Кріс Еванс про свій інь-ян баланс із Анею Тейлор-Джой у новому фільмі «Справжній герой»

Кріс Еванс уже давно переріс амплуа типового голлівудського блокбастерного красеня, хоча досі міцно асоціюється у глядачів всього світу із роллю Капітана Америки у кіновсесвіті Marvel. Проте за плечима цього талановитого актора лежить набагато ширший спектр ролей – від тонкої драматичної роботи у стрічці «Обдарована» (2017) до яскравого комедійного шоу в детективі «Ножі наголо» (2019). Сьогодні 45-річний Еванс – це вже зрілий майстер, який свідомо обирає складні психологічні проєкти, що вимагають максимального оголення емоцій та глибокого занурення в характер персонажа.

Такою є і його нова стрічка «Справжній герой» від режисера Ромена Гавраса. Сюжет картини розгортається навколо успішного голлівудського актора Майка Тайлера (Еванс), який через життєву кризу починає втрачати популярність. Щоб її повернути, він готовий до будь-яких піар-активностей. Тож коли Майка запрошують на закриту благодійну vip-вечірку на екологічну тематику, він радо погоджується. Утім, вечір, організований багатієм Беном Бракеном (Венсан Кассель) і його дружиною Глорією (Сальма Гаєк), йде не за планом: вечірку перериває вторгнення групи екоактивістів-радикалів на чолі з «пророчицею» Джоан (Аня Тейлор-Джой). Джоан переконана, що лише жертвопринесення трьох учасників цього вечора врятує людство і планету від страшного гніву Матінки-Природи (її у фільмі зіграла співачка Charli XCX).

Центральною ідеєю цього чорнокомедійного сатиричного екшену є дослідження людської природи, необхідність подолання власного его, пошук внутрішнього пробудження та гармонії. Зйомки картини супроводжувалися неймовірними викликами, адже команда знімала на справжньому вулкані, в жерло якого, за задумом Джоан, треба було відправити обраних жертв.

У нашому ексклюзивному інтерв’ю з Крісом Евансом – про цей унікальний досвід, виснажливі, але захопливі знімальні будні та особливу хімію із Анею Тейлор-Джой.

– Крісе, дехто з критиків вважає, що є певна іронія в тому, що саме ви граєте Майка Тайлера, адже, будемо відвертими, після шаленого успіху у ролі Капітана Америки у вас було кілька невдалих фільмів…

Так, безумовно, є певне перетинання, і це може бути частиною причини, чому я захотів зіграти цю роль (Посміхається). Але справжня причина все ж дещо глибша.

– То яка вона?

Коли я прочитав сценарій, то побачив Майка Тайлера як персонажа, який страждає. Справа не лише в тому, що він актор і переживає творчу кризу, і що я можу зрозуміти його на цьому рівні. Річ в іншому. Я побачив хлопця на роздоріжжі свого життя. Хлопця, який прагнув прокинутися, хоча він навіть не знав, що спить.

Майк був актором, в якого на перший погляд усе йшло чудово. Але коли сталося щось непередбачуване – а саме смерть його батька, – це позбавило Майка відчуття стабільності і завело його життя в штопор. Раптом він став невпізнанним сам для себе. Він опинився у такій точці, коли всі старі рішення вже не працювали, а нові ще треба знайти. Тож він страждав. І мені це видалося універсальною історією, зрозумілою будь-кому.

– І з цього штопору і сну його виводить героїня Ані Тейлор-Джой?

Саме так. Щойно її Джоан вривається на благодійний вечір, все змінюється. Я думаю, образ Джоан можна розглядати як алегоричне уособлення душі Майка. А її феєрична поява – це коли твоя душа проривається крізь шум навколо, щоб врятувати тебе. Це захоплює.

Взагалі, у цьому фільмі наші з Анею герої – як інь та ян. У кожній сцені присутній їхній баланс, так само, як і баланс драми та комедії. Мені здається, що це досить добре відображає життя як таке.

– Крісе, а чи правда, що під час фільмування життя теж внесло свої неочікувані корективи, і команді довелося повністю змінити місце зйомок?

Так, це абсолютна правда. Спочатку для зйомок кульмінації фільму – там, де мого героя мають принести в жертву, – обрали справжній, дуже активний вулкан. І він… вибухнув якраз перед тим, як мене мали «кинути» в його жерло. Тож довелося терміново шукати іншу локацію. Зрештою, наші локейшн-скаути знайшли напівактивний вулкан на грецькому острові Санторіні. І саме там ми, зрештою, все зняли. Проте буквально за кілька місяців після того, як ми завершили зйомки, місцевість навколо цього вулкана також опинилася під наказом влади про евакуацію через різкий сплеск вулканічної активності.

– А як це взагалі – знімати на справжньому вулкані?

Доволі складно. Проїзд автомобілями там суворо заборонений, тому щоб доставити все наше важке обладнання нагору, ми залучили ціле стадо чудових віслючків, які і витягли його для нас.

Ну і, звісно, для нас з Анею не було винятків щодо авто, тому майже кожен знімальний день на вулкані ми починали із крутого годинного трекінгу вгору – до знімального майданчика.

– Сильно втомлювалися?

Особисто я – ні. Мене просто заворожувала природа навколо, і я не звертав уваги ні на що інше. Там неймовірно красиво. Ти просто йдеш і дивишся навколо на велич світу... Там легко повністю втратити себе, і, певно, це цілком могло б статися зі мною, якби поряд не було знімальної групи, яка фіксує кожен твій крок.

А взагалі ці зйомки багато в чому були схожі на літній табір. Під час перерв ми весь час організовували якісь групові заходи, навіть всім акторським складом пішли в похід на гору Олімп.

– А як гадаєте, що взагалі символізує вулкан у цьому фільмі?

Для мене весь цей фільм – наче тест Роршаха, де кожен бачить щось своє. У цьому й полягає його краса. Якщо казати особисто про мене, то мені здається, що жертвопринесення у вулкані – це алегорія смерті его.

Вулкан уособлює трансформацію. Капітуляцію. Це спокій. Це свобода. Це усвідомлення того, що справжнє визволення приходить не від грошей, влади чи навіть контролю, воно приходить від відпускання того, що, на нашу думку, нас визначає.

– Крісе, а якби вам запропонували принести в жертву такому вулкану когось із персонажів, яких ви колись зіграли, – хто б це був? Кого б ви хотіли позбутися?

Нікого. Адже усі вони привели мене до того моменту, в якому я знаходжуся зараз, тож усі вони мають цінність.

– У чому для вас полягає цінність «Справжнього героя»?

Іноді ви створюєте фільми, які справді звертаються до вашої душі, і цей – саме з таких. Ми змогли повністю поринути у проєкт, який насправді вимагав від нас багато чого щодня. І в результаті отримали продукт, яким я глибоко, глибоко пишаюся. І тепер я маю роль, із якою відчуваю справжній глибокий зв'язок.