Ймовірно, ви знаєте, чи відстежує ваша страхова компанія ваше водіння. Можливо, ви завантажили її застосунок в обмін на знижку, підключили пристрій до порту OBD-II або купили автомобіль, який тихо передає дані про поведінку за кермом через свої цифрові сервіси. Сьогодні це надзвичайно поширена практика.Але є й інший спосіб, у який компанії можуть дізнаватися про ваш автомобіль. У цьому випадку вам не потрібно нічого завантажувати і ні на що погоджуватися. Достатньо просто проїхати повз потрібну камеру.Приватні мережі автоматичного розпізнавання номерних знаків фотографують автомобілі по всій Америці. Під час цього вони додають такі зустрічі у величезні бази даних, що містять номерні знаки, фотографії, локації та часові мітки. Потім цю інформацію можна продавати або надавати клієнтам — від кредиторів і компаній із повернення майна до страхових компаній і правоохоронних органів.Однак тут є важлива різниця. Поліцейські мережі ALPR останнім часом викликали чимало суперечок, але з’ясувати, хто саме переглядає дані, що належать приватним компаніям, і з якою метою, може бути значно складніше, ніж у випадку з державними системами.
Один із найбільших гравців — Digital Recognition Network, більш відомий як DRN. Сьогодні він є частиною Motorola Solutions, яка придбала DRN та його дочірню компанію Vigilant Solutions, орієнтовану на правоохоронців, коли у 2019 році купила VaaS International Holdings за 445 мільйонів доларів. Тоді Motorola описувала цей бізнес як надання даних про місцеположення транспортних засобів як державним, так і комерційним клієнтам через стаціонарні та мобільні камери для читання номерних знаків.Масштаб величезний, і для цього не потрібно покладатися на маркетингові твердження DRN. Апеляційний суд Каліфорнії нещодавно зазначив, що станом на травень 2024 року система DRN містила понад 9 мільярдів історичних зображень номерних знаків. Це не просто дев’ять мільярдів фотографій номерів.Суд описав записи, які містять зображення номерних знаків і транспортних засобів, а також дату, час і місце, де було зроблено кожне зображення. DRN продає обладнання ALPR, зокрема стаціонарні камери та мобільні системи, які можна встановлювати на такі автомобілі, як евакуатори. Один випадковий знімок вашого авто навряд чи щось особливо викриває. Мільярди таких знімків разом стають чимось зовсім іншим.І DRN не єдина, хто збирає номерні знаки в таких масштабах. MVTRAC, яка переважно обслуговує автокредиторів і галузь повернення майна, каже, що її мережа збирає понад 500 мільйонів нових точок даних LPR щомісяця через загальнонаціональну мережу з більш ніж 600 партнерів із повернення автомобілів.Flock Safety представляє зовсім іншу модель. Її камери використовують приватні бізнеси, житлові райони, житлові комплекси, школи та інші організації, які можуть ділитися даними про транспортні засоби з правоохоронними органами.Ці компанії та їхні бізнес-моделі не ідентичні, але ширший висновок такий: приватні камери вже збирають величезні обсяги даних про те, де бачать автомобілі.
Немає сумнівів і щодо того, чи продає DRN доступ до своєї інформації. У рішенні федерального апеляційного суду 2015 року у справі, пов’язаній із DRN, її бізнес було описано напрочуд прямо. Камери, встановлені на евакуаторах та інших автомобілях, автоматично фотографували транспортні засоби, які зустрічали, записували GPS-координати, дати й час, а DRN продавала отримані дані про номерні знаки клієнтам, зокрема автомобільним фінансовим та страховим компаніям.DRN і сьогодні відкрито рекламує страхові продукти, побудовані на цій інформації. Один із них, Garage Aware, призначений визначати, чи справді ваш автомобіль зберігається там, де ви повідомили страховій компанії. Це важливо, бо тарифи страхування можуть суттєво відрізнятися залежно від того, де саме автомобіль зазвичай перебуває вночі. І система працює майже шокуюче деталізовано.Документація для розробників DRN описує спостереження в години сну і має можливість порівнювати такі спостереження як з адресою, наданою клієнтом, так і з іншим місцем, виявленим через її дані. Система навіть може враховувати різницю у страхових преміях між поштовими індексами.Ще один продукт, Radius Response, використовує спостереження номерних знаків, щоб визначити, чи регулярно комерційні автомобілі працюють за межами заявленої географічної зони. Далі — Vehicle Sighting Search. DRN рекламує його страховикам як спосіб картографувати переміщення транспортних засобів, щоб розслідувати позови, виявляти підозрілі патерни та забезпечувати дотримання умов поліса.Зображення теж можуть бути цінними. DRN каже, що страховики можуть вивчати їх на предмет корпоративних написів, ящиків для інструментів, драбинних кріплень і причепів, які можуть свідчити, що хтось використовує приватно застрахований автомобіль у комерційних цілях. Історичні знімки також можуть допомогти встановити, чи пошкодження існували до страхового випадку.Безперечно, у всього цього є цілком законні застосування. Людина, яка стверджує, що її Mercedes живе в сільській Айові, тоді як насправді він щоночі стоїть у центрі Чикаго, приховує інформацію, яку страховик законно використовує для розрахунку ризику. Те саме стосується й тих, хто страхує робочу вантажівку як особистий автомобіль.Проблема в тому, що технологія, здатна виявляти такий обман, здатна також розкривати набагато більше.
Подумайте, що можуть встановити повторювані спостереження. Автомобіль, який постійно фотографують в одному місці на ніч, потенційно вказує, де живе його власник. Повторна поява деінде в будні може натякати, де ця людина працює. Інші регулярні локації можуть почати розкривати звички, стосунки та рутини.Якщо це звучить як ті самі проблеми приватності, які порушували щодо поліцейських ALPR, то так і є. Питання в тому, що відбувається, коли тисячі цілком буденних спостережень вибудовують у хронологічному порядку. Ваш номерний знак фактично стає постійним ідентифікатором.На відміну від обміну геолокацією на телефоні, це не можна вимкнути. У більшості випадків ви навіть не дізнаєтеся, що спостереження сталося. І саме тут приватна сторона цього питання стає особливо цікавою.Поліцейські системи ALPR, звісно, теж можуть зловживати, і нещодавні скандали дали чимало причин сумніватися в тому, як їх використовують. Але державні установи також працюють у межах певної підзвітності, якої приватні компанії зазвичай не мають.Залежно від юрисдикції журналісти й громадяни можуть подавати запити на публічну інформацію. Відомства можуть встановлювати політики пошуку. Офіцерів можуть дисциплінувати за неналежне використання. Законодавці можуть вимагати відповідей. Суди можуть втручатися. Журнали пошуку потенційно можуть показати, хто отримував доступ до інформації та чому.Жодна із цих гарантій не забезпечує відповідальної поведінки. Останнім часом ми бачили безліч доказів того, що поліцейські системи ALPR можуть використовувати неправильно. Але ці запобіжники створюють можливості для когось ззовні зазирнути всередину. Внутрішній журнал аудиту приватної компанії — це не те саме, що публічно доступний журнал.DRN, наприклад, справді має політики та засоби контролю безпеки. Нещодавнє рішення апеляційного суду Каліфорнії зазначає, що компанія вимагає від третіх сторін підписувати угоди про дотримання застосовного законодавства, а DRN проводить періодичні аудити журналів використання. Це важливий контекст. Але він не вирішує ширшої проблеми.Якщо вам цікаво, чи хтось шукав ваш номерний знак у приватній комерційній базі, ви не можете просто надіслати компанії щось на кшталт запиту за законом про свободу інформації з вимогою надати історію пошуку. Тож надзвичайно багато залежить від того, чи приватні компанії самі контролюють себе та своїх клієнтів.Не забувайте, що кілька жертв зловживання ALPR з боку поліції дізналися про це лише тому, що отримали доступ до власних даних ALPR. Спробуйте досягти такої самої прозорості від будь-якої приватної компанії, яка використовує технологію ALPR.
Є ще одна проблема, яка не пов’язана з навмисним зловживанням даними авторизованим клієнтом. Хтось може їх викрасти. Це не звинувачення в тому, що база DRN була скомпрометована. Ми не знайшли доказів злому, і DRN каже, що підтримує процедури безпеки, покликані запобігати несанкціонованому доступу.Проблема фундаментальніша, ніж кібербезпека будь-якої конкретної компанії. Ця база існує. Кожне нове спостереження потенційно робить її кориснішою як для законних клієнтів, так і для будь-кого, хто не повинен мати доступу. Достатньо велика історична база ALPR — це не просто список номерних знаків, а потенційно часткова карта того, де мільйони транспортних засобів перебували з часом.Тому, хто отримає несанкціонований доступ, не потрібно, щоб кожен автомобіль було сфотографовано на кожній милі кожної поїздки, аби ця інформація стала чутливою. Кількох передбачуваних локацій може бути достатньо, щоб встановити патерни.
Мабуть, найдивніше в приватних мережах ALPR те, як мало участі потрібно від людей, чиї переміщення зрештою створюють продукт. Ваш автомобіль просто випадково проїхав повз камеру.DRN не відповіла на запит про коментар; її вебсайт відкрито рекламує аналітику місцеположення транспортних засобів для страховиків, кредиторів і компаній із повернення майна, а судові записи описують збір і продаж даних про номерні знаки протягом понад десятиліття.Складніше питання — що станеться, коли приватно контрольовані бази, які містять мільярди геолокацій транспортних засобів із часовими мітками, продовжуватимуть зростати, тоді як публічна дискусія залишається переважно зосередженою на камерах, якими керує поліція. Ми роками питали, чи має уряд мати можливість створити базу, здатну показати, куди їздять звичайні люди. Але приватний сектор теж будує таку базу.Для водія практичний наслідок такий: навіть якщо ви ніколи не встановлювали страхового трекера, не користувалися каршерингом і не давали згоди на збір телематики, ваш автомобіль усе одно може залишати цифровий слід у комерційних системах. Ці дані не обов’язково одразу ідентифікують вас за ім’ям, але номерний знак пов’язує всі поїздки в єдину історію.Ця історія може бути неповною, фрагментованою і неточною — і саме тому вона небезпечна. У неповному вигляді вона все одно здатна підживлювати рішення про страхові виплати, підозри в шахрайстві або навіть неправомірні висновки про спосіб життя. А оскільки йдеться про приватні бази, звичайна людина майже не має інструментів, щоб перевірити, хто, коли і навіщо шукав її номер.Саме тому дискусія про ALPR не може обмежуватися лише поліцейськими камерами. Якщо мільярди спостережень накопичуються в приватних руках, то питання вже не лише про те, чи можна довіряти державі. Воно про те, чи можна довіряти цілій екосистемі компаній, підрядників і клієнтів, які отримують доступ до переміщень людей, які навіть не знають, що стали частиною цієї системи.
Головне зображення: DRN/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F15%2F334e345cbf8d3d2cbe086b21c84313b1.jpg)