негаразди, що ставить під сумніви перспективи клубу навіть у цьому сезоні — про це вже всім відомо. Але якщо настільки легко поступатись суперникам від тижня до тижня, як це зробили "яструби" на полі житомирського Центрального, то й глядацький інтерес до проєкту зникне з часом остаточно.

Цей матч для команди Руслана Ротаня викликав проблеми тільки в тому плані, що його штучно подовжила повітряна тривога під час перерви. Усе інше було немов на розминці. Помилка Яшкова вже на першій хвилині під час прострілу/удару Велетня з гострого кута, потім автогол, а згодом і розгром у другій половині зустрічі. Хіба що варто зазначити, що навіть за таких умов "вовки" дали собі трохи вольнощів та пропустили необов’язковий гол під саму перерву, але на ситуацію на полі це в підсумку не вплинуло жодним чином.

А вже на наступний день була гра за участі Харкова, потенційного конкурента Полісся та Шахтаря в битві за чемпіонський титул, проти київської Оболоні, яка також постраждала через тривогу, але жодних спортивних наслідків у цього не було. Матч для команди Олександра Антоненка завершився вже на сьомій хвилині другим попередженням для опорника Романа Волохатого, після чого питанням було лише те, скільки дозволить собі забити колектив Младена Бартуловича. Обмежились п’ятіркою ще до перерви.

Одразу п’ять нічиїх, але в кожної була своя історія

Почнемо, напевно, із найменш цікавої для сторонніх уболівальників — у Одесі, де зустрічались місцевий Чорноморець та київський Лівий Берег. Дуже важка для перегляду гра. Жодного удару в площину в першому таймі, незначне пожвавлення після перерви, але все одно бодай-якісь моменти з’явились лише наприкінці матчу, проте переможця так і не виявили, а "моряки" в площину так і не поцілили.

Наступними були криворізький Кривбас і ковалівський Колос. Тут уже більш цікаво. Бо інакше команда Патріка ван Леувена загалом не вміє, а от колективу Руслана Костишина треба було якось виправляти враження стосовно власного футболу на старті нового сезону. У підсумку, навіть якесь видовище ми побачили.

Кривбас провів більш активний початок матчу — забив закономірний гол, але згодом пропустив ще до перерви, після чого вже в другому таймі скористався помилкою суперників під час стандарту. І все це за умов боротьби команд за м’яч, якій, на щастя, жодні тривоги не заважали, і саме чистого ігрового часу було вдосталь для перегляду якісного матчу.

І коли наприкінці гри сталось вилучення в Колоса на рівному місці за конфлікт Рухадзе із суперниками, який призвів до другого попередження для захисника гостей, то здавалось, що для команди Костишина гру завершено. Однак ні — захисники Кривбасу в компенсований час грубо помилились на простому м’ячі, і дозволили клубу з Ковалівки врятуватись. Можливо, такий вольовий порив зможе зрушити справу з мертвої точки в "колосків".

Далі на нас очікував матч, який за інших обставин спокійно міг би стати центральним у турі. І уваги до гри київського Динамо проти черкаського ЛНЗ було вдосталь, бо, так чи інакше, а команда Ігоря Костюка й надалі залишається найбільш популярним колективом у нашій країні. Яким би чином не складались виступи основної команди. А в "біло-синіх" із цим справи не складаються належним чином, до чого ми звикли за останній час.

Матч проти чернівецької Буковини на початку минулого тижня поставив питання рубом щодо воротарів у складі Динамо. Його вирішили за рахунок повернення Георгія Бущана до клубу на правах оренди, хоча сам досвідчений голкіпер уже помилявся в цьому сезоні неодноразово в складі житомирського Полісся. Але для матчу проти команди Віталія Пономарьова Бущана було цілком достатньо.

Бо атака ЛНЗ себе жодним чином не виявила в цій грі. Розраховували на контратаки, але в підсумку взагалі не наближались до чужого штрафного. Гра в одні ворота утворилась на рівному місці, і тут уже треба було відзначати воротаря Ледвія, який запобіг кільком дуже небезпечним моментам із боку "біло-синіх" та зберіг підсумкові "нулі" на табло.

Таким чином Динамо зуміло закрити одну пробоїну в своєму проблемному колективі, але далась узнаки інша — команда Костюка критично мало голів забиває на старті нового сезону. І це з атакою, яка не втратила в кадровому потенціалі, а навпаки навіть намагалась отримати підсилення. І навіть повернення Бражка не допомогло налагодити баланс на чужій половині.

Цікаво, як це будуть виправляти до наступних матчів чемпіонату, бо в Кубку на Вінницю, як багато хто говорить, очікує виставкова дуель, на яку квитки розкупили чи не раніше, аніж вони надійшли в продаж.

Недільний день узагалі вийшов якимось неправильним із точки зору вболівальників, які все ж таки хочуть бачити переможців у кожному матчі. Бо після Динамо грали рівненський Верес та луганська Зоря, і на Авангарді ми очікували побачити вельми цікаве протистояння. Бо команда Олега Шандрука наче й утратила в кадровому плані за літо, але в ігровому — ні, модель, яку ставить тренер, працює доволі справно.

У той самий час фанати колективу Віктора Скрипника все чекають на момент, коли "мужики" продемонструють хоч якусь стабільність у цій кампанії й бодай пару перемог поспіль зможуть здобути. Однак не цього разу — у Рівному Зоря ще й поступалась за рахунку, бо знову центр оборони викликав незадоволення від власного виступу в тренерського штабу.

Верес повів за рахунком посеред першого тайму, але навіть до перерви цю перевагу не втримав. Класний асист Глущенка з глибини дозволив Єлавичу відзначитись швидкою відповіддю, після чого в другому таймі обидві команди створили по парі гольових моментів, але до визначення переможця справа так і не дійшла. Утім, нічийний рахунок також не мав нікого дивувати за підсумком гри двох колективів, які дуже непогано нав’язують боротьбу. А у Вереса тим часом знову помітний акцент саме на домашніх поєдинках.

І на завершення туру в нас була гра, очікування від якої були суто атакувальними. "Дербі кам’янець-подільської фортеці", або лише стадіон ім. Г. Тонкочеєва, який тимчасово ділять поміж собою місцевий Епіцентр та чернівецька Буковина. І щось підказує, що команді Сергія Шищенка дуже сподобалось грати на цій арені, якщо вона за два матчі на тиждень двічі фактично перегравала суперників у атакувальній інтенсивності.

Насправді єдиним, через що доводиться співчувати в цій грі, це підсумковий рахунок. Багато матчів в УПЛ завершуються без голів, але коли таке відбувається в подібних випадках — це, як мінімум, дуже сумно. Точно награли обидві команди на бодай один забитий гол, і, напевно, він мав би опинитись на рахунку саме гостей. Але доля визначила інакшим чином.

А тим часом Нікіта Федотов, воротар Епіцентру, провів дуже класний поєдинок — купа сейвів, трохи везіння (куди ж без цього), якісна робота на лінії. І велика кількість змарнованих моментів у Буковина в наслідок цього. Герману Пенькову на протилежному боці поля також доводилось долучатись до гри, але все ж таки внесок підопічного Сергія Нагорняка саме в зароблений заліковий бал його командою був значним. І, знову ж таки, ці дві години перегляду точно не були марними.

Найкращий гол туру

Ярослав Шевченко (Кривбас)

Аліссон Сантана (Шахтар)

Найкращий гравець туру — Нікіта Федотов (Епіцентр).

Найкращий тренер туру — Арда Туран (Шахтар).