Не у Вестмінстерському абатстві: де насправді поховали Єлизавету ІІ і чому

Сьогодні, у роковини смерті Єлизавети ІІ, коли емоції перших років після її втрати вщухли, а нова ера британської монархії набула сталих обрисів, історики та суспільство продовжують осмислювати її спадщину. Значна частина цієї уваги зосереджена не лише на її політичних рішеннях, але й на місці її останнього спочинку. Де саме похована жінка, яка сім десятиліть була символом стабільності для Співдружності націй? Відповідь на це питання веде нас до Віндзорського замку, де багатовікові традиції переплітаються з історією однієї родини.

Принцеса, водійка вантажівки, королева: три іпостасі Єлизавети II

Єлизавета Олександра Марія Віндзор народилася 21 квітня 1926 року в лондонському районі Мейфер. Як донька герцога Йоркського, другого сина правлячого короля Георга V, вона не розглядалася як пряма спадкоємиця престолу. Її ранні роки пройшли в атмосфері відносної приватності, де вона здобувала домашню освіту під наглядом матері та гувернантки Меріон Кроуфорд. Ситуація кардинально змінилася у 1936 році. Після смерті Георга V престол обійняв дядько Єлизавети, Едуард VIII. Однак його рішення зректися корони заради шлюбу з розлученою американкою Волліс Сімпсон призвело до того, що батько Єлизавети став королем Георгом VI. Десятирічна принцеса раптово стала першою в черзі на британський престол.

Під час Другої світової війни юна принцеса почала брати активну участь у громадському житті. У 1940 році, у віці 14 років, вона здійснила свій перший радіовиступ у програмі "Дитяча година", звернувшись до дітей, евакуйованих з міст через бомбардування. У 1945 році Єлизавета приєдналася до Жіночого допоміжного територіального корпусу (ATS). Вона пройшла підготовку як водійка та механік військових вантажівок. Це зробило її першою жінкою з королівської родини, яка служила у збройних силах на дійсній службі. Цей досвід дав їй змогу взаємодіяти з людьми поза межами палацу та здобути практичні навички.

У 1947 році Єлизавета вийшла заміж за Філіпа Маунтбеттена, колишнього принца Грецького і Данського. Їхній шлюб тривав 73 роки, аж до смерті Філіпа у 2021 році. У перші роки шлюбу, між 1949 та 1951 роками, подружжя жило на Мальті, де Філіп служив офіцером Королівського флоту. Це був єдиний період у житті Єлизавети, коли вона могла вести відносно звичайне життя дружини морського офіцера. Окрім державних обов'язків, королева мала серйозні захоплення. Вона була відома своєю любов'ю до собак породи коргі – за життя у неї було понад 30 таких собак, більшість з яких походили від її першої улюблениці Сьюзен. Також Єлизавета ІІ була визнаним експертом з розведення скакових коней, регулярно відвідувала кінні перегони, а її коні здобули сотні перемог на змаганнях.

У 1947 році Єлизавета побралась з Філіпом Маунтбеттеном / Фото Getty Images

Між традицією і сучасністю: як Єлизавета II втримала монархію у XXI столітті

Шлях Єлизавети до трону розпочався під час її візиту до Кенії. 6 лютого 1952 року вона отримала звістку про раптову смерть свого батька, короля Георга VI. У віці 25 років вона повернулася до Лондона вже як королева. Її коронація, що відбулася 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві, стала першою подібною церемонією, яку транслювали по телебаченню. За оцінками, лише у Великій Британії трансляцію подивилися 27 мільйонів людей, що сприяло популяризації телебачення як медіа.

Правління Єлизавети ІІ тривало 70 років і 214 днів. За цей час вона працювала з 15 прем'єр-міністрами Великої Британії. Першим був Вінстон Черчилль, який обіймав посаду під час її сходження на престол, а останньою стала Ліз Трасс, яку королева призначила за два дні до своєї смерті. На міжнародній арені Єлизавета ІІ зустрічалася з 14 президентами США (від Гаррі Трумена до Джо Байдена) та здійснила сотні державних візитів. Вона відіграла ключову роль у трансформації Британської імперії у Співдружність націй, регулярно відвідуючи країни-учасниці та підтримуючи дипломатичні зв'язки.

Єлизавета ІІ правила понад 70 років / Фото Getty Images

Її перебування на троні супроводжувалося значними суспільними та політичними змінами. Вона була свідком деколонізації Африки та Карибського басейну, Холодної війни, вступу Великої Британії до Європейського економічного співтовариства та подальшого виходу з ЄС (Брекзиту). Інститут монархії також зазнавав критики та криз. У 1992 році, який королева назвала "annus horribilis" (жахливий рік), розпалися шлюби трьох її дітей, а у Віндзорському замку сталася масштабна пожежа. У 1997 році, після загибелі принцеси Діани, королівська родина зіткнулася з різким падінням суспільної підтримки через початкову відсутність публічної реакції. Однак Єлизавета ІІ змогла адаптуватися до вимог часу: вона виступила з телевізійним зверненням до нації, погодилася сплачувати податок на прибуток та відкрила частину Букінгемського палацу для туристів, щоб фінансувати ремонт королівських резиденцій.

Операція "Лондонський міст": 10 днів, які змінили Британію

Єлизавета ІІ померла 8 вересня 2022 року у замку Балморал у Шотландії. Згідно з офіційним свідоцтвом про смерть, причиною став похилий вік. Їй було 96 років. Смерть монарха активувала урядовий план під кодовою назвою "Операція Лондонський міст", а оскільки вона померла в Шотландії, паралельно було запущено "Операцію Єдиноріг". Ці плани детально регламентували всі дії держави на наступні десять днів: від сповіщення урядовців до організації державного похорону.

Процес прощання розпочався в Единбурзі, де труна з тілом королеви була виставлена в соборі Святого Егідія. Згодом її перевезли літаком до Лондона. З 14 по 19 вересня труна перебувала у Вестмінстер-холі – найстарішій будівлі британського парламенту. Щоб віддати останню шану королеві, сотні тисяч людей вишикувалися в чергу,яка простяглася вздовж річки Темзи на понад 16 кілометрів. Час очікування в цій черзі подекуди перевищував 24 години, що стало свідченням поваги громадян до покійної.

Державний похорон відбувся 19 вересня 2022 року у Вестмінстерському абатстві. Це був перший державний похорон у Великій Британії з часів смерті Вінстона Черчилля у 1965 році. На церемонії були присутні близько 2000 гостей, серед яких глави держав, урядів та члени королівських родин з усього світу. Після служби у Вестмінстері труну перевезли до арки Веллінгтона на державному лафеті, який тягнули 142 моряки Королівського флоту – традиція, що бере початок з похорону королеви Вікторії у 1901 році. Звідти катафалк вирушив до Віндзора для проведення останньої служби.

Поруч із Філіпом, батьками і сестрою: таємниця віндзорської усипальниці

Попри те, що державний похорон проходив у Вестмінстерському абатстві, британських монархів там не ховають вже понад два століття. Останнім королем, похованим у Вестмінстері, був Георг II у 1760 році. Місцем поховання Єлизавети ІІ стала каплиця Святого Георгія, розташована на території Віндзорського замку. Ця готична будівля, закладена у XIV столітті, є духовним центром Ордену Підв'язки та традиційним місцем спочинку багатьох англійських і британських правителів, зокрема Генріха VIII та Карла I.

Проте Єлизавета ІІ похована не в головному нефі каплиці і не в Королівському склепі (Royal Vault), що розташований під хорами. Її останнім прихистком стала Меморіальна каплиця короля Георга VI – невелика прибудова до північного хору каплиці Святого Георгія. Єлизавета ІІ особисто замовила будівництво цієї прибудови у 1962 році як постійне місце поховання для свого батька. До того часу тіло Георга VI перебувало в Королівському склепі. У 1969 році каплицю було завершено, і останки короля перенесли туди. У 2002 році там поховали королеву-матір Єлизавету, а також помістили прах принцеси Маргарет. Сестра королеви була кремована саме для того, щоб її прах міг поміститися в цій невеликій родинній каплиці поруч із батьками.

Як виглядає могила Єлизавети ІІ: дивіться відео

Увечері 19 вересня 2022 року відбулася приватна сімейна служба, під час якої труну Єлизавети ІІ опустили в Меморіальну каплицю. Того ж дня з Королівського склепу було піднято труну її чоловіка, принца Філіпа, який помер за рік до того. Згідно з попереднім планом, він тимчасово перебував у склепі, очікуючи на смерть дружини, щоб бути похованим поруч із нею. Під час цієї ж служби лорд-камергер зламав свій службовий жезл і поклав його на труну королеви, що символізувало завершення його служби монарху.

Єлизавета ІІ спочиває поруч зі своїм коханим Філіпом / Фото Getty Images

Зараз місце поховання позначене новою плитою з чорного бельгійського мармуру, вмонтованою в підлогу каплиці. На ній латунними літерами викарбувано імена членів родини: "George VI 1895 – 1952", "Elizabeth 1900 – 2002", між ними розташована металева зірка Ордену Підв'язки, а нижче – "Elizabeth II 1926 – 2022" та "Philip 1921 – 2021". Дизайн плити є стриманим і відповідає загальному стилю меморіалу.

Правління Єлизавети ІІ охопило епоху стрімких технологічних, соціальних та геополітичних змін. Вона зуміла зберегти актуальність інституту монархії у світі, який ставав дедалі більш демократичним та глобалізованим. Її підхід до виконання обов'язків базувався на нейтралітеті, сталості та публічному служінні, що дозволило їй стати об'єднавчою фігурою для багатьох націй. Меморіальна каплиця короля Георга VI у Віндзорі, де вона похована, відображає її пріоритети: це не монументальний мавзолей, а родинне місце спочинку. Возз'єднання з батьками, сестрою та чоловіком під однією мармуровою плитою стало логічним завершенням її життєвого шляху. Для істориків та відвідувачів Віндзорського замку це місце залишається фізичним нагадуванням про монарха, чиє життя було нерозривно пов'язане з історією ХХ та початку ХХІ століть.