Європейці прагнуть єдності, але втрачають віру в майбутнє Європи — дослідження

Європейці переважно прагнуть сильної, об’єднаної та незалежної Європи, але сумніваються, чи вдасться цього досягти, свідчить нове дослідження, яке також вказує на те, що загальноконтинентальна криза довіри створює сприятливе підґрунтя для ультраправих наративів про занепад, пише The Guardian.

Новий звіт Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), підготовлений на основі 5 800 інтерв’ю, проведених у Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах, Польщі та Великій Британії, а також на аналізі того, як про Європу говорять у політиці та ЗМІ 15 країн, малює картину амбітної, але розчарованої громадськості.

68% респондентів говорили про Європу в контексті загального погіршення ситуації або підриву звичного порядку, тоді як лише 12% заявили, що розглядають нинішній момент як час “європейського пробудження та оновлення”.

Багато хто визнав основні виклики, що стоять перед Європою, зокрема, війну (43%), економічний тиск (33%) та необхідність більшої міжнародної автономії (29%). Однак 74% заявили, що Європа не справляється з цим належним чином, а 56% вважають, що майбутнє Європи “під загрозою”.

Проблема полягає не в браку амбіцій: переважна більшість — 73% респондентів — поділяють сильну європейську візію єдності та політичної інтеграції (35%), миру та безпеки (28%) або процвітання (19%), тоді як лише 13% бачать можливий розпад ЄС.

Як зазначив автор дослідження Павел Зерка, старший науковий співробітник ECFR, для багатьох респондентів проблема полягала не в тому, що вони перестали прагнути сильнішої Європи, а в тому, що вони більше не вірять у можливість досягнення цього.

Наслідком, додав Зерка, став “розрив в уявленні”. 

“Люди можуть уявити собі, якою хочуть бачити Європу, але їм важко уявити реалістичний шлях від нинішнього стану речей до бажаного. Це питання політики, а не лише комунікації”, — додав дослідник.

За тиждень до того, як президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн має виступити в Брюсселі зі своєю щорічною промовою про стан справ у ЄС, за словами Зерки, результати дослідження свідчать про те, що Євросоюзу потрібно “менше грандіозних обіцянок і більше доказів прогресу”.

У дослідженні наводяться десятки розмов з європейцями. 

“Я регулярно відчуваю полегшення від того, що живу в Європі. Вона не ідеальна, і деякі речі рухаються в неправильному напрямку, але жоден регіон у світі не є безпечнішим, вільнішим і демократичнішим”, — сказав один із німецьких респондентів.

Хоча опитаний назвав кліматичну кризу й ультраправі партії найбільшими викликами для континенту, він зазначив, що ці проблеми не вирішуються ефективно. 

“Вибори надто зосереджуються на сьогоденні  недостатньо на майбутньому”, — додав респондент.

Опитаний також зазначив, що хотів би, аби Європа через 20 років була “вільною, демократичною, стійкою, менш заборгованою, політично більш лівого спрямування та мирною”. На запитання, чи вважає він, що це може статися, респондент відповів: “Ні”.

У дослідженні європейських респондентів розділили на чотири категорії:

• “позитивно налаштовані” (19%) — це переконані проєвропейці, які розглядають нинішні кризи як каталізатор створення сильнішого та більш інтегрованого союзу;
• “негативно налаштовані” (39%), які вважають, що найкращі часи Європи вже минули;
• “відчужені” (12%) — це, як правило, апатичні виборці, для яких інтеграція ЄС є віддаленим фоновим шумом;
• “невизначені” (31%) — поділяють проєвропейські цінності, але сумніваються у здатності континенту діяти рішуче, гарантувати безпеку громадян або відстоювати свої цінності.

Майже половина жителів Франції, Німеччини й Італії, а також майже всі, хто голосував за радикально-праві партії, такі як німецька АдН, французьке “Національне об’єднання”, нідерландська “Партія свободи” та британська Reform UK — належали до категорії “негативно налаштованих”. 83% з них говорили про Європу в контексті втрат і занепаду.

Майже третина (32%) респондентів у всіх країнах, де проводилося опитування, згадували у своїх відповідях “повільність Європи”. Як відверто висловився один молодий польський громадянин, народжений у 2000-х роках: “ЄС, по суті, багато обговорює, але нічого не робить”.

Нездатність ЄС відстояти свою позицію перед потужними гравцями також була повторюваною темою, про яку згадувала майже третина (30%) усіх респондентів. Нещодавні поступки з боку ЄС щодо мит на користь президента США Дональда Трампа стали особливо принизливим символом.

Зерка зазначив, що група “невизначених” має ключове значення для майбутнього курсу Європи. 

“Лідери, як правило, проповідують позитивно налаштованим або схиляються перед негативно налаштованими, але саме серед тих, хто не визначився, віра в майбутнє Європи залишається відкритою для обговорення”, — додав дослідник.

На відміну від затятих євроскептиків, громадяни, які не визначилися, як стверджується у звіті, зберігають сильну емоційну прихильність до європейського проєкту, але відчувають розчарування через інституційну інерцію, бюрократичну повільність та геополітичну слабкість.

Щоб повернути на свій бік цих скептиків, політикам потрібно продемонструвати, що колективні дії Європи здатні вирішити конкретні внутрішні кризи — від енергетичної безпеки й оборони до зміни клімату та кризи вартості життя, зазначає дослідник.

У червні опитування ECFR виявило глибоку недовіру європейців до США. Згідно з результатами, довіра європейців до американських “гарантій безпеки” впала до історичного мінімуму: лише кожен десятий респондент у 15 країнах Європи вважає США союзником, тоді як більшість сумнівається, що Штати прийдуть на допомогу в разі нападу. По всьому континенту спостерігається підтримка ідеї зменшення залежності від Вашингтона. 

Також європейці дедалі песимістичніше ставляться до загальної ситуації у світі, проте їхня віра в ЄС залишається на високому рівні, показало в липні опитування “Євробарометр”. Однак не всі країни однаково задоволені перевагами членства в ЄС.