Поліг під час виконання завдання на Дніпропетровщині. Згадаймо Євгенія Ткача

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Євгенія Ткача.

28-річний солдат Євгеній Ткач загинув 30 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Рівненську міську раду. 

Народився Євгеній 12 червня 1998 року в місті Вараш. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, а після сьомого класу разом із родиною переїхав до Рівного та закінчив НВК №26. Згодом здобув професію будівельника у Вищому професійному училищі №1.

Після навчання працював різноробочим на продовольчій гуртівні та їздив на заробітки до Польщі. У серпні 2025 року Євгенія Ткача мобілізували до лав Збройних сил України.

Військову службу проходив на посаді командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 1-го відділення перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 2-го взводу перехоплювачів літальних апаратів батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетного дивізіону військової частини А0224.

«Він змалку дуже любив спорт, зокрема футбол. Брав участь у різних шкільних олімпіадах, займав призові місця. Це був щирий, веселий та життєрадісний хлопець. Євгеній швидко адаптувався до військової служби, за короткий період став командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Він усюди встигав, завжди рухався вперед і був першим у всьому. Брат Євгенія, теж військовослужбовець, зараз проходить лікування після тяжкого поранення», – розповіла мама захисника Людмила Ткач-Вакуліч.

28-річний солдат Євгеній Ткач загинув 30 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.

Поховали Євгенія Ткача 7 вересня на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

У захисника залишилася мама, син і брат.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.