"Кокаїнові бегемоти" вийшли з-під контролю: як звіринець наркобарона тероризує Південну Америку

Між містечками Дорадал і Пуерто-Тріунфо, посеред багатющих заплав і приток, сьогодні бродить від 170 до 220 диких африканських гіпопотамів. Жоден із них за законами природи не мав опинитися на цьому континенті. Усі вони походять від чотирьох тварин, яких колумбійський наркобарон Пабло Ескобар у 1981 році нелегально доправив до свого маєтку Hacienda Nápoles, розповідає Space Daily.

Сам ватажок Медельїнського картелю давно мертвий, а його жива спадщина подвоюється кожні сім років і впевнено перекроює дику природу під себе. У 1980-х роках наркобарон на 10 тисячах акрів звів розкішну резиденцію з фортифікаціями та гігантським приватним зоопарком, куди звозив слонів, жирафів, носорогів і кенгуру.

Чотирьох бегемотів – трьох самок та одного самця – оселили в просторому штучному озері. Опинившись в умовах нескінченної паші, м’якого тропічного клімату без сезонних африканських засух і за повної відсутності природних хижаків на кшталт левів чи крокодилів, тварини почали безперешкодно плодитися.

Бегемоти Ескобара стали проблемою Колумбії / Фото Pixabay

Після загибелі Ескобара у перестрілці на даху будинку в грудні 1993 року колумбійський уряд конфіскував майно, а більшість мешканців звіринця протягом року успішно прилаштував до заповідників та зоопарків світу.

Усіх, крім бегемотів. Труднощі з відловом, седацією та транспортуванням кількатонних агресивних гігантів виявилися непідйомними: у країні не було обладнання для їхнього утримання, а закордонні установи навідріз відмовилися приймати небезпечних велетнів. Зрештою маєток перетворили на публічний парк розваг, а бегемотів просто покинули в озері.

До 2006 року стадо налічувало вже шістнадцять голів і почало мігрувати через струмки безпосередньо у повноводну Магдалену. Спроба влади у 2009 році ліквідувати агресивного самця, що трощив худобу фермерів, спровокувала міжнародну хвилю обурення зоозахисників. Суд наклав суворе табу на будь-який відстріл, давши популяції повну свободу дій.

Показники польових переписів із використанням дронів приголомшують: якщо у 2020 році налічували 75 особин, то вже за кілька років їхня кількість перевалила за дві сотні, щорічно зростаючи майже на 10%. Спроби зупинити демографічний вибух нагадують гасіння пожежі краплями води. Хірургічна стерилізація вимагає розшуку дикого тритонного звіра в непролазних хащах, знерухомлення кінськими дозами наркозу, евакуації гелікоптером і важкої операції під відкритим небом – за півтора десятиліття ризикованих зусиль вдалося каструвати лише близько десяти самців.

Водночас кожна здорова самка продовжує стабільно народжувати по дитинчаті раз на два роки. Перевезення до закордонних сафарі-парків тягне на шалені 3,5 мільйона доларів за кожну особину, що робить цей варіант утопічним для державного бюджету. Тим часом прибульці вже розселилися на чотири колумбійські департаменти – Антіокію, Сантандер, Бояку та Болівар, допливши річкою аж до Маганге за чотириста кілометрів від маєтку.

Будучи природними "екосистемними інженерами", гіпопотами радикально змінюють гідрохімічний баланс водойм своїми тоннами екскрементів, провокують токсичне цвітіння водоростей, позбавляють рибу кисню, витісняють рідкісних місцевих ламантинів і несуть пряму загрозу рибалкам, зафіксувавши кілька кривавих нападів на людей.

Згідно з прогнозами науковців, якщо евтаназія чи інші масштабні заходи контролю не спрацюють найближчими роками, до середини століття популяція бегемотів у Колумбії перетне позначку в 1000 особин. Африканські гіганти повністю монополізують річкову систему від гірських схилів до узбережжя, наочно демонструючи, як егоїстична примха одного наркобарона здатна на століття переписати екологічну долю цілого субконтиненту.