Що залишилося у «Волиці-Агро»?

Примітка редакції. Війна і політика завжди на першому плані. А що там у агробізнесі?

Майже пів року минуло відтоді, як на аграрному ринку вибухнув скандал навколо «Волиці-Агро». За цей час кредитори заявили вимоги на понад 2 млрд грн, із яких близько пів мільярда гривень припадає на ADM.

«Волицю-Агро» пов’язують із колишньою бізнес-орбітою ексміністра аграрної політики Миколи Сольського, який наразі перебуває під вартою у справі про ймовірні махінації із зерном. Банкрутство компанії ініціював «УкрАгроПротект», який входить до LNZ Group. Тепер кредиторам доведеться з’ясувати, що залишилося у компанії, куди протягом останніх трьох років пішли її гроші та чи можна повернути активи, які опинилися в інших власників.

Latifundist.com поговорив з арбітражним керуючим «Волиці-Агро» Назарієм Адамчуком, партнером ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», про те, хто першим отримає гроші від продажу активів, чому власникам зниклого зерна може нічого не дістатися від елеватора, як він гарантуватиме незалежність від LNZ, які угоди вже готуються оскаржувати та за яких умов вимоги можуть висунути безпосередньо до Миколи Сольського.

Цифра є, а зерна немає

Latifundist.com: Якщо відкласти юридичні конструкції, як би ви пояснили, що сталося з «Волицею-Агро» та її елеватором?

Назарій Адамчук: Уявіть, що ви відкриваєте банківський додаток і бачите на рахунку мільйон гривень. Потім підходите до банкомата, намагаєтеся зняти кошти, а він повідомляє, що банк вас не обслуговує. Виявляється, що це просто цифра на екрані.

Приблизно так власники зерна побачили ситуацію на елеваторі. За документами зерно було передане на зберігання, але коли його зажадали повернути, з’ясувалося, що фактично його немає.

Для аграрного ринку така схема не нова: особливо багато подібних справ було у 2015-2016 роках. Однак за масштабом вимог і складом кредиторів справа «Волиці-Агро» є однією з найбільших за останні роки.

— Ви для себе вже зрозуміли, в який момент і чому бізнес почав руйнуватися?

— Ні. І на цьому етапі для мене це не головне питання. Сталося те, що сталося. У мене є кредитори, для яких потрібно знайти гроші, — це моя задача.

Відповідь можуть дати банківські виписки та аналіз операцій компанії. У великих проблемних бізнесах часто спрацьовує ефект доміно: одну проблему вчасно не закрили, потім другу, третю — і в певний момент усе починає сипатися. Але стверджувати, що саме так сталося з «Волицею-Агро», поки зарано.

Понад 2 млрд грн вимог, але більшість ще не визнана судом

— Який масштаб боргів ви бачите зараз?

— Кредитори заявили вимоги на понад 2 млрд грн, але суд поки визнав лише вимоги ініціюючого кредитора на 30,5 млн грн. Решту ще перевіряють: по суті, заява кожного кредитора є окремим мінісудовим процесом усередині банкрутства. Тому остаточна сума стане зрозумілою лише після формування реєстру.

— Хто зараз є найбільшим кредитором і чи зможе він контролювати банкрутство?

— Суд ще не розглянув усі вимоги, але найбільшу суму заявила ADM — приблизно півмільярда гривень. Це близько чверті від загальної суми.

У банкрутстві кредитори фактично стають акціонерами компанії: кількість голосів залежить від розміру визнаних судом вимог. Умовно кажучи, кожна тисяча гривень вимог — це одна акція.

Бувають справи, де один кредитор має понад 50% голосів і одноосібно керує процесом. Тут не така ситуація. Навіть якщо вимоги ADM визнають у заявленому обсязі, їй доведеться домовлятися з іншими кредиторами.

Хто перший подав заяву, той обирає арбітражного керуючого

— Саме «УкрАгроПротект» запропонував суду вашу кандидатуру. Чому обрали вас і чи мали ви раніше професійні відносини з LNZ Group?

— До мого призначення ані я, ані компанія «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» не мали професійних відносин із LNZ Group чи «УкрАгроПротектом».

За чинною моделлю ініціюючий кредитор має право запропонувати суду арбітражного керуючого. Фактично це перетворило подання заяв про банкрутство на своєрідний національний спорт: хто перший подав заяву, той отримує можливість запропонувати свою кандидатуру.

Особисто я не вважаю цю модель цілком справедливою. Вона одразу породжує сумніви щодо незалежності арбітражного керуючого, навіть якщо реального конфлікту інтересів немає. Крім того, це створює бар’єр для молодих фахівців: хто запропонує їхню кандидатуру, якщо вони ще не мають професійних зв’язків із потенційними ініціюючими кредиторами?

— Але LNZ, пропонуючи вашу кандидатуру, очевидно, очікує, що ви працюватимете передусім у її інтересах. Як ви гарантуєте незалежність?

— Після призначення я дію не в інтересах того, хто мене рекомендував, а як незалежний учасник процедури. Ми від початку пояснили LNZ, що не можемо монополізувати справу на користь одного кредитора. Та це було б і неможливо: LNZ не є мажоритарним кредитором, а у справі є інші компанії зі значно більшими вимогами.

Межі моїх повноважень чіткі: я є розпорядником майна саме ТОВ «Волиця-Агро». Якщо з’ясується, що активи цієї компанії відчужувалися на користь структур LNZ, ці операції перевірятимуться так само, як угоди з будь-якою іншою стороною. Статус ініціюючого кредитора не створює імунітету.

Що залишилося у «Волиці-Агро»

— Які активи самої компанії вам уже вдалося знайти?

— Головний актив — елеватор у Білій Церкві потужністю до 60 тисяч тонн одночасного зберігання. Він перебуває в іпотеці «Сенс Банку». За тим самим кредитом банку передано у заставу ще три земельні ділянки, рухоме майно та інші активи. Загальна вартість заставного майна становить близько 260 млн грн.

Окремо компанія має нерухомість, яка, за даними Державного реєстру речових прав, не перебуває в іпотеці й не має обтяжень. Це зерносклад, комори, майстерня та інші споруди у селі Дмитрівка Фастівського району загальною площею близько 8,5 тис. кв. м. Саме це майно потенційно може бути джерелом погашення вимог незабезпечених кредиторів.

Але поки ми бачимо переважно те, що показують публічні реєстри. Повноцінної інвентаризації немає, тому ми не можемо документально підтвердити повну картину щодо техніки, залишків зерна, дебіторської заборгованості, корпоративних прав і прав користування землею.

— Чому інвентаризацію досі не провели?

— Керівництво компанії не йде на контакт і фактично не допускає нас до її проведення.

На цьому етапі моє завдання — зібрати інформацію про активи та вимоги кредиторів. Якщо керівництво й далі блокуватиме доступ до майна і документів, застосовуватимемо судові механізми.

— Крім елеватора, у «Волиці-Агро» залишилися активи, з продажу яких можуть щось отримати незабезпечені кредитори?

— Є млин, який не перебуває в заставі. Але ми поки не розуміємо його реальної ринкової вартості.

Якщо цей актив буде підтверджений під час інвентаризації, його потрібно буде поставити на баланс, оцінити, а далі кредитори вирішуватимуть, що з ним робити. У разі ліквідації млин можна продати, а отримані кошти розподілити між кредиторами у встановленому порядку.

Чому елеватор може нічого не дати власникам зниклого зерна

— Елеватор — найбільший видимий актив компанії. Якщо його продадуть, хто першим отримає гроші?

— «Сенс Банк». Він є забезпеченим кредитором і має право на позачергове погашення своїх вимог із коштів, отриманих саме від продажу заставного майна.

Власники зерна, яке було передане на зберігання, але не повернуте, у цій процедурі є звичайними конкурсними кредиторами з грошовими вимогами. Вони вже не можуть вимагати повернення конкретного зерна як свого майна, якщо його немає, — натомість мають вимогу до боржника на відповідну суму.

Щоб частина грошей від продажу елеватора дійшла до трейдерів, постачальників та інших конкурсних кредиторів, його потрібно продати дорожче, ніж сума забезпечених вимог банку. За нинішньої картини це малоймовірно. Вартості заставного майна може не вистачити навіть для повного розрахунку із самим банком.

— Тобто ADM, МХП, Kernel та інші власники зниклого зерна можуть не отримати від продажу елеватора нічого?

— Так, такий сценарій цілком реальний. Тому джерело погашення їхніх вимог потрібно шукати в іншому місці.

За рахунок іншого, незаставного майна насамперед погашатимуться витрати, пов’язані з процедурою, та заборгованість перед працівниками. Далі — податкові вимоги, а вже потім вимоги інших конкурсних кредиторів.

До того ж, далеко не всі працівники ще заявили свої вимоги щодо заборгованості із зарплати. Це не лише корпоративний конфлікт між великими компаніями. Тут є люди, яким підприємство не виплатило зароблені гроші.

— Ви кажете, що вартість заставного майна менша за борг перед «Сенс Банком». Хіба банки зазвичай не вимагають заставу «із запасом»?

— Зазвичай банки, особливо державні, перестраховуються і вимагають заставу, вартість якої значно перевищує суму кредиту та процентів. Іноді забезпечення може бути майже вдвічі більшим за кредит.

Нерухомість, а тим більше елеватор, для банку є непрофільним активом. Отримавши його, банк формально закриває частину кредиту, але не отримує живих грошей. Елеватор потрібно охороняти, обслуговувати, а потім ще знайти покупця. Часто такі активи доводиться продавати дешевше від їхньої оцінної вартості.

У випадку «Волиці-Агро» ситуація інша. Вартість елеватора оцінюється приблизно у 132,5 млн грн, а загальна вартість заставного майна — приблизно у 260 млн грн. Водночас кредитна заборгованість, за нашою оцінкою, становить близько $8-9 млн, або приблизно 400 млн грн. Тобто забезпечення не покриває всієї суми боргу.

Ліквідувати все «до останнього цвяха» чи перезапустити бізнес

— Що кредитори можуть зробити з підприємством після того, як ви сформуєте карту активів і суд затвердить реєстр вимог?

— Базово є два сценарії — ліквідація або санація.

Ліквідація — це коли підприємство закривають, продають усе, що в нього є, умовно кажучи, від елеватора до останнього цвяха, а отримані кошти розподіляють між кредиторами за встановленими правилами.

Санація — це спроба перезапустити бізнес. Може зайти інвестор, або самі кредитори можуть домовитися про відновлення роботи підприємства. Наприклад, діючий елеватор потенційно може створити більшу вартість, ніж об’єкт, який роками стоїть без роботи та поступово втрачає технічний стан.

Але рішення мають ухвалити кредитори. У випадку з елеватором обов’язково потрібно враховувати й позицію «Сенс Банку» як заставного кредитора.

Три роки, за які доведеться перевірити рух грошей

— Частина активів колишньої бізнес-орбіти Миколи Сольського вже перейшла до інших компаній. Ви можете перевіряти всю цю групу?

— Я не веду банкрутство всієї групи й не можу відповідати за всі пов’язані з нею юридичні особи. Моя компетенція — «Волиця-Агро».

Водночас у великих аграрних структурах між компаніями часто є перехресні операції: позики, перерахування, передача майна або оплата витрат однієї юридичної особи коштом іншої. Тому ниточки від «Волиці-Агро» можуть привести до інших компаній. Наше завдання — знайти, куди пішли гроші та активи самого боржника.

Закон дозволяє досліджувати операції за три роки до відкриття процедури банкрутства. Це так званий підозрілий період. Ми направили банкам запити щодо руху коштів «Волиці-Агро», але повної інформації поки не отримали. Тому зараз витребовуємо її через суд.

Банківські виписки мають показати, чи є сенс кудись бігти за активами, до кого саме та на яких юридичних підставах.

— Що саме ви шукатимете у цих виписках та угодах?

— За якою ціною вибували активи, на яких підставах, кому їх передавали і чи отримувала компанія справедливу компенсацію.

Якщо протягом трьох років до банкрутства компанія продала чи передала майно за заниженою ціною, без належної оплати або щоб сховати його від кредиторів, таку угоду можна оскаржити в суді. Такі угоди називають фраудаторними — тобто укладеними на шкоду кредиторам, щоб вони не змогли отримати належні їм гроші.

— Ви вже знайшли операції, які мають ознаки виведення активів?

— Деталі поки розкривати не можу, оскільки це предмет активної роботи. Але можу підтвердити: подібні угоди вже виявлені, зараз готуються позови щодо їх оскарження.

Чи можна дійти до особистого майна керівників і бенефіціарів

— А якщо в кримінальному провадженні буде доведено шахрайство із зерном?

— Це суттєво посилить позицію кредиторів. Вирок суду — це вже не версія слідства, а доведений факт.

Якщо буде доведено, що конкретні посадові особи діяли на шкоду кредиторам і саме їхні рішення призвели до неплатоспроможності, це створить додатковий механізм пошуку грошей у межах процедури банкрутства. Тоді стягнення потенційно може бути звернене на їхнє особисте майно.

— Що вас як юриста найбільше дивує у цій історії?

— Мене дивує те, що серед заявлених кредиторів ми поки не бачимо очевидно штучних або «намальованих» вимог.

Коли власники заздалегідь готують компанію до контрольованого банкрутства, вони часто створюють пов’язаних кредиторів із великими вимогами. Після відкриття процедури такі кредитори отримують голоси й дозволяють боржнику фактично продовжувати керувати процесом. Умовно кажучи, кредитори стають акціонерами банкрутства: що більша сума визнаних вимог, то більше голосів.

Тут поки бачимо реальних кредиторів — ADM, «Сенс Банк», Kernel, МХП, Louis Dreyfus, Cargill та інші компанії, які справді працювали з цим бізнесом. Це не доводить, що крах був випадковим, але принаймні зараз справа не виглядає як класичне заздалегідь підготовлене банкрутство, у якому боржник сформував підконтрольну більшість.

— На ринку Миколу Сольського називають фактичним засновником і людиною, яка особисто домовлялася з кредиторами. Чи можна висувати вимоги безпосередньо до нього?

— Формально Микола Сольський не був ані учасником, ані директором «Волиці-Агро». Самої інформації про його можливий вплив на бізнес або переговори з контрагентами недостатньо: потрібно довести, що конкретна особа ухвалювала рішення, які завдали шкоди кредиторам або призвели до неплатоспроможності компанії.

— Але в ухвалах у межах кримінального провадження роль Сольського вже описується. Для вас цього недостатньо?

— Поки що це версія слідства, викладена в ухвалах слідчих суддів. Такі ухвали ухвалюються, наприклад, для обрання запобіжного заходу чи арешту майна, але вони не встановлюють остаточно вини людини.

Інша річ — вирок, який набрав законної сили. Якщо суд встановить, що конкретна особа організувала схему, контролювала компанії або своїми рішеннями завдала шкоди кредиторам, це може відкрити шлях до позову особисто до неї в межах банкрутства.

— Уявімо, ви зустрілись з ним, про що ви запитали б його насамперед?

— Де активи і куди пішли гроші. Мене зараз цікавить не відтворення всіх кулуарних домовленостей, а пошук джерел, із яких можна погасити вимоги кредиторів.

Корпоративні права, земля і старі борги

— У попередньому матеріалі ми показували, що частина активів із колишньої бізнес-орбіти Миколи Сольського вже перейшла до інших агрокомпаній. Але механізми були різними: в одних випадках переходили корпоративні права, а, наприклад, Kernel отримав права оренди землі у Київській області. У чому тут юридична різниця?

— Якщо ви купуєте корпоративні права, то отримуєте компанію разом із її зобов’язаннями. Якщо ж купуєте окремий актив, наприклад, права оренди землі, старі борги підприємства автоматично за ним не переходять.

— Тобто компанія може отримати земельний банк, а всі старі борги залишаться на юридичній особі, яка втратила цю землю?

— Так, борги автоматично не переходять до нового користувача землі. Але це не означає, що будь-яка така операція законна і її неможливо оскаржити.

Потрібно перевіряти, як саме актив або права оренди вибули з компанії, за якою ціною і чи отримав боржник справедливу компенсацію. Якщо майно передали за заниженою ціною, без належної оплати або на шкоду кредиторам, операцію можна оскаржити.

— Якщо ці ниточки приведуть до LNZ, Kernel або будь-якої іншої компанії, ви перевірятимете такі операції?

— Так. Якщо з’ясується, що активи саме «Волиці-Агро» відчужувалися на користь інших компаній, відповідні операції перевірятимуться на загальних підставах.

Хто саме був контрагентом, значення не має. Якщо активи отримала LNZ Group, інший кредитор або будь-яка третя особа, правочини аналізуватимуться за однаковими критеріями. Статус ініціюючого кредитора чи будь-який інший зв’язок із боржником не дає імунітету від перевірки.

Треба бігти за активами, шукати їх і доганяти

— За нинішнього співвідношення боргів, застав та відомих активів хто має реальний шанс повернути гроші?

— Зараз будь-яка конкретна відповідь була б спекуляцією. Повної карти активів ще немає, а суд не затвердив остаточного реєстру вимог. Без цих двох речей неможливо відповідально оцінити, хто і скільки отримає.

Найсильніша позиція у «Сенс Банку» щодо заставного майна. Але для решти кредиторів усе залежатиме від того, які незаставні активи ми знайдемо, що зможемо повернути через суд і чи з’явиться можливість перезапустити бізнес замість простого розпродажу.

Треба бігти за активами, шукати їх і доганяти. Дивитися, чи є майно у керівників, засновників або інших осіб, до яких можуть виникнути обґрунтовані вимоги. Але спочатку потрібно знайти юридичний зв’язок, отримати рішення, а потім ще реально виконати його.

Це буде довго. Такі процедури можуть тривати роками. Ніхто сьогодні не може сказати, чи кредитори зрештою добіжать до своїх грошей. Але ми вже знаємо, де шукати відповіді, і починаємо цей процес.