11 вересня 1709 – Битва під Мальплаке: як змінила Європу найкривавіша м'ясорубка століття

11 вересня 1709 року на вузькій смузі землі між фламандськими лісами Сар і Ланьєр розгорнулася Битва під Мальплаке – наймасштабніше та найкривавіше зіткнення Війни за іспанську спадщину. 24 Канал розповість про неї трохи докладніше.

Чому тріумф Великого альянсу насправді був катастрофою?

На початку XVIII століття амбіції французького "Короля-Сонця" Людовіка XIV зіштовхнулися з міццю Великого альянсу, до якого входили Велика Британія, Республіка Об'єднаних провінцій (Нідерланди) та Священна Римська імперія (Німеччина). До осені 1709 року Франція була виснажена, до того ж аномально сувора зима знищила врожаї – тож країна стояла на межі голодного бунту.

У той час здавалося, що об'єднані сили під командуванням геніального британського полководця Джона Черчилля, герцога Мальборо (через 165 років саме у цій династії народився Вінстон Черчилль) та австрійського стратега принца Євгенія Савойського завдадуть останнього, смертельного удару. Але французький маршал Клод-Луї-Ектор де Віллар мав інші плани. Він обрав ідеальну позицію біля селища Мальплаке, перетворивши лісові хащі на неприступну фортецю з редутів, засік та валів.

Те, що відбулося зранку 11 вересня, було не просто битвою – це була індустріальна м'ясорубка доіндустріальної епохи, яка назавжди змінила правила ведення війни та перекроїла геополітичну карту Європи. Ближче до 8 години, коли густий фламандський туман почав розсіюватися, тишу розірвав гуркіт артилерії. То була найпотужніша артилерійська дуель, яку коли-небудь бачила Європа до того моменту.

Загалом понад 200 тисяч солдатів з обох боків стояли на фронті завширшки всього кілька кілометрів (чверть із них згодом будуть убиті або поранені). План Мальборо був класичним для нього – завдати потужних ударів по флангах, змусити Віллара перекинути туди резерви з центру, а потім прорвати ослаблену лінію оборони. Проте цього разу бездоганний механізм союзників дав збій.

Французька піхота, мотивована відчаєм і розумінням того, що за спинами беззахисний Париж, билася з фанатичною люттю. На лівому фланзі нідерландська піхота з елітними Синіми гвардійцями пішла у лобову атаку на замасковані французькі батареї – і за лічені хвилини тисячі голландців були скошені картеччю. Втрати були настільки катастрофічними, що Республіка Об'єднаних провінцій втратила статус першорядної військової держави.

Як відбувалася Битва під Мальплаке: дивіться відео FieldMarshalYT

Та втрати французів вражали не менше, навіть сам маршал Віллар дістав важке поранення у коліно – його винесли з поля бою. Але заступник Віллара маршал Буфлер зумів організовано відвести війська, що дозволило уникнути більших жертв – але й дало змогу опонентам формально здобути перемогу, оскільки поле бою залишилося за ними.

Як гори трупів у фламандському лісі змусили імперії до переговорів?

Ціна Битви під Мальплаке шокувала світ – на просякнутій кров'ю землі залишилися лежати десятки тисяч солдатів з обох сторін. Віллар згодом написав Людовіку XIV знамениті слова, які увійшли в усі підручники історії: "Якщо Богові буде завгодно дарувати ворогам Вашої Величності ще одну таку перемогу, вони згинуть".

А проте наслідки події майже одразу вийшли далеко за межі поля бою, спровокувавши справжній політичний землетрус у столицях Європи. Коли списки загиблих досягли Лондона, британське суспільство здригнулося. До того часу війнц сприймали як низку славетних перемог Мальборо, але Мальплаке зірвало романтичну пелену, оголивши потворне обличчя індустріалізованої смерті.

Гори трупів у фламандському лісі стали потужним аргументом для британської опозиції. Саме та битва стала каталізатором падіння уряду вігів, які виступали за війну до переможного кінця, і до влади прийшли торі, чиєю головною обіцянкою було припинення безглуздої бійні. Герцог Мальборо, попри статус національного героя, поступово втратив вплив при дворі королеви Анни та згодом був усунутий від командування.

Велика Британія почала таємні сепаратні переговори з Францією, що зрештою призвело до підписання Утрехтського мирного договору у 1713 році. Він ще не зупинив Війну за іспанську спадщину, але зафіксував головний компроміс – французький принц Філіп V залишався на іспанському престолі, але назавжди втрачав право на корону Франції, що не дозволило створити супердержаву та зберегло баланс сил у Європі на кілька десятиліть.

Битва під Мальплаке стала точкою неповернення і для розвитку військової науки – вона довела, що навіть найдосконаліша військова машина має межу міцності, а лінійна тактика XVIII століття за зіткнення з підготовленою обороною перетворюється на масове самогубство. А те фламандське поле назавжди залишилося мовчазним свідком того, як амбіції правителів розбиваються об незламність солдатського духу та жахливу ціну життя людей.