FT: Бізнес-підхід Віткоффа та Кушнера заважає американській дипломатії — від України до Гази та Ірану

Посланці президента США Дональда Трампа — Джаред Кушнер і Стів Віткофф — дійсно знаються на нерухомості й обидва є мільярдерами, які поєднують бізнес із політикою. Це надає авторитету, коли вони виступають від імені Трампа. Частково саме тому і російський диктатор Владімір Путін, і президент України Володимир Зеленський ставилися до Віткоффа та Кушнера із такою повагою під час їхньої безрезультатної поїздки до Москви та Києва минулих вихідних. 

Посланці Трампа приїжджають із обіцянкою “виграшного для обох сторін” інвестиційного буму, що випливатиме з будь-якої угоди. Але, можливо, вони взяли на себе більше, ніж можуть подужати. Укласти угоду, яка витримає випробування часом, і так досить складно. Однак якщо їхня справжня мета — суто “десерт” як вигода від майбутнього бізнесу, то вони можуть зіпсувати “основну страву” — зірвати укладення мирної угоди, пише в статті для FT оглядач Едвард Люс.

Основна тактика Кушнера та Віткоффа полягає в тому, щоб спокусити своїх співрозмовників обіцянками післявоєнних прибутків. Навіщо українцям і росіянам продовжувати вбивати одне одного, якщо вони можуть співпрацювати з США, видобуваючи важливі корисні копалини та будуючи центри обробки даних для штучного інтелекту? Таке бачення не враховує реальних можливостей. Хоча оцінки різняться, статки Путіна значно більші, ніж у будь-якого з посланців Трампа, а також у самого президента США. Путін прагне того, чого не можна купити за допомогою уявних угод після припинення вогню, а саме — повного або часткового контролю над Україною. “Десерт” також не є ключовим пріоритетом для Зеленського, завдання якого — захищати Україну від РФ. На практиці саме бізнес-перспективи утримують Трампа та його посланців у грі. Зацикленість на майбутніх вигодах ще більше віддаляє їх від Ельдорадо.

Якщо розглядати російсько-українські відносини з бізнес-перспективи, то Росія може мати більше значення, оскільки країна більша за розміром і має більше природних ресурсів. Якщо ж розглядати їх з погляду війни, то перевага на боці України, яка захищається від вторгнення. Україна є більш інноваційною, адже змушена такою бути.

Після низки візитів до РФ за останні 18 місяців, Віткофф і Кушнер мали б зробити Київ першою зупинкою у своїй нещодавній поїздці. Але вони спершу поїхали до Москви, а потім представили Зеленському пропозицію Путіна, яка, за деякими повідомленнями, була ще жорсткішою, ніж та, яку він раніше відхилив. Якщо нові умови виглядали так, ніби їх вигадали в Кремлі, то це тому, що так і було.

Те саме стосувалося й недбало перекладеного 28-пунктного мирного плану щодо України, який Путін підготував для Віткоффа минулого листопада. Одним із пунктів було те, що США виступатимуть посередником у будь-яких суперечках між НАТО та Росією. Це не враховувало той факт, що США досі є членом НАТО. Навіть новачок помітив би цей момент. Але Віткофф і Кушнер, здається, не надто переймаються геополітичними деталями. Зазвичай на переговорах їх не супроводжують експерти з відповідних питань.

Невиправдана впевненість Віткоффа та Кушнера в розумінні ядерно-паливного циклу під час переговорів з Іраном у Женеві наприкінці лютого сприяла рішенню Трампа розпочати операцію “Епічна лють” через два дні після цього.

Спостерігачі з Оману та Великої Британії вважали, що Іран розпочав переговори з робочої пропозиції. Віткофф і Кушнер так не вважали. Проте угоду, рівноцінну або кращу за угоду колишнього президента США Барака Обами, вважали досяжною, якщо дати час переговорам. Обамі знадобилося 20 місяців, щоб домогтися укладення ядерної угоди між США та Іраном 2015 року. На кожному етапі до переговорів залучалися американські експерти з ядерних питань. Жоден із таких експертів не приєднався до Віткоффа та Кушнера в Женеві. Якби Трамп міг сьогодні отримати те, що Іран пропонував на початку цього року — передачу більшої частини своїх розщеплюваних матеріалів під міжнародний контроль — він би, напевно, з радістю погодився. Іншими словами, Кушнер і Віткофф не надто виправдовують покладені на них очікування. 

Те саме стосується Гази, яку обидва посланці Трампа зображують як привабливу прибережну зону. Кушнер каже, що Газа “може бути дуже цінною”. Знову ж таки, зятя Трампа відволікають гроші. Він пропонував поетапне переселення людей із Гази під час відбудови. Минулого тижня Кушнер заявив, що Газа “по суті побудована неурядовими організаціями та терористами”. На його думку, цю справу мають перейняти девелопери. Як і Віткофф, Кушнер відмовився від будь-яких особистих бізнес-інтересів у зв’язку з потенціями бумом у Газі. Білий дім нагадує, що посланці Трампа невтомно працюють без винагороди, на благо американської громадськості.

Їхня обіцянка щодо уникнення конфлікту інтересів виправдана. Бізнес-досягнення Кушнера за кордоном не можна назвати блискучими. Він допоміг довести Албанію до межі “кольорової революції” своєю угодою про будівництво розкішних вілл у природоохоронній зоні узбережжя країни. Учасники масових протестів обрали своїм “талісманом” фламінго, яких можна зустріти вздовж узбережжя. 

“Якби не Джаред Кушнер… нікому б не було діла до фламінго”, — заявляв прем’єр-міністр Албанії Еді Рама, який опинився під тиском.

Нещодавно Кушнер вийшов з проєкту будівництва елітного житлового комплексу в Сербії частково через подібну негативну реакцію. 

“Албанія не продається”, — заявляють албанські протестувальники.

Якби посланці Трампа прислухалися, то зрозуміли б, що інші частини світу намагаються сказати їм те саме, зазначає оглядач.

Напередодні FT, посилаючись на джерела, повідомляла, що Білий дім розглядає можливість скоротити участь Віткоффа та Кушнера в мирних переговорах між Україною та РФ. Зокрема, більшу роль можуть надати директору ЦРУ Джону Реткліффу. Мета — спробувати зрушити з місця дипломатичні зусилля щодо припинення війни.

Сигнали про можливе відсторонення Віткоффа від провідної ролі викликали ентузіазм у європейських столицях, які прагнуть побачити бодай якийсь прогрес після півтора року переважно безрезультатних переговорів із Росією. Перемовини зайшли в глухий кут через відмову російського диктатора Владіміра Путіна відступити від своїх жорстких вимог.