Погляд з Китаю на війну росії з Україною. Ретроспектива – Дональд Гілл

У 1970-х роках китайська дипломатія почала керуватися принципом "більше друзів, менше ворогів". 1979 року Китай нормалізував відносини зі США і взявся поліпшувати відносини з Радянським Союзом. 1984 року Гао Юйшен прибув до москви після п'яти з половиною діб у потязі, щоб розпочати свою 30-річну дипломатичну кар'єру. Смерті Брежнєва 1982 року, Андропова 1984-го та Черненка 1985-го, що швидко йшли одна за одною, дали віцепрем'єрам Вань Лі та Лі Пену нагоду приїхати до москви на похорони; ці візити допомогли нормалізації відносин. Невдовзі почалися й візити російських представників до Китаю.

У Гао надовго закарбувалися дефіцит продовольства, неефективність і марнотратство в москві. Це не давало йому підстав для оптимізму щодо майбутнього Радянського Союзу, хоча він не міг передбачити, коли саме той розпадеться. Китай тоді перебував у розпалі власних реформ, і Гао хотів уникнути помилок, яких припустилися радянські керівники.

З 2000 до 2007 року Гао був послом Китаю в Туркменістані, Узбекистані та Україні.

2016 року китайські збройні сили пережили масштабну реорганізацію, щоб пристосуватися до війни інформаційної доби. Китай переймав деякі напрацювання США, а також уважно стежив за російськими реформами 2008 року. Хоча після невдалої для Китаю війни з В'єтнамом 1979 року, країна не брала участі у великомасштабних бойових діях, вона могла спостерігати за операціями росії в Чечні, Грузії, Криму, на сході України та в Сирії. Китайські й російські війська проводили спільні військові навчання, а 2021 року підписали угоду про військове співробітництво. Спостереження за організацією російських військ та їхнім озброєнням у великомасштабній війні мало дати Китаю додаткові орієнтири для розвитку власних збройних сил.

У травні 2022 року Гао виступив під час внутрішньої відеоконференції й заявив, що війна знаменує кінець постхолодновоєнного періоду та початок нового міжнародного порядку, а розпад Радянського Союзу, за його словами, фактично триває у формі занепаду росії. Рішення російського керівництва та західні санкції лише пришвидшують цей занепад.

Колишній посол Китаю в Україні у травні 2022 року виклав своє бачення результату й наслідків війни в Україні. Невдовзі після публікації китайська влада видалила його коментарі.

На його думку, провал російського бліцкригу та відсутність швидкої перемоги ознаменували початок поразки росії. Її економіка не могла тривалий час підтримувати високотехнологічну війну, що коштує сотні мільйонів доларів на день. Її економічну перевагу нівелювали українська стійкість і західна допомога, а різниця між поколіннями російського та західного озброєння зробила технологічний розрив ще виразнішим.

Далі Гао зазначив, що сучасні війни мають гібридний характер і охоплюють боротьбу за громадську думку, пропаганду, розвідку та інформаційну сферу, а також економічний, політичний, дипломатичний і військовий виміри. росія перебувала в пасивному становищі на полі бою і програвала в інших сферах, тому її поразка була лише питанням часу. Вона вже не могла визначати, коли і як завершиться війна, і намагалася якнайшвидше завершити війну, щоб утримати захоплені території. За його словами, це не вдалося, тож росія втратила стратегічне лідерство та ініціативу.

Він очікував, що наступна фаза війни буде ще масштабнішою й супроводжуватиметься ескалацією, оскільки цілі сторін були прямо протилежними. Україна хотіла повернути Крим і схід України. Вона не погоджувалася йти на поступки щодо суверенітету й територіальної цілісності. На той момент США мали три цілі: незалежна й ліберальна Україна, ослаблена та ізольована росія і сильний, єдиний та рішучий Захід. Для досягнення цих цілей Захід, передусім США, надавав значну допомогу, а безпосередня участь США та Великої Британії ставала дедалі глибшою й масштабнішою. На думку Гао, це означало, що війна триватиме до поразки та покарання росії.

росія ніколи повністю не визнавала незалежності, суверенітету й територіальної цілісності колишніх радянських держав і часто порушувала їхній суверенітет і територіальну цілісність. Україна була поділена між політичними силами, орієнтованими на схід і захід, але після 2014 року антиросійські настрої посилилися, а проросійські – ослабли.

Очікуючи поразки росії, Гао вважав, що вона буде суттєво ослаблена, ізольована й покарана та й надалі слабшатиме. Україна стане членом ЄС, в інших колишніх радянських державах дерусифікація відбуватиметься з різною інтенсивністю, а деякі посилять зв'язки із Заходом. Японія та Німеччина позбудуться обмежень, що збереглися після їхньої поразки у Другій світовій війні, і стануть активнішими політичними гравцями, не відмовляючись при цьому від демократії чи мирного розвитку. США та інші країни просуватимуть реформи ООН та інших міжнародних організаціях, а якщо їх блокуватимуть, можуть почати створювати нові інституції.

Від травня 2022 року багато що змінилося. За Трампа США більше не надають допомоги Україні, натомість ЄС посилив свою участь. Трамп також докладає чимало зусиль, щоб дестабілізувати західні альянси, однак ЄС і Канада, навпаки, згуртовуються й рухаються до зміцнення економічної та національної безпеки без опори на США.

Україна й далі рухається до більшої незалежності та тісніших економічних зв'язків із Європою. Вірменія віддаляється від росії й зближується з ЄС. Азербайджан віддаляється від росії та зближується з Туреччиною. Молдова рухається в бік Європи. Казахстан обережно дистанціюється від росії. Швеція та Фінляндія вступили до НАТО і разом із країнами Балтії будують залізничні лінії, що мають краще з'єднати їх з Європою, зміцнити економічні зв'язки й національну безпеку. Водночас фінські та балтійські залізничні лінії до росії поступово демонтують.

Сама війна також змінилася під впливом технологій: тепер у ній масово застосовують недорогі високоточні боєприпаси, які й надалі обмежуватимуть використання традиційного озброєння, доки не навчаться хоча б частково ефективно їм протидіяти. Дальність тактичних та оперативних ударів дедалі зростає. У стратегічних бомбардуваннях застосовують наступальні ракети, які дешевші за ракети-перехоплювачі і які можна виробляти значно швидше.

А ще є українська централізована система управління бойовими діями Delta, яка інтегрує сенсори й системи озброєння з картами, що оновлюються в реальному часі, багаторівневим доступом, ШІ та модульною архітектурою, що дає змогу надалі розширювати її та інтегрувати з іншими системами. Ні в кого іншого такої системи немає.

Усі спостерігають за росією та Україною й вчаться на їхньому досвіді, хоча різні армії адаптуються з різною швидкістю.

Джерело