/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F74b4cf2adfb89ebaa55ffc607d96f88a.jpg)
Путін у 16-й раз переніс термін повного захоплення Донеччини
Російський диктатор Володимир Путін у 16-й раз від початку повномасштабної війни змістив очікуваний термін повного захоплення Донеччини, а тепер Кремль розраховує завершити окупацію регіону протягом найближчих шести місяців.За даними джерел Bloomberg, близьких до Кремля, Путін очікує повністю захопити Донецьку область приблизно до кінця лютого 2027 року. Водночас попередні дедлайни російського командування неодноразово не виконувалися, пише The Moscow Times із посиланням на Bloomberg та Інститут вивчення війни.У серпні 2025 року Путіну доповідали, що українська оборона нібито може обвалитися до жовтня або листопада, а Донеччину планували окупувати до середини четвертого року війни. Навесні 2026 року цей термін перенесли на осінь, а влітку російські військові вже обіцяли захопити Донбас до кінця року.Тепер російський дедлайн знову змістився. Водночас заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса заявляв, що військове командування РФ намагалося переконати Путіна перенести термін до 31 березня 2027 року, тоді як політичне керівництво вимагає швидшого результату.За оцінкою ISW, нинішнє перенесення стало 16-м від початку повномасштабної війни. Російські війська контролюють близько 79,89% території Донецької області, або приблизно 21,17 тис. кв. км.У серпні окупаційні війська просувалися в регіоні в середньому на 2,36 кв. км на добу. Якщо така швидкість збережеться, Росії знадобиться приблизно до жовтня 2032 року для повного захоплення Донецької області.Аналітики ISW припускають, що уявлення Путіна про ситуацію на фронті можуть формуватися під впливом викривленої інформації від російського військового командування. Одним із прикладів є доповідь начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова у листопаді 2025 року про нібито повне захоплення Куп'янська та блокування українських військових.Насправді бої за Куп'янськ після цієї доповіді тривали. Це стало одним із прикладів розбіжності між доповідями російського командування та реальною ситуацією на полі бою.