РПЦ відправила мощі Дмитра Донського на фронт для "підняття бойового духу"

Російська православна церква відправила на фронт в Україні фрагмент останків середньовічного московського князя Дмитра Донського. У Московському патріархаті заявили, що реліквія має зміцнити бойовий дух російських військових. Її передали після виявлення саркофага князя під час реставрації Архангельського собору в Кремлі. Про це повідомило інформаційне агентство Reuters.

Дмитро Донський помер у 1389 році та особливо шанується російськими націоналістами через нібито перемогу над військами Золотої Орди в Куликовській битві 8 вересня 1380 року. Наразі саме існування цієї події знаходиться під сумнівом у сучасних професійних істориків.

Його саркофаг виявили цього літа під час реставраційних робіт в Архангельському соборі Московського Кремля. У серпні російський диктатор Володимир Путін особисто оглянув останки, які експерти назвали добре збереженими. Він охарактеризував знахідку як "абсолютно унікальну" та таку, що, за його словами, зміцнює основи російської історії.

РПЦ, яка протягом війни послідовно підтримує політику Путіна, повідомила про відправлення фрагмента правої руки Донського до тимчасово окупованої частини Донецької області. Московський патріархат назвав Донського "святим полководцем"  і заявив, що частина його мощей має символічно перебувати поруч із російськими військовими. У заяві церкви наголошувалося, що йдеться саме про ту руку, якою князь нібито тримав меч під час Куликовської битви. Реліквію помістили у невелику оздоблену скриньку під загартованим склом. Її планують показувати російським бойовим підрозділам.

"На п’ятий рік війни керівництво Церкви в Москві почало розмірковувати, що ще воно може зробити, щоб продемонструвати свою підтримку того, що Росія називає своєю "спеціальною військовою операцією". Вона вже відправила священиків на передову, запровадила обов’язкові молитви за перемогу Росії в кожній церкві та вивісила ікони над містами. Держава, втягнута у війну, намагатиметься змусити всі установи, включаючи релігійні, брати в ній участь", — написав про це православний священник та історик Олександр Занемонець, який живе за межами Росії.

Дмитра Донського РПЦ канонізувала у 1988 році. Його ім’ям також називали радянську танкову колону, створену за кошти церкви під час Другої світової війни. Російські військові та церковні представники подають нове відкриття останків як символічну подію, яка нібито може допомогти військам РФ у війні проти України.

На вихідних мощі Дмитра Донського пронесли вулицями Москви під час православної процесії. У вівторок біля меморіалу Другої світової війни в окупованому Донецьку перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко, російські військові командири та призначений Москвою керівник регіону поцілували реліквію й перехрестилися під час молитви священника.

Митрополит Донецький і Маріупольський Володимир заявив, що російським військовим і жителям Донбасу потрібні"Божа допомога" та благословення святих. В інших підрозділах командири також представляли мощі Донського як символ того, що Бог нібито підтримує російську сторону.

Водночас у Російської православної церкви з’явилися критики, які звинуватили її у порушенні релігійних правил заради демонстрації лояльності Кремлю. Вони також поставили питання, чому останки Донського, місце поховання якого було широко відоме протягом десятиліть, почали активно вшановувати саме зараз — через 38 років після його канонізації.

Нагадаємо, що РПЦ й раніше безпосередньо залучалася до підтримки російських військових у війні проти України. У квітні 2023 року патріарх Кирило призначив протоієрея Дмітрія Васілєнкова "головним військовим священиком"  у зоні бойових дій. До цього Васілєнков очолював відділ із взаємодії з козацтвом Санкт-Петербурзької єпархії. За планами РПЦ, він мав відповідати за "духовне наставництво" військовослужбовців РФ та співробітників силових структур.

Окрім того, РПЦ використовувала свій африканський екзархат для вербування жителів Кенії на війну проти України. Молодим кенійцям пропонували навчання або роботу в Росії із зарплатою близько трьох тисяч доларів, а витрати на дорогу брала на себе церква. Після прибуття за туристичними візами у них могли забирати паспорти, відкривати недоступні їм банківські рахунки та відправляти на фронт.