Іноземці купують банки в Україні: чим пояснити цей "бум" під час війни

Один з важливих факторів – посилення банківського нагляду. Як розповіли 24 Каналу експерти, після 2022 року Національний банк України продовжив перехід до більш ризик-орієнтованого підходу, посилення вимог до капіталу.

Які рішення були ухвалені?

НБУ повернув повноцінну оцінку стійкості банків: у 2025 році вперше від початку повномасштабної війни найбільші банки пройшли стрес-тестування не лише за базовим, а й за несприятливим сценарієм. Воно охопило 21 банк, на який припадає понад 90% активів системи. Показово, що за його результатами загальний обсяг капіталу банків зростав навіть за несприятливого сценарію, тоді як у 2021 році за аналогічного сценарію капітал банківської системи загалом скорочувався.

За підсумками 2025 року всі банки виконали вимоги до достатності капіталу, регулятивний капітал сектору зріс, а частка непрацюючих кредитів скоротилася до мінімального за 15 років значення.

Наразі повною мірою працює банківський нагляд. Це, безумовно, плюс і є однією з причин, чому фінансовий сектор України відносно безболісно переживає повномасштабне вторгнення,
– вважає український інвестиційний банкір, фінансовий експерт Сергій Фурса.

Ще один важливий фактор – покращення якості банківських активів завдяки посиленню нагляду. Це суттєво мінімізує ризик придбати банк із прихованими проблемами в портфелі та створює кращі умови для подальшого врегулювання банку у разі його неплатоспроможності.

Крім того, упродовж 2022 – 2025 років рівень відповідності банківського регулювання стандартам ЄС зріс із 50% до 78%.

Для потенційного інвестора сукупність усіх цих показників може свідчити про те, що, попри війну, український банківський сектор залишається регульованим, капіталізованим і здатним генерувати прибуток. Саме поступове наближення правил до європейських стандартів сприяють мінімізації ризиків, які стримували іноземний капітал до повномасштабного вторгнення Росії.

Фінансові компанії заходять на український ринок

2026-ий уже став роком іноземного інтересу до українських банків. Причому серед нових інвесторів – не лише традиційні банківські групи, а й фінтех-компанії.

У січні 2026-го естонська Iute Group завершила вхід на український ринок через придбання ліцензованого перехідного банку, створеного Фондом гарантування вкладів перехідного банку з активів неплатоспроможного "РВС Банку". Йшлося приблизно про 13 тисяч роздрібних клієнтів. Сума угоди становила 142 тисяч євро, а сама Iute Group заявила про готовність поступово інвестувати в розвиток українського банку до 15 мільйонів євро.

Цього ж року в квітні на український ринок зайшов польський фінтех ZEN.COM, придбавши 100% акцій Першого інвестиційного банку – ПІНбанку. Угода відбулася за результатами конкурентного конкурсу, проведеного Фондом гарантування вкладів. Новий власник заявив про інвестиції понад 20 мільйон євро у розвиток українського бізнесу, цифрового банкінгу та платіжних сервісів.

Третій приклад – Crédit Agricole. Французька банківська група підписала угоду про придбання до 100% акцій Банку Львів, очікується завершення угоди. Для Crédit Agricole це можливість посилити присутність на заході України, збільшити фокус на малому та середньому бізнесах й аграрному секторі. Сам банк прямо пов’язує угоду зі своєю довгостроковою стратегією підтримки української економіки та майбутнього відновлення країни.

Ми бачимо, що фінансові компанії заходять на ринок і купують українські банки для побудови власної бізнес-моделі. Це, скоріше за все, пов'язано з бажанням і необхідністю розвиватися. Це природній процес цього сегменту ринку, до якого опосередковано долучаються українські банки. Також інтерес фінтех-компаній можна пояснити певними обмеженнями руху капіталу, через що додаткові фінансові сервіси можуть ставати досить цікавими,
– пояснює Сергій Фурса.

Що ж приваблює інвесторів у країні, де триває війна?

Як розповіли у Фонді гарантування вкладів, по-перше, це потенціал. Україна – великий ринок із високою потребою бізнесу у фінансуванні та потенційним попитом, пов’язаним із відбудовою. Для фінтех-компаній додатковою перевагою є вже сформована диджитал-культура українських споживачів.

По-друге, іноземному гравцю не обов’язково створювати банк з нуля. Модель, яку застосовує Фонд гарантування вкладів, дозволяє скоротити шлях від рішення про вихід на ринок до початку роботи. Фонд гарантування вкладів створює перехідний банк, отримує банківську ліцензію для нього, до банку передаються визначені інвестором активи та зобов’язання – і вже після цього банк продається інвестору. Саме так відбувся вхід Iute Group в Україну.

По-третє, участь у врегулюванні неплатоспроможного банку дозволяє інвестору вибрати саме ті активи та бізнес-компоненти, які потрібні для майбутньої моделі банку, не купуючи разом із ними весь "багаж" проблемної установи. Тобто не рятувати старий бізнес, а отримати банківську платформу для створення нового.

Окремий момент – платіжна дисципліна позичальників. Фонд гарантування вкладів використовує інструмент реструктуризації заборгованості, що дає змогу повертати до обслуговування навіть проблемні кредити. Для потенційного інвестора це означає не лише вищу якість портфеля, а й додатковий потенціал повернення вартості активів.

Важливо й те, що Фонд гарантування вкладів використовує врегулювання неплатоспроможних банків як інструмент залучення приватного капіталу. Проведення конкурсів та визначені процедури дають змогу змагатися за українські банківські активи не лише локальним гравцям, а й міжнародним компаніям, які шукають можливості для входу на ринок.

Дуже важливою є ціна входу. Зараз вона доволі низька, через війну й всі супутні ризики. По-друге, багато хто намагається зайти у вікно до завершення війни. По-третє, це паркування інвестицій які важко вивезти з України, але можна реалізувати в Україні. Такий варіант досить ймовірний, коли сходяться інтереси банку або фінтеху, що розглядає можливість входу на ринок, продавця банку чи окремої ліцензії, українського та іноземного бізнесу,
– зазначає фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Після банківської кризи 2014 – 2017 років для зовнішнього капіталу залишалися питання щодо якості корпоративного управління, захисту прав кредиторів, прозорості власності та послідовності застосування правил. Сьогодні ситуація змінилася: НБУ знає кінцевих власників істотної участі всіх банків, перевіряє їхню ділову репутацію та походження коштів, а банківський нагляд прямо орієнтований на фінансову стабільність системи.

Тож нинішній інтерес іноземців до українських банків можна пояснювати поєднанням комерційного інтересу та очікувань щодо подальшого розвитку української економіки, її цифровізації та відновлення. А для самого банківського ринку прихід таких інвесторів означає не тільки новий капітал. Це нові технології, управлінська експертиза, конкуренція та, зрештою, більше можливостей для українського бізнесу і споживачів.