60 років тому лікарі приховували від пацієнтів діагноз "рак": від похмурих прогнозів просили утриматися

Сучасні прогнози свідчать, що переважна більшість людей хотіла б знати, чи є у них рак, проте протягом десятиліть повідомляти пацієнтам про такий діагноз не було загальноприйнятою практикою. Яким би страшним не був цей діагноз, пацієнти стверджують, що хотіли б бути проінформованими, пише IFLScience.

Втім, донедавна, принаймні до 1961 року, серед лікарів не було поширеною практикою повідомляти про такий діагноз своїм пацієнтам. Насправді, загальна вказівка лікарям полягала в тому, щоб приховувати цю інформацію від пацієнта.

Дослідники зазначають, що ця практика була закріплена в Кодексі етики Американської медичної асоціації, де лікарям рекомендували утримуватися від песимістичних прогнозів. Згідно з документом, медикам слід було повідомляти про діагноз друзям або родичам пацієнта, але тільки не йому самому, якщо в цьому не було критичної необхідності.

З чим же це пов’язано? Справа в тому, що раніше вважалося, що тривалість життя пацієнта може скоротитися не лише внаслідок дій, а й через слова чи манеру подання інформації з боку лікаря. Тому священним обов’язком вважалося уникати всього, що може збентежити чи пригнітити пацієнта.

Зазначимо, що цей підхід ґрунтується на доброзичливому обмані, і вчені дотримувалися його протягом тисячоліть. Але це ще не все. У 1966 році один вчений, який спостерігав за роботою лікарні для ветеранів, виявив кілька інших цікавих факторів, що впливали на те, чи повідомляли пацієнту діагноз. Результати показали, що лікарі часто не знали невиліковно хворого пацієнта достатньо добре, щоб зрозуміти, чи хоче він знати діагноз; не відчували себе здатними впоратися з ситуацією; не хотіли, щоб пацієнт шукав у них емоційної підтримки.

У 1953 році було проведено опитування, в якому взяли участь 44 лікарі. Результати показали, що лише 3% реципієнтів завжди повідомляли пацієнту про діагноз раку, 28% — зазвичай повідомляли, а 69% — ніколи або зазвичай не повідомляли про діагноз. Серед наведених причин найпоширенішою була така: це викличе "негативну емоційну реакцію" у пацієнта.

У 1961 році в Чикаго було проведено ще одне дослідження, в якому взяли участь 219 лікарів — 90 % з них заявили, що зазвичай не повідомляють пацієнтам про такий діагноз, іноді змінюючи діагноз, щоб виключити будь-яку згадку про рак, особливо коли рак вважався невиліковним.

Цікаво, що на той час уже існували дослідження, які свідчили про те, що більшість пацієнтів насправді хотіли б мати повну інформацію про свій діагноз. На щастя, протягом наступних кількох десятиліть відбувся значний зсув у підходах лікарів до діагностування раку, чому сприяла низка факторів.

Інші новини науки

• Гаманці мільйонів людей спорожніють: до 2050 року половину доходів доведеться витрачати на їжу
• Найнебезпечніше місце в квартирі: одного лише миття рук після туалету може бути недостатньо