Антична Кассандра та сучасна жінка: театри Франка та Лесі Українки представили спільну виставу

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки та Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представили спільну постановку ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА». В основі постановки — історія античної Кассандри, яку автори поєднали із сюжетом про жінку із сучасної зони воєнного конфлікту, що втратила пам’ять про себе.

Як відбулася прем'єра, зафіксував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Історія починається із Касс. Вона прокидається, не пам’ятаючи власного минулого. Повернути їй спогади намагається її партнер Аґам — впливовий політик. Він звертається по допомогу до психотерапевта доктора Аполона. Разом вони намагаються відновити біографію жінки, однак запропонована Касс версія подій поступово викликає в неї сумніви.

Їхні пояснення не дають відповіді на всі запитання героїні. У її снах починає з’являтися інша історія — пов’язана з Кассандрою, дочкою троянського царя Пріама та жрицею Аполлона. У міфологічній лінії вона передбачає загибель Трої, але ніхто не вірить її словам. Після падіння міста Кассандра стає полонянкою Аґамемнона й вирушає разом із ним до Мікен. Там вона стає свідком його загибелі.

Через ці дві сюжетні лінії у виставі співіснують сучасність та античний світ. Поступове повернення спогадів змушує Касс переглядати те, що їй розповідають про її минуле, і шукати власну версію подій. Коли героїня дізнається правду, перед нею постає вибір, від якого залежить її подальша доля та розвиток подій у виставі.

Для постановки використано мотиви кількох творів античної та європейської драматургічної традиції. Серед них — «Іліада» Гомера, «Аґамемнон» Есхіла, «Троянки» Жана-Поля Сартра за мотивами Евріпіда та драматична поема Лесі Українки.

Образ Кассандри в цих текстах пов’язаний із передбаченням катастрофи та неможливістю бути почутою. У постановці цей мотив перенесено у сучасні обставини. Проблема полягає вже не лише у передбаченні майбутнього, а й у спробі відновити витіснений досвід та встановити, що відбулося насправді.

Режисер Ґжеґож Яжина пов’язує цю лінію з пам’яттю про жертв війни.

Жіночий досвід війни є окремою сюжетною лінією постановки. Через історію Касс автори звертаються до переживань людей, які опинилися під владою завойовників, втратили дім або зазнали насильства. 

«Жінки рідко починають війни, але саме вони переживають їхні найважчі наслідки, залишаючись при цьому непочутими — про них не зводять пам'ятників, не складають пісень і поем, як про чоловіків-героїв. ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА» дає їм голос», — зазначають у театрі Франка.

В постановці пам’ять є не лише характеристикою головної героїні, а й одним із ключових елементів сюжету. Відновлення минулого Касс поступово змінює її уявлення про власне життя та людей, які намагаються пояснити їй, ким вона була.

Назва ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА» безпосередньо відсилає до імені античної героїні. Водночас сучасна Касс не є буквальним відтворенням міфологічного персонажа: її історія розгортається в іншому часі та за інших обставин. Зв’язок між ними вибудувано через мотиви війни, втрати, пам’яті та голосу людини, яку не хочуть або не можуть почути.