Ренуар, Сезанн і Матісс: ТОП-3 зухвалих крадіжки картин у Європі після гучної справи Лувру

Після зухвалого пограбування Лувру європейські музеї зламують один за одним. Останній випадок стався 8 вересня в Музеї Ренуара біля Ніцци. Зібрали детективні подробиці трьох найгучніших пограбувань, дізналися, навіщо злочинцям картини, які неможливо продати, ну і що там із «справою Лувру».

1. Ренуар за три хвилини: злодії прийшли з електропилою

Дата: 8 вересня 2026 року

Місце: Музей Ренуара, Лазурне узбережжя, Франція

Збитки: 9 мільйонів євро (близько $10,5 млн)

Найсвіжіший приклад «експропріації» культурних цінностей. Вранці 8 вересня двоє людей у захисному одязі з’явилися біля Музею Ренуара в Кань-сюр-Мер — вілли на Французькій Рив’єрі, де художник провів останні роки життя.

Двоє зловмисників у шоломах, рукавичках і «бойовому» спорядженні прорізали огорожу саду електропилою або спеціальним ножем, проникли всередину через вікно першого поверху і взялися знімати картини, повідомляє АР.

Система сигналізації спрацювала о 5:48 ранку. Поліція приїхала лише через п’ять хвилин. Але цього виявилося достатньо, щоб грабіжники встигли схопити чотири роботи і кинутися до виходу. Уся операція тривала менше трьох хвилин.

Злодії використовували електроніж або ножівку, щоб зрізати кріплення рам. Із собою вони винесли «Портрет мадам Колонна Романо» (1910) і «Молоду жінку біля колодязя» (1886). Ці роботи, за оцінками, коштують близько 9 мільйонів євро. Дві інші — «Портрет мадам Пішон» (1895) і «Коко читає» (1905, портрет сина художника) — грабіжники кинули в саду, налякані звуком сирен і рятуючись від поліції.

Усі чотири картини оцінювалися приблизно в €9 млн, або близько $10,5 млн. При цьому дві зниклі роботи перебували в музеї на зберіганні в паризькому Музеї Орсе.

2. Італійський «золотий» наліт: Ренуар, Сезанн і Матісс

Дата: Березень — серпень 2026 року

Місце: Приватний музей Fondazione Magnani Rocca, біля Парми, Італія

Збитки: 9 мільйонів євро

У ніч із 22 на 23 березня двоє в масках проникли до приватного музею Fondazione Magnani Rocca і за три хвилини зняли зі стін три роботи: «Риби» Огюста Ренуара (близько 3 млн євро), «Натюрморт із вишнями» Поля Сезанна (6 млн євро) та «Одалиска на терасі» Анрі Матісса (20 000 євро) і винесли їх через вікно. Загальна вартість викраденого перевищувала €9 млн, або близько $10,4 млн.

Сигналізація спрацювала, але злодіям вдалося втекти. У серпні 2026 року італійські карабінери знайшли всі три картини під час обшуків у Пармі. Було затримано п’ятьох людей, усі народилися в Молдові, повідомляє АР. За версією поліції, вони можуть входити до організованої злочинної групи, яка спеціалізувалася на крадіжках із будинків, підприємств та інших об’єктів.

3. Сицилійська афера: злодії винесли Антонелло під час свята

Дата: Серпень 2026 року

Місце: Регіональний музей Мессіни, Сицилія, Італія

Збитки: €70–80 млн (сума уточнюється)

Ще більш зухвалий наліт стався 15 серпня в сицилійській Мессіні. Місто святкувало Феррагосто — одне з головних італійських свят. Вулиці були заповнені людьми, проходила традиційна святкова процесія. А в цей час у регіональному музеї MuMe злочинці знімали зі стін твори великого ренесансного художника Антонелло да Мессіни. Головною здобиччю злодіїв став «Поліптих Сан-Грегоріо», написаний у 1473 році.

Цікаво, що всі картини були написані на важких дерев’яних дошках, що робило їхнє транспортування незручним, шумним і помітним.

Ймовірно, тому з п’яти панелей, що збереглися, злодії зняли всі п’ять, але дві кинули під час втечі. У підсумку зникли три панелі поліптиха.

Потім злочинці дісталися до іншого твору — невеликої двосторонньої картини із зображенням Діви Марії з немовлям і Христа в образі П’єти. Її вони дістали із захищеної вітрини. Усього — чотири твори.

Експерт Альберто Фіц оцінив їхню загальну вартість у €70–80 млн — приблизно $81–92 млн. Це вже зовсім інший рівень порівняно з Ренуаром із Кань-сюр-Мер.

Найдивніше: сигналізація та охорона в музеї були увімкнені, але не спрацювали.

Застава, викуп, угода з прокурором: чому крадуть картини, які неможливо продати

Навіщо злочинці так відчайдушно крадуть саме картини? Вони незручні для зберігання, їх не можна переплавити, як золото, їх неможливо продати. Викрадені картини не можна просто виставити на аукціон або здати в антикварну крамницю. Їх знають, вони внесені до каталогів, мають історію володіння і тепер фігуруватимуть у міжнародних базах викраденого мистецтва.

Але, виявляється, є кілька цікавих причин. Викрадена картина може використовуватися як застава, предмет шантажу або елемент угоди всередині кримінального світу. Іноді злочинці розраховують отримати викуп. А іноді крадуть на замовлення людини, яка хоче володіти твором за будь-яку ціну.

Іноді шедеври використовують як можливість виторгувати у слідства послаблення за іншими більш тяжкими статтями. Як пояснює юрист Крістофер Марінелло, досвідчений злочинець може запропонувати повернути знамениту картину прокурору в обмін на пом’якшення вироку за іншими, більш тяжкими статтями (наприклад, наркоторгівлю або рекет). «І це завжди працювало, і працюватиме знову», — заявляє він.

А що зі справою про пограбування Лувру?

Майже рік тому, 19 жовтня 2025 року, четверо злочинців за лічені хвилини увірвалися до Галереї Аполлона і викрали французькі королівські коштовності загальною оціночною вартістю близько €88 млн — $102 млн.

Із кількох викрадених предметів вдалося повернути лише корону імператриці Євгенії: злочинці впустили її під час втечі. Решту коштовностей досі не знайдено.

Розслідування просунулося: четверо ймовірних безпосередніх учасників були заарештовані, а двоє з них пізніше зізналися у своїй ролі. За даними Le Monde, вони розповідали слідчим, що отримали завдання від невідомого замовника. При цьому хто саме стоїть за пограбуванням і де перебувають коштовності, досі невідомо.

У липні 2026 року Галерея Аполлона знову відкрилася для публіки. Але вітрини з королівськими коштовностями залишилися порожніми.

Лувр вирішив перенести цінності, що залишилися, у більш захищене місце. Сам музей одночасно запускає масштабну програму модернізації вартістю €800 млн, яка має змінити інфраструктуру та систему безпеки.

Лувр може дозволити собі такий захист, а для злому регіональних музеїв злочинцям, як і раніше, іноді достатньо трьох хвилин, електропили та погано захищеного вікна.