Нові «Герані» і балістичні удари: чому Україна програє повітряну війну – The Economist

Київ уже роками перебуває під російськими обстрілами, але наприкінці серпня 2026 року випробування виявилося особливо жорстким. Протягом п’яти днів до 1 вересня місто майже щогодини атакували хвилі реактивних дронів, після яких запускали балістичні ракети.

Про це пише британське видання The Economist у статті від 8 вересня.

Росіяни використовують дрони, щоб перевантажити українські радіолокаційні мережі, а вже потім пускають ракети. У липні по всій Україні загинули 437 цивільних, показники за серпень, за очікуваннями, будуть не меншими. Обстріли тривали майже з тією ж інтенсивністю до 6 вересня, коли їх коротко припинили, щоб американські посланці Джаред Кушнер і Стів Віткофф могли безпечно доїхати з Москви до Києва. Щойно вони виїхали — удари відновилися. 7 вересня загинули троє цивільних.

Нові дрони та вичерпані запаси перехоплювачів

Україна важко протистоїть новим, значно швидшим російським дронам «Герань-4» і «Герань-5». Вони розвивають швидкість до 600 км/год, а їхнє виробництво сягає 3000 одиниць на місяць. Турбореактивні двигуни переважно китайського походження, частину з них Росія виготовляє сама за допомогою 3D-принтерів, контрабандою привезених із Заходу. Ці дрони, а також подібний, але більший «Бандероль», більше нагадують дешеві крилаті ракети, ніж попередні моделі з пропелером.

Українські F-16 вже відчувають брак американських ракет AIM-120 і AIM-9, які потрібні для знищення звичайних крилатих ракет. Київ працює над власними дронами-перехоплювачами, але проблема балістичних ракет набагато складніша.

Із 57 балістичних ракет, запущених у перші вісім днів серпня, підтверджено збиття лише однієї. Українська сторона навіть перестала публікувати деморалізуючу статистику, поки 28 серпня не повідомила про сім перехоплених ракет попередньої ночі.

Причина проста: запаси перехоплювачів Patriot PAC-3 — єдиної по-справжньому ефективної системи проти балістичних ракет, яка є в України, — практично вичерпані. Росія прискорила виробництво своїх найнебезпечніших ракет приблизно до 100 одиниць на місяць (близько 60 «Іскандер-М» і 40 РМ-48У). Перехоплення 27 серпня стали можливими завдяки невеликій партії PAC-3, придбаній європейськими союзниками. Більш значних поставок очікувати не варто: війна Дональда Трампа проти Ірану виснажила американські запаси Patriot, і ніхто не хоче віддавати свої перехоплювачі, коли перспективи їх заміни мізерні.

Перспективні, але не швидкі рішення

Є певні обнадійливі зрушення, проте жодне з них не дасть Україні короткострокового полегшення. Пізніше цього року Київ отримає кілька старіших французько-італійських батарей SAMP/T із перехоплювачами Aster. Наступного року мають надійти вісім новіших SAMP/T NG. Нова система має вдосконалений радар для фінальної стадії наведення і може працювати з кількома маневруючими балістичними ракетами, зокрема «Іскандер-М». Aster підривається поруч із ціллю, а не вражає її прямим ударом, як PAC-3. Французькі військові джерела стверджують, що в деяких аспектах він перевершує Patriot. До того ж його вартість менша за половину ціни останньої експортної версії PAC-3 (близько 7 млн доларів).

Однак SAMP/T NG ще не пройшов бойової перевірки, зазначає ракетний аналітик Фаб’ян Гоффман. Компанія MBDA збільшує виробництво, але вийде на рівень 300 ракет на рік лише у 2028-му. Україна могла б отримати ліцензію на виробництво власних Aster, проте це теж потребує часу. MBDA незабаром почне випускати менш потужні PAC-2 у Німеччині (близько 200 на рік). Більшість із них могла б піти Україні, якщо країни НАТО, які замовили 1000 одиниць, погодяться. Але це не стане переломним моментом.

«Місячний проєкт» Freyja та удари по заводах

Більш амбітним виглядає українсько-європейський проєкт Freyja. Він має дати Україні та її союзникам значно дешевшу й масовішу альтернативу PAC-3, сумісну з радарами і системами передачі даних стандарту НАТО. Головним розробником є українська компанія Fire Point (відома атакуючими дронами та далекобійною крилатою ракетою Flamingo). Планований перехоплювач базується на її балістичній ракеті короткої дальності FP-7. Датчики, системи наведення та управління постачатимуть 12 європейських компаній, серед яких Thales (Франція), Leonardo (Італія), Diehl (Німеччина) і Saab (Швеція).

Fire Point заявляє, що може досягти успішного перехоплення балістичної ракети вже до середини 2027 року. Гоффман налаштований скептично. Однак якщо ціна буде близькою до заявлених 700 тисяч доларів, система не обов’язково має повторювати характеристики PAC-3 чи Aster — її можна буде застосовувати у значно більших кількостях. Експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень Меттью Бінт вважає, що в найкращому випадку Freyja матиме певну боєздатність лише у 2028 році.

Поки що Україна використовує лише два доступні інструменти. Перший — зміцнення та маскування інфраструктури й промислових об’єктів, забезпечення запасними частинами. Другий — стратегія «ліворуч від запуску»: зменшувати кількість ракет у Росії, б’ючи по заводах, що їх виробляють, і по пускових установках до того, як вони встигнуть вистрелити.

Київ розраховує вже найближчими місяцями отримати кілька власних балістичних ракет. Серед них — перспективний «Сапсан» від державного «Південмашу» (наступника радянських ракетних виробників) та дві моделі Fire Point: FP-7 і більший, далекобійніший FP-9. Їхня висока швидкість, як сподіваються, дозволить ефективніше вражати мобільні пускові установки, ніж це роблять дрони. Проте це дуже складне завдання: навіть США з повним контролем повітря над Іраном мали труднощі з знищенням мобільних установок.

Тому Бінт радить бити по заводах, які виробляють критичні компоненти: «Треба знаходити єдині точки відмови в ланцюжку постачання». У березні Україна вразила підприємство в Брянську, яке виробляло електронні компоненти для «Іскандерів». Багато подібних заводів досі слабко захищені.

Проблема, однак, має структурний характер, підсумовує Гоффман: виробляти балістичні ракети у великих обсягах дешевше й простіше, ніж виготовляти достатньо перехоплювачів, щоб їх збивати. На землі війна в Україні може сприяти обороні. У повітряних кампаніях — як з українського, так і з російського боку — все навпаки.