Неочікувана відставка: чому екс-посол України в США покинула посаду

У липні 2025 року Ольга Стефанішина розпочала свою місію як посол України у США, посаду, яка вимагає повної віддачі та зосередженості. За її словами, за рік роботи вона була «дуже задоволена результатом», якого вдалося досягнути, але згодом на горизонті з'явилися особисті виклики, що кардинально змінили її плани.

Екс-віцепрем’єрка та експосолка зізналася, що її рішення залишити посаду було зумовлене «балансом особистих подій» та активними слідчими діями Національного антикорупційного бюро (НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) стосовно її близьких: батьків та певного оточення. Ці обставини вимагали її постійної уваги, що унеможливлювало повне занурення у дипломатичну роботу.

Ситуація загострилася, коли за кілька днів до її відставки Стефанішина отримала повістку від НАБУ, що, за її словами, означало знання про майбутнє вручення підозри. Цей факт, хоч і не був основною причиною відставки, проте вплинув на прийняття остаточного рішення.

3 серпня президент Володимир Зеленський звільнив Стефанішину з посади посла. Наступного дня їй повідомили про підозру в незаконному збагаченні на 13,9 млн грн, а також у двох епізодах недостовірного декларування. За версією слідства, її витрати значно перевищили офіційні доходи, включаючи придбання двох однокімнатних квартир у столичному житловому комплексі «Файна Таун» та їхнє оформлення на подругу, а також фінансування ремонту.

5 серпня стало відомо, що їй інкримінують незаконне збагачення. Наступного дня, 6 серпня, Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 млн грн. Прокурори САП наполягали на заставі в 13,9 млн грн, але суд задовольнив клопотання лише частково. Стефанішина заявила, що наразі не має необхідної суми для покриття визначеного запобіжного заходу. Застава була внесена станом на 13 серпня.

Ольга Стефанішина, попри всі обставини, прагнула уникнути ситуації, коли президенту Зеленському довелося б публічно коментувати її відставку на тлі розслідування. Вона підкреслила, що повернулася в Україну, завершивши свою дипломатичну кар’єру, але не хотіла створювати додаткових обставин, які б могли зашкодити главі держави. Вона не визнає провини, а її сторона захисту заявляє, що вона не купувала квартири, мала достатньо коштів на авіаквитки та задекларувала квартиру батьків, а автомобілем користувалася нечасто.

Після відставки з посади посла України у США, Ольга Стефанішина також розповіла, що на її рішення "не в останню чергу" вплинуло розслідування НАБУ і САП. Вона наголосила, що на запитання журналістів, чи було її рішення спробою піти з посади до вручення підозри, вона зазначила, що її "важко змусити".

Україні важливо мати ефективного посла у США, здатного вибудовувати діалог із Білим домом і Конгресом. Враховуючи зміни у позиції Вашингтона щодо війни та пошуку шляхів її завершення, сильна дипломатична присутність у США є критично важливою для збереження підтримки України. Цей контекст підкреслює складність ситуації, в якій опинилася колишня посадовиця.

"Я ухвалила це рішення через баланс подій у моєму особистому житті, а також те, що тривали активні слідчі дії відносно моїх близьких, моїх батьків, мого певного оточення, вони вимагали моєї постійної уваги. Я розумію, що є дослідження певного мого особистого життя. Фактично, коли це стосується великої кількості людей, які мене оточують, я не можу собі дозволити… Мені важко балансувати", — заявила Ольга Стефанішина в інтерв’ю Радіо Свобода.

"Мене важко змусити, і я ухвалила це рішення. (…)Не було питань щодо моєї діяльності на посаді посла. Я хотіла би продовжувати працювати, але я прийняла таке рішення. Тому що я не хотіла створювати так само обставин, коли питання щодо мого звільнення будуть задавати президенту, коли він буде повинен щось коментувати. Я повернулася в Україну, завершивши дипломатичну кар'єру", — розповіла вона, коментуючи свої причини відставки з посади, як і в інтерв'ю Стефанішиної Радіо Свобода.

Історія Ольги Стефанішиної є яскравим прикладом того, як особисте життя та державна служба можуть перетинатися, створюючи складні виклики. Ця ситуація підкреслює тендітність балансу між високими державними посадами та необхідністю захищати власні інтереси та інтереси близьких, а також залишає відкритим питання про майбутнє розслідування та його вплив на українську політичну еліту.