Правий світанок: як «Альтернатива для Німеччини» прорвала «санітарний кордон» на виборах

6 вересня у невеликій за площею і населенням федеральній землі Саксонія-Ангальт відбулися вибори місцевого ландтагу, до яких було прикуто увагу всієї Німеччини. Впевнену перемогу на них здобула крайньо-права партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яка вперше в історії наблизилася до можливості одноосібно сформувати регіональний уряд. Захисний бар'єр, який політичні опоненти виставили проти АдН, опинився на межі прориву. Чому системним партіям Німеччини не вдається зупинити переможну ходу крайньо-правих? І які наслідки матиме новий електоральний тріумф партії, яка не приховує бажання відновити співпрацю з Росією?

Соціологи не ставили під сумнів перемогу «Альтернативи для Німеччини» на виборах у Саксонії-Ангальт. В опитуваннях партія стабільно набирала 40–43% голосів, що вдвічі перевищує її показники п'ятирічної давності. Основна інтрига зводилася до того, чи вдасться ультраправим здобути абсолютну більшість у ландтазі, тобто отримати 42 мандати. Багато що вирішував результат інших партій і хто подолає п’ятивідсотковий бар'єр. У соціологічних опитуваннях до ландтагу Саксонії-Ангальт, крім АдН, проходили християнські демократи (ХДС) із рейтингом 22–23%, «Ліві» (11–12%) і соціал-демократи (СДПН), яким пророкували 7–8%. Підтримка «Зелених» фіксувалася на рівні 6%, тоді як Альянс Сари Вагенкнехт (BSW) і Вільна демократична партія опинялися за бортом місцевого парламенту. Результати виборів загалом підтвердили соціологічні прогнози, але відсотки набраних голосів виявилися дещо іншими.

«Альтернатива для Німеччини» стала безумовним фаворитом виборчих перегонів, що відбулися за рекордної явки, і отримала майже 44%. А ось результати ХДС виявилися гіршими, ніж прогнозувалося, — трохи більше 17%. Натомість «Ліві», соціал-демократи і «Зелені» здобули майже однакову кількість голосів — у межах 9%. Альянс Сари Вагенкнехт опинився на межі проходження з 5,2% підтримки. Від позиції цієї ліворадикальної та відверто проросійської сили значною мірою залежатиме доля урядової більшості у федеральній землі. Попередня тактика BSW полягає в утриманні від голосування за кандидата від АдН Ульріха Зігмунда на посаду прем’єра, але не виключає точкових спільних голосувань з інших питань.

Після оприлюднення перших результатів голосування Ульріх Зігмунд заявив про наявність у його політичної сили мандата на формування місцевого уряду. А лідери АдН Аліса Вайдель і Тіно Хрупалла назвали підсумки виборів історичними. Чинний прем’єр-міністр Саксонії-Ангальт Свен Шульце, який представляє ХДС, визнав поразку своєї партії і привітав переможців. Співголова СДПН Ларс Клінгбайль висловив занепокоєння поляризацією в суспільстві і назвав результати виборів чітким сигналом для федерального уряду в Берліні. А представники «Зелених» і «Лівих» говорили про загрози для меншин і демократії у зв’язку з тріумфом крайньо-правих.

Болісна поразка на місцевих виборах у Саксонії-Ангальт стала ще одним ударом по канцлеру Фрідріху Мерцу, популярність якого перебуває на рекордно низькому рівні. Не виключено, що ця подія може посилити розмови про необхідність його відставки.

В основі нинішнього електорального тріумфу «Альтернативи для Німеччини» лежать серйозні помилки системних політичних сил країни. Насамперед ідеться про провальну міграційну політику, яка тривала в попередні десятиліття. Якби не поява в Німеччині мільйонів вихідців з інших культур і цивілізацій, крайньо-правим було б значно важче набрати електоральні бали. Дослідження соціологів щодо мотивів голосування показує: стурбованість темою міграції пояснює близько 75% симпатії до АдН і до 90% реального голосування за неї. Тоді як економічні фактори мають куди слабший вплив. При цьому подібна кореляція працює навіть у регіонах, де іноземців дуже мало.

Крім того, у німецькому суспільстві сформувався запит на позасистемні політичні сили. І накопичилася недовіра до традиційних партій. Критика правих з боку їхніх опонентів часто дає радше зворотний ефект. А постійні звинувачення у ксенофобії, расизмі, екстремізмі і фашизмі, якими так полюбляють жонглювати представники системних партій, сприймаються як спроба придушити опозицію й альтернативну точку зору. Багато німців у програмі АдН бачать не правий екстремізм і тим більше не відродження нацизму, а можливість повернутися до нормального життя. З потужною економікою, дешевими енергоносіями, безпекою на вулицях. Без засилля мігрантів і всюдисущого лівого порядку денного. І в цьому разі неважливо, реально чи ні виконати всі ці обіцянки.

Хоча всі системні партії Німеччини традиційно відмовляються від будь-якої співпраці з АдН, їм буде вкрай складно сформувати дієву більшість у ландтазі землі Саксонія-Ангальт. Адже це передбачає створення складної багатопартійної коаліції за участю ХДС, СДПН, «Лівих» і «Зелених». Наразі на федеральному рівні двопартійна урядова коаліція між правоцентристськими християнськими демократами і лівоцентристськими соціал-демократами не може похвалитися хорошою ефективністю роботи. А в цьому випадку йдеться про залучення до коаліції ідеологічно ще віддаленіших сил із лівого табору. І якщо із «Зеленими» ХДС теоретично ще може сформувати таку-сяку взаємодію, то альянс із «Лівими» викликає глибоку відразу в значної частини консерваторів. Це дає шанс «Альтернативі для Німеччини» сформувати місцевий уряд, навіть не маючи абсолютної більшості.

Стратегія ізоляції, яку інші політичні партії Німеччини застосовують проти АдН, з одного боку, дуже ускладнює для крайньо-правих прихід до влади. Але, з іншого боку, створює серйозні проблеми для політичної системи країни та сприяє поляризації. Не лише є жертвою політики «протипожежної стіни». Провідні політичні сили правоцентристського і лівоцентристського спрямування — християнські демократи і соціал-демократи — втрачають рейтинги на користь своїх конкурентів із правого і лівого флангів. Національний рейтинг соціал-демократів упав до історичних мінімумів і становить близько 12%. Аналогічні результати суспільної підтримки зараз фіксуються у «Лівих», що є беззаперечним успіхом для цієї відносно молодої політсили. Водночас ХДС/ХСС відстає від АдН на 7–8% і може остаточно втратити статус провідної партії на правому фланзі.

Поки що стратегія захисного бар'єру проти «Альтернативи для Німеччини» працює. Але за неї мейнстримним політичним силам доводиться платити високу ціну. Як показує досвід останніх років, коаліції між партіями, які мають суттєві ідеологічні розбіжності, формують неефективні уряди. Доказом цього є масове невдоволення німців роботою канцлера Фрідріха Мерца. Це означає, що рано чи пізно потенціал створення ідейно різношерстих коаліцій здатний вичерпатися. І питання про залучення АдН до складу уряду може виникнути не лише в теоретичному аспекті.

Наразі головною перешкодою для цього є небажання більшості виборців ХДС/ХСС погоджуватися на будь-який союз з АдН. За опитуваннями громадської думки, 70–80% електорату правоцентристів виступає проти такої співпраці. Водночас 91% виборців «Альтернативи для Німеччини» позитивно відгукується про коаліцію з ХДС/ХСС. Та й керівництво крайньо-правих прихильно ставиться до подібного політичного союзу.

Якщо на наступних виборах до Бундестагу АдН здобуде впевнену перемогу, у правоконсерваторів з’являться два варіанти: погоджуватися на неприродну коаліцію з ідейними опонентами з лівого табору чи спробувати домовитися з крайньо-правими. Немає підстав вважати, що «Альтернатива для Німеччини» відмовиться від проросійськості у зовнішній політиці, якщо вона отримає можливість формувати уряд самостійно. Але якщо доведеться вступити в коаліцію з ХДС/ХСС, це може змусити її погодитися на корекцію курсу як необхідну складову коаліційної угоди.

Простих відповідей на питання, що робити з електоральним піднесенням «Альтернативи для Німеччини», не існує. Україну передусім має хвилювати не екстремізм АдН, який насправді є доволі умовним, а особлива прихильність цієї політсили до відновлення співпраці з Кремлем. Це видається щонайменше не зовсім логічним і підозрілим як для партії, котра позиціонує себе як традиційна права сила. Саме запобігання зміні пріоритетів зовнішньої політики Берліна має стати головним завданням української і європейської дипломатії найближчими роками.