Зберіг людей - іди до суду: що треба змінити, щоб дотриматися «принципу Драпатого»

"Найціннішою бойовою спроможністю Збройних Сил є наші люди, і кожен командир зобов’язаний їх берегти", - такий головний принцип керівництва ЗСУ проголосив  Михайло Драпатий. Щоб дороговказ запрацював, головнокомандувачу і його команді доведеться чимало ламати у системі наказів. Бо сьогодні ситуація така, що командиру, який у бойових умовах зберіг життя підлеглих і своє, швидше загрожує в’язниця, ніж подяка.

Як і чому це відбувається, журналістка Коротко про розповідає на прикладі кримінальної справи, що триває вже два роки і зараз слухається в суді.

Шанси нульові, але штурмуйте

З певних міркувань ми не називаємо суд, та це і не суттєво, бо сама історія, на жаль, не унікальна, таких десятки, коли вже не сотні. Йдеться про чоловіка, який в 2022-му добровільно став на захист Вітчизни і дослужився до командира роти в одній із бригад. Досконало вивчив військову справу, ходив з підлеглими на штурми, користувався в підрозділі повагою та довірою.

Армійські закони передбачають тільки одну реакцію на наказ вищого керівництва. Зволікання, міркування, суперечки, аргументи - все це для цивільного життя. В армії має панувати жорстка дисципліна, а тому дозволено тільки «Слухаюсь!». Під час реальної війни, коли на кону людські життя, у цьому короткому слові може критися дуже важкий вибір.

- Командир батальйону зачитав ротному наказ взяти штурмом певну позицію. Перед тим, як належить, має бути проведена розвідка. Ротний особисто пішов у розвідку з підлеглими, не відсиджувався на командно-спостережному пункті, - розповідає  військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов. -  Підняли дрони, а позиція - це гладке голе поле. Окопатися не встигнуть, як ворог дронами усіх рознесе.

Про ситуацію ротний доповів безпосередньому керівнику: В роті немає й десяти бійців, коли за штатом повинно бути більше сотні. Зайняти такою кількістю людей цю ділянку просто нереально. Шанси на успіх операції нульові, як і на те, що хтось з неї повернеться. Дайте хоча б особовий склад, проведіть артпідготовку, щоб подавити ворожі безпілотники!

Командир батальйону відповів: по-людськи я тебе розумію, а за дисциплінарним статутом є наказ командира бригади, який був зачитаний при свідках.   

Судять, бо не повів людей на загибель

- Проти ротного порушили кримінальну справу. Чоловіка спершу арештували, потім випустили під заставу, - продовжує Роман Лихачов. - Тепер замість штурмів він ходить на суди, засідання призначаються раз на місяць. На останньому свідчила медикиня батальйону. Вона підтвердила, що мій підзахисний не відмовлявся коритися наказу, він просто мав критичний брак особового складу, щоб його виконати. На моє запитання, що було б, якби ротний взяв той наказ до виконання і повів на штурм людей, свідок відповіла, що всі були б "200-ті", бо пройти через ту позицію нереально.

І от же парадокс: після інциденту з наказом у те голе поле більше нікого не посилали. Бригадне керівництво визнало операцію недоцільною, штурмували на інших, більш придатних для цього ділянках. Але на долю обвинуваченого це ніяк не вплинуло. Через формальне ставлення до наказу з війська висмикнули і судять досвідченого, грамотного командира, бо він не повів підлеглих на безглузду загибель.

- На жаль, сьогоднішня практика свідчить, що командування не завжди настроєне на те, щоб  берегти людей і правильно  прораховувати операції. Обороняють, тому що обороняють, штурмують, бо треба штурмувати, ставлення до військових завдань буває приблизно таке - без урахування втрат в особовому складі. Можна скільки завгодно розвивати повітряні і наземні роботизовані комплекси, але хтось має ними керувати. Якщо в армії не буде людей, то не буде армії, - підкреслює адвокат, який сам був військовим.

Суддя запитує: а в чому він винуватий?

Дисциплінарний статут ЗСУ визнає за підлеглими лише одне право – "не виконувати злочинні накази", але чітких критеріїв немає. Злочинним наказ може визнати тільки суд, і такі випадки поодинокі. Наприклад, коли екскомандира 155-ї бригади Станіслава Лучанова заарештували за підозрою в тому, що він наказав викрасти та вбити двох цивільних - братів, які дратували його дружину.

Так само рідкісні справи, де суди виправдовують військовослужбовців за невиконання наказу чи непокору - відкриту форму протесту. Так, у грудні минулого року Верховний суд підтвердив виправдувальні вироки щодо двох військових, які відмовилися виконувати наказ через відсутність належного бойового забезпечення.

- В Україні досі не має нормальної експертизи, яка може оцінити доцільність чи недоцільність наказу, чи були умови для його виконання, чи ні, - зауважує Роман Лихачов. - Формально така існує - військово-тактична експертиза, але вона судами не практикується (наскільки відомо, призначалася у двох резонансних справах -  проти генерала Назарова через збиття Іл-76 у Луганському аеропорту та при розслідуванні «Іловайського котла» в 2014 році. - Ред.). Все зводиться до того, що зачитали наказ, склали рапорт при відмову -  і людину повели під суд. А суддя цивільний, він справу дослідив, але не може правильно оцінити. Питає у прокурора, як було в нашому випадку: а в чому він винуватий? Прокурор відповідає: не виконав наказ.

За словами адвоката, сьогодні суди, особливо в прифронтових регіонах, закидані військовими справами, які мають свою специфіку і в яких мають розбиратися спеціалісти. Показова історія з ротним, якому загрожує від 5 до 10 років за дотримання «принципу Драпатого», ще одне свідчення на користь того, що в Україні треба міняти «совкове» ставлення до наказів і відроджувати військову юстицію.