Валдас Дамбраускас: у тренери через телевікторину

Валдас Дамбраускас: у тренери через телевікторинуЯк литовський наставник виграв гроші на англійську освіту, пройшов низи британського футболу та вивів Сабах у єврокубкову еліту.

"Як би там не було, у грі Сабаха, відчувається тренерська рука, а унікальному клубу потрібен унікальний тренер!" – такими словами ми завершили попередню частину розповіді про наймолодшого учасника в історії Ліги чемпіонів — азербайджанський Сабах. Що ж, саме час розповісти про наставника цієї команди.

Це 49-річний Валдас Дамбраускас. Литовський тренер у перший рік роботи зробив команду чемпіоном країни, піднявши її на перше місце з п'ятого, тобто з середини таблиці!

Коли йому було 25 років і він був студентом, який підробляв де завгодно, зокрема в Норвегії, щоб допомагати матері, яка працювала кухарем у їдальні (батько, будівельник, помер, коли Валдасу було 11 років), майбутній тренер взяв участь у телевікторині "Як стати мільйонером" (у Литві вона називається "Шість нулів – мільйон") зі схожими, але все ж таки іншими правилами. Наприклад, гравець може звернутися до конкретної людини в залі за допомогою і навіть погортати книги та енциклопедії, що знаходяться в студії. Він виграв 4000 літів (приблизно 1158 євро) – суму, яка на той час відповідала річній зарплаті деяких литовців. Дамбраускас згадував, що знайомі відмовляли його від участі у телешоу: вважалося, що виграти гроші в цій передачі малоймовірно через складність питань: "Перед участю я не думав про перемогу – просто хотів розважитися". 

Дамбраускас потрапив до студії не одразу. Він чотири рази брав участь у телефонному відборі та пройшов його, лише коли правильно назвав скандинавського бога грому – Тора. За правилами у першому раунді змагалися троє людей, а у фінал виходив учасник, який відповів на більшу кількість питань. З перших десяти завдань Дамбраускас не впорався лише з одним: "Напій та міфічна істота" (джин). Цю відносну невдачу Валдас пояснив просто: "Не зловживаю алкоголем".

В результаті Валдас вийшов у фінал, де зупинився на питанні: "Яка країна світу випускає найбільше щоденних газет?" (Японія). Дамбраускас не став гадати і вирішив зупинити гру.

Здобувши інженерну освіту, він використав отримані гроші, щоб виїхати до Англії. Поїздка планувалася заздалегідь. Вони з нареченою, а тепер дружиною Інгрід (у них двоє синів — Лукас і Мідас) мріяли вчитися в Англії, але їм потрібен був капітал на студентські візи, авіапереліт, курси, оренду житла та перші місяці життя. Сума, виграна ним у телевікторині, виявилася останньою цеглиною у будівництві цієї мрії. Того ж року вони поїхали, і Валдас вступив до Лондонського столичного університету на програму "Спортивна наука та тренерська справа". Паралельно він набирався досвіду в академії Брентфорда, центрах підготовки талантів Фулгема, у футбольній школі Манчестер Юнайтед, а щоб вистачало на життя, брався за будь-яку роботу: розносив газети, був листоношею, продавцем у магазині, маляром. Навіть у дитсадку працював і був приватною нянею. 

Враховуючи, що його межа як гравця — третя ліга Литви, досвід роботи в топових англійських клубах був надзвичайно важливим і корисним. Ну а паралельно Дамбраускас почав тренувати. Першим його клубом стали "Лондонські Тигри" – команда малозабезпеченої молоді бангладеської громади Лондона (ось такі там тигри!). Тренував він "тигрів" безкоштовно, знову ж таки заради досвіду.

У 2007 році Дамбраускас очолив Кінгсбері Лондон Тайгерс із дев'ятого дивізіону. У сезоні-2008/09 команда видавала власний максимум, посівши п'яте місце, а 2010-го Дамбраускас отримав премію Вестмінстера як найкращий тренер, який розвиває масовий спорт.

Навчаючись та працюючи в Англії, Дамбраускас подав свою кандидатуру до Литовської федерації футболу, і його призначили тренером збірної U-17. Саме це стало останнім поштовхом у його становленні. Далі були U-19, Екранас та перші трофеї – два чемпіонства з вільнюським Жальгірісом, Кубок Латвії з РФШ. Працюючи на батьківщині, Дамбраускас продовжував навчатися та отримав ступінь магістра у Литовському спортивному університеті.

Під час перебування тренером Екранаса він взяв участь у чемпіонаті Литви зі швидких шахів. Дамбраускас взагалі дуже цікавиться шахами та любить їх. Як він каже, у шахи грав більше, ніж у футбол, і ця гра допомогла йому розвинути емоційний контроль, особливо щодо перемог та поразок.

З РФШ був перехід у значно сильніший хорватський чемпіонат. Зрозуміло, що з Горицею там нічого серйозно виграти було нереально, але і з цією командою він продовжував прогресувати, і його покликали топи. З Лудогорцем він став чемпіоном Болгарії і навіть пройшов Олімпіакос у кваліфікації Ліги чемпіонів, нехай і в серії 11-метрових, але на самому фініші кваліфікації болгари програли шведському Мальме. Далі був Кубок Хорватії з Хайдуком, грецький ОФІ, кіпрська Омонія, угорський Діошдьйор, який він врятував від вильоту (клуб все одно вилетів, але наступного сезону вже без Валдаса), і Сабах, з яким у першому ж сезоні був завойований дубль, а цього літа здобута путівка до Ліги чемпіонів. І якщо Сабах став другим азербайджанським клубом у цьому турнірі, то Дамбраускас – першим литовським та навіть першим балтійським тренером у ньому!

Сабах під керівництвом литовського тренера Дамбраускаса стабільно грає із чотирма захисниками та одним центрфорвардом. А далі починається варіативність, бо тільки у кваліфікації ЛЧ (не можу не визнати, що за чемпіонатом Азербайджану практично не стежу) Сабах грав і 4-2-3-1, і 4-1-4-1, і 4-3-3. У тих матчах, що я подивився, Сабах не прагнув володіти ініціативою і віддавав перевагу грі другим номером, але коли потрібно було придавити суперника, притиснути його до воріт, як наприкінці матчу-відповіді з чемпіоном Ізраїлю, він впевнено це зробив, включивши пресинг, який у команди, як з'ясувалося, теж непогано налагоджений, хоча в цілому Сабах віддає перевагу зонній обороні на своїй половині поля.
 
Сабах активно використовує фланги, особливо лівий, але при цьому активна гра крайніх захисників, серед яких я в першу чергу відзначив би поляка Пухача з досвідом гри за першу збірну, призводить до небезпечних контратак суперника. 

Крім Тимотеуша Пухача, який за версією Transfermarkt є найдорожчим гравцем команди, я б відзначив правого захисника Зедадку з досвідом гри в іспанському (Сарагоса), французькому (Ланс, Осер, Лілль, Клермон), у тому числі в Лізі 1, польському (П'яст) чемпіонатах, хорватського атакуючого півзахисника (лівий або центральний) Сіміча, який перейшов із Сівасспора, молодого 20-річного нігерійця Нвачукву із Шеффілда Юнайтед. А найкращим гравцем команди у кваліфікації ЛЧ, на мій погляд, був центральний нападник, який народився в Німеччині, а тому має німецький паспорт, руандієць Джой-Ланс Мікельс. Саме він став найкращим снайпером команди, забивши у восьми матчах кваліфікації чотири м'ячі та віддавши одну гольову передачу. 

Нарешті, є в Сабаху і київський слід – на правому фланзі півзахисту чи атаки (залежно від розміщення гравців) виходить колишній динамівець Кахім Перріс. За версією того ж таки Transfermarkt, Динамо купило цього гравця на початку вересня 2022-го у словенського Копера за мільйон євро, а продало в Сабах влітку 2024 року за 600 000.

Загалом, звичайно, склад не надто потужний, і знову ж таки за розкладками вищезгаданого популярного сайту весь склад Сабаха оцінюється найменше серед усіх учасників турніру — у 18,5 мільйона євро. Щоправда, це приблизно вдвічі більше, ніж торішній склад Кайрата. Тож не потрібно бути великим знавцем футболу і великим провидцем, щоб припустити, що бути Сабаху серед аутсайдерів, і я дуже здивуюся, якщо новому чемпіону Азербайджану вдасться повторити торішнє досягнення Карабаху і потрапити до 24 найкращих команд турніру. Але у будь-якому випадку спостерігати за грою команди буде дуже цікаво.