Помри ти сьогодні, а я завтра: cкільки ще Трамп воюватиме проти Ірану та як довго Тегеран протримається

28 лютого 2026 року Сполучені Штати та Ізраїль напали на Іран, пошкодили ядерну та військову інфраструктуру країни, на додачу ще й вбили Верховного лідера Алі Хаменеї. Адміністрація президента Трампа та його оточення вважали, що війна стане "Венесуелою 2.0" – закінчиться швидко та триватиме лише декілька тижнів.

Однак, через шість місяців після початку бойових дій США все ще перебувають у стані війни та знову опинилися втягнуті в конфлікт на Близькому Сході без натяків на його швидке завершення. Припинення вогню, укладене за посередництва Пакистану, та червневий меморандум про взаєморозуміння зупинили масштабні бойові дії, але з того часу обидві сторони все одно обмінюються ударами.

Світова економіка тим часом продовжує платити свою ціну: Брент борсається в районі 100 доларів, Ормузька протока, критично важлива для нафтової торгівлі, залишається закритою, а ні Вашингтон, ні Тегеран поки не демонструють реального бажання повернутися за стіл переговорів.

Трамп щотижня обіцяє Ірану швидкий кінець. Але чи має режим аятол запас міцності, щоб довести протилежне? 24 Канал розібрався, скільки часу насправді залишилось у Тегерана і чи готова хоч одна зі сторін зробити перший крок до миру. У цьому нам допоміг директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Чи досяг Трамп бажаних цілей в Ірані

Наша мета – захистити американський народ, усунувши неминучі загрози з боку іранського режиму. Ми знищимо їхні ракети та зітремо їхню ракетну програму з лиця землі. Ми знищимо їхній флот. І гарантуємо, що Іран не отримає ядерну зброю,
– такі цілі оголосив президент США Дональд Трамп у своєму зверненні 28 лютого, коли американські військові разом з Ізраїлем розпочали операцію Epic Fury ("Епічна лють", – 24 Канал) проти Ірану.

Але чого вони досягли через 6 місяців з початку війни, якщо лишити за дужками десятки реляцій Трампа про фінальну перемогу над Іраном?

Знищення ядерної програми Ірану було однією з головних заявлених цілей Трампа ще під час виборів президента США. Після ударів по ядерних об'єктах Ірану, які Вашингтон та Тель-Авів завдали літом 2025-го і продовжили наносити цього року, Білий дім заявив, що вони "стерті з лиця землі". Але супутникові знімки та МАГАТЕ підтвердили лише незначні пошкодження в Натанзі – головному об'єкті іранської ядерної програми.

Військові сили та економіка Ірану справді зазнали серйозних збитків, але Тегеран все ще здатний здійснювати атаки та утримувати Ормузьку протоку закритою.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

У травні головнокомандувач збройних сил США на Близькому Сході адмірал Бред Купер повідомив Конгресу, що американські війська знищили 161 іранський військовий корабель і вивели з ладу 82% систем протиповітряної оборони країни. Він зазначив, що іранські ВПС, які раніше виконували до ста бойових вильотів на день, більше не здійснюють бойових завдань. Взагалі.

Знищені кораблі та пошкоджена інфраструктура, Військово-морська база Конарак, Іран / Фото – Vantor

Але як показала війна Росії проти України, у сучасних конфліктах вирішальну роль відіграє не наявність могутнього флоту, чи його відсутність, а здатність завдавати по супротивнику ударів за допомогою дронів та ракет. І саме цей потенціал Ірану вдалося зберегти.

За даними американської розвідки, які отримала The New York Times, Іран зберіг приблизно 70% своїх довоєнних ракетних арсеналів. Ці арсенали включають як балістичні ракети, які можуть бути спрямовані на інші країни регіону, так і певну кількість крилатих ракет, які можуть бути використані проти цілей меншої дальності на суші або на морі. Саме на це вказує у розмові з 24 Каналом експерт з проблематики регіону Ігор Семиволос.

Влітку 2026-го Тегеран фактично відновив оперативний доступ до 30 з 33 ракетних об'єктів, які він утримує вздовж Ормузької протоки. Це створює пряму загрозу для американських військових кораблів та нафтових танкерів, що проходять цим вузьким водним шляхом. У вересні ці атаки відновилися.

Ракета збройних сил Ірану під час святкувань на площі Азаді в Тегерані, Іран, 11 лютого 2026 року / Фото – Getty Images

Лише за останні раунди бойових дій Іран запустив понад 2 000 балістичних ракет по всьому Близькому Сходу, зокрема 580 проти Ізраїлю та понад 550 проти Об'єднаних Арабських Еміратів. Майже 170 із них прорвали регіональну протиповітряну оборону й досягли цілей. Але Тегеран цим не обмежився: під удар потрапила навіть територія Туреччини, а іранські ракети змогли дістати (майже) навіть до спільної бази США та Великої Британії на острові Дієго-Гарсія – за понад чотири тисячі кілометрів від Ірану.

Внаслідок цих ударів загинуло 18 військовослужбовців США та понад 750 отримали поранення. Збройні сили Сполучених Штатів також зазнали втрат у безпілотниках та авіації. У травневій доповіді Дослідницької служби Конгресу зазначається, що у цьому конфлікті було втрачено 42 американські військові літаки.

Згідно з дослідженням CSIS, американські військові вичерпали "фактично всі" світові запаси певних типів високоточних ракет. Станом на зараз США використали близько 65% своїх ракет-перехоплювачів до систем Patriot, критично важливих для української ППО. Щонайменше на 38% скоротився арсенал перехоплювачів THAAD і запущено приблизно 1 000 ракет Tomahawk по цілях в Ірані – більше ніж США випустили під час будь-якого іншого конфлікту. Ці цифри продовжують зростати, адже бойові дії тривають.

Трамп не втомлюється серійно перемагати Іран. На відміну від всіх інших / Фото – Getty Images

Іранські ракети та дрони не оминули й держави Перської затоки, які самі не воюють проти Ірану, але тримають на своїй території американські військові бази. Іранці атакували об'єкти в Бахрейні, Кувейті, Катарі, Омані та Йорданії, а вибухи лунали навіть в столицях Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів – Ер-Ріяді та Абу-Дабі. Крім того, іранські снаряди долітали до Туреччини, Азербайджану та навіть Кіпру, де розміщені бази НАТО.

За словами директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, все це є наслідком того, що Трамп та його оточення сильно недооцінило Іран та його можливості. Та переоцінили власні.

Яка ситуація зараз у самому Ірані

Ескалація з боку США та Ізраїлю проти Ірану завдала величезного удару як по іранській економіці, так і по безпеці держави. Однак чи можемо ми ствердно заявити, що це становить загрозу для виживання режиму в Тегерані?

Щоб послабити режим аятол, Міністерство фінансів США оголосило операцію Economic Outcast ("Економічний вигнанець", – 24 Канал), з метою завдати економічного болю, який має змусити режим розвалитися – або, як мінімум, зробить іранських лідерів більш схильними до переговорів і "угод".

Однак Трамп може перебільшувати потенційний ефект від подальшого економічного тиску.

Іран вже давно на межі економічної катастрофи, а подекуди – за нею / Фото – Getty Images

Фінасове становище більшості іранців через західні санкції залишалося важким протягом багатьох років і лише погіршилося від початку війни. Інфляція у країні збільшилась на 80%, а ціни на продукти виросли більше ніж на 120%. 2 вересня іранський ріал досягнув нового мінімуму – курс долара США перевищив 2,2 мільйона ріалів. Мільйони людей перейшли межу бідності, втративши роботу та житло.

Саме це частково й стало причиною того, що в грудні 2025 року та січні 2026 року вони масово вийшли на вулиці з вимогами змін. Втім захисники Ісламської Республіки не зважають на проблеми звичайних людей: вони вже продемонстрували готовність вбивати мирне населення тисячами, заарештовувати та в інший спосіб придушувати власних громадян, які прагнуть змін.

Але політики в Тегерані теж переживають не найкращі часи. Найболючішою втратою режиму стала смерть на початку війни Верховного лідера Ірану та голови Ісламської революції – Алі Хаменеї.

Іран досяг значних успіхів у пропаганді / Фото – Getty Images

Внаслідок цього Корпус Вартових Ісламської революції (КВІР) та іранські посадовці поспіхом почали шукати нового очільника Ірану. Їхній вибір впав на другого сина Алі Хаменеї – Моджтабу. Таке рішення викликало значні дискусії в іранському суспільстві. Верховний лідер має бути обраним Асамблеєю експертів з-поміж старших шиїтських ісламських вчених, а не призначеним за монархічним принципом.

З часу свого обрання Моджтаба Хаменеї не з'являвся на публіці, чим викликав сумніви, чи живий він взагалі, а якщо так – то чи саме він ухвалює ключові рішення. За інформацією американської розвідки, яку отримало видання Axios, Хаменеї-молодший міг зазнати поранень під час ізраїльського удару, внаслідок якого загинув його батько. Попри це, ЦРУ вважає, що він живий, хоча і не з'являється публічно з міркувань безпеки.

Іранські офіційні особи віддають шану біля труни вбитого Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї. Новий Верховний лідер Моджтаба Хаменеї не з’явився на похороні власного батька / Фото – AFP / Yonhap

Через фактичну відсутність нового Верховного лідера та різні погляди на протистояння з США, іранська влада поділилась на два табори – з одного боку це уряд і президент Масуд Пезешкіан, а з іншого КВІР та контрольований корпусом "секретний верховний правитель" Моджтаба Хаменеї.

Як пояснив 24 Каналу директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, хоча президент Ірану Масуд Пезешкіан заявляє про бажання укласти угоду з США, насправді він лише намагається пом'якшити ситуацію. Але виходить у нього це не дуже добре. Як мінімум, уряд від переговорів відсторонений, а справжню стратегію Тегерану затверджує інша сторона. КВІР.

Шість місяців потому: які наслідки має війна і чи буде підписана остаточна угода

Щодня Дональд Трамп заявляє, що він переміг Іран, без допомоги союзників, якої й так не потребував, але на яких дуже ображений за те, що вони не допомогли, хоча в тому і не було потреби. З такою ж самою регулярністю Трамп відкриває Ормузьку протоку, яка і так була відкрита до початку війни. За його обіцянками нафта "потече рікою" на міжнародні ринки, іранський режим скоро буде зруйнованим (знову) і все, що робить Америка – це перемагає (знову).

Але серед американців війна була не популярною від самого початку й стала ще менш популярною з часом, коли бензин замість 2 доларів за галон став коштувати понад 4 долари. Рейтинг схвалення Трампа значно впав від початку конфлікту, оскільки зростання цін на пальне підірвало його обіцянку під час кампанії 2024 року знизити витрати для американців.

Рейтинг схвалення дій Трампа перебуває на найнижчому рівні / Інфографіка – Grant Smith, Jason Lange / Reuters

Згідно з опитуваннями Reuters/Ipsos, лише 31% громадян країни схвалюють цей конфлікт. Обурення виборців високими цінами створює проблеми для Республіканської партії Трампа напередодні проміжних виборів у листопаді, коли їй доведеться захищати незначну більшість в обох палатах Конгресу. І саме ослаблення політичної позиції Трампа бажає режим у Тегерані, адже фактичне перетворення Трампа на "кульгаву качку" буде однозначною перемогою Ірану.

Поки Вашингтон і Тегеран продовжують грати в цю політичну гру на виснаження, у самому регіоні відбуваються зміни, які можуть виявитися незворотними незалежно від результату переговорів.

Через конфлікт у регіоні та блокаду Ормузької протоки арабські держави були змушені шукати нові шляхи для продажу "чорного золота". Саудівська Аравія відновила роботу нафтопроводу "Схід – Захід", який оминає Ормузьку протоку, та розпочала постачання нафти через порт Янбу на Червоному морі.

Ситуація в Ормузі змушує монархії Затоки шукати нові шляхи виходу з кризу. І це будуть рішення з тривалими наслідками / Фото – Getty Images

Ірак і Сирія підписали угоду про відновлення нафтопроводу "Киркук – Баніяс" потужністю до 700 тисяч барелів на добу для експорту нафти в обхід Ормузу. З цією ж метою ОАЕ подвоїли транспортування нафти через трубопровід ADCOP та планують відкрити ще один на початку 2027 року.

Розчарування в надійності Вашингтона як союзника підштовхнуло країни Затоки шукати альтернативні гарантії безпеки. Щоб захистити себе від Ірану та його проксі, Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан підписали "Мекканську угоду" – по суті, близькосхідний аналог статті 5 НАТО, яка передбачає, що напад на одну з трьох держав вважатиметься нападом на всіх.

Зліва направо: президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, кронпринц Саудівської Аравії Мохаммад бін Салман і прем'єр-міністр Пакистану Шехбах Шарів після підписання угоди, Мекка, 7 серпня 2026 року / Фото – AP / Saudi Press

Війна триває, залишаючи адміністрацію Трампа з проблемою, яку стає все важче вирішити, оскільки конфлікт затягується. Вихід з війни ризикує дати Ірану перемогу. Залишення може означати прийняття більших втрат, більших витрат і подальшого навантаження на запаси озброєння, без жодної гарантії, що бойові дії призведуть до кращого результату.

Як пояснив 24 Каналу директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, у стратегічному вимірі Іран уже переміг – режим вижив, а контроль над Ормузом дав Тегерану вагомий важіль тиску. Але ситуація в самому Ірані залишається крихкою і складною, і подальше затягування конфлікту не гратиме Тегерану на руку.

Шість місяців тому Трамп обіцяв швидку капітуляцію Тегерана. Натомість Вашингтон отримав виснажені арсенали, невдоволених виборців і збільшені ціни на нафту. Ба більше, тепер сам ризикує через "війну без кінця" за кілька місяців стати "кульгавою качкою". Іран зі свого боку зберіг режим і ключовий важіль тиску – Ормузьку протоку, але заплатив за це зруйнованою економікою та розколом у колах влади.

Поки що переможців у цій війні немає (звісно, крім Росії, яка через аферу Трампа отримала надприбутки та здатність продовжувати війну та вбивати українців), а є лише питання, хто першим зрозуміє, що продовжувати далі дорожче, ніж зупинитися. Але поки ні Вашингтон, ні Тегеран не готові визнати це вголос.