Порожні полиці супермаркетів допомагають підвищувати ціни

На початку пандемії COVID-19 панічні покупки стали однією з головних тем в США, всі рвонули купувати… туалетний папір. Чому саме його? На це запитання й досі немає відповіді.

В Україні ми також пережили аналогічний період 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення. Пам’ятаєте березень 2022-го? Тоді з магазинів зникало все, що можна було довго зберігати. Люди скуповували борошно, крупи, цукор, макарони, олію. Хтось купував розумну кількість, а хтось — стільки, ніби збирався пережити облогу середньовічного замку.

Особливо шкода було тих, хто живе на пенсію. Людина витрачала останні гроші на гречку, бо не знала, що буде завтра. А потім завтра настало. Магазини почали отримувати товар, полиці заповнилися, а вдома залишилися запаси, які потрібно було якось з'їсти.

Зараз ми знову бачимо повідомлення про 90% зруйнованих складів великих торговельних мереж. І знову виникає природне запитання: а чи не час бігти в магазин по сірники, сіль, мило та гречку?

На мій погляд, ні. Адже, по-перше, на базарах усе є, навіть яйця, які зникли з деяких супермаркетів (вчора купувала). А по-друге, мережі нарешті перебудують свою логістику і не триматимуть товари на складах місяцями. У цьому нині немає жодної необхідності. Адже весь світ давно від цього відмовився: ще у 80-х роках минулого сторіччя почалися зміни в логістиці, які дали змогу постачати продукти ефективніше.

Товару може навіть не бути на складі

Найцікавіше в сучасній світовій торгівлі полягає в тому, що товар має менше лежати без руху, бо це заморожування капіталу.

Колись схема була простою: виробник виготовляв продукцію, віз її на великий склад, там вона лежала, потім їхала на склад магазину, а вже звідти — на полицю. Тепер дедалі частіше товар їде майже без зупинки: від виробника до магазину або іноді безпосередньо до покупця, бо обсяги електронної торгівлі зростають.

Склад у такій системі потрібен не для того, щоб місяцями зберігати стоси товару. Він для того, щоб прийняти товар, швидко його розподілити й відправити далі.

Тобто сучасний склад — це вже не обов'язково величезний ангар із запасами на випадок кінця світу. Це може бути просто дуже добре організована «пересадка» для товару. І війна цю зміну прискорює.

За словами міністра аграрної політики Тараса Висоцького, російські атаки пошкодили близько 90% складів логістичних компаній найбільших торговельних мереж. Але це не означає, що знищено 90% продовольства України. Саме тому зараз мережі перебудовують маршрути й переходять на інші способи доставки, зокрема «з коліс», що передбачає переміщення товару напряму від постачальника на полиці супермаркету. І скорочує кількість посередників і витрати на них.

Тобто в умовах війни українські ритейлери змушені перейти на схему, за якою давно живе весь цивілізований світ.

Проблема не в тому, що в Україні раптом закінчитися їжа. Проблема в тому, як швидко доставити її туди, де люди сьогодні хочуть її купити.

Паніка створює дефіцит

Зараз варто розділити дві речі, які ми часто плутаємо: наявність продукту й наявність продукту на полиці саме в цю хвилину. Якщо сьогодні з полиці зникла гречка, це ще не означає, що гречки більше немає. Найімовірніше, вона просто їде. І якщо всі одночасно кинуться купувати по десять пачок, вона не їхатиме швидше.

У цьому й полягає проблема панічних закупівель. Уявімо звичайний супермаркет. Йому потрібно продати за день 100 пачок крупи. Він замовляє приблизно стільки ж. А потім надходить новина, що десь зруйнували склад. Люди вирішують: треба купити не одну пачку, а десять. Замість 100 пачок магазин продає 1000. Наступного дня люди бачать порожню полицю і думають: «Ось! Я ж казав, що все закінчується». І купують ще більше.

Так звичайний логістичний збій перетворюється на ажіотаж. А ажіотаж — на справжній короткостроковий дефіцит.

І є ще одна маленька, але неприємна деталь. Продукти, які ми купили «про всяк випадок», мають властивість старіти, а їхній термін придатності — закінчуватися. А деякі ще й заводять власних «мешканців» і стають непридатними для споживання.

Є ще один процес, який змінює торгівлю, — це онлайн-покупки. В Україні у першому півріччі 2025-го кількість онлайн-покупок у категорії «Продукти та алкоголь» зросла на 36% (рік до року). У другому півріччі — ще на 36% порівняно з аналогічним періодом 2024-го.

Це важливо не тільки тому, що ми дедалі частіше замовляємо продукти телефоном. Онлайн-торгівля змінює саму логістику. Покупцеві вже не обов'язково потрібен величезний магазин, у якому є тисячі товарів. Йому потрібен товар — і бажано тоді, коли він його замовив, і саме той, який він замовив.

Тому замість нескінченних полиць у центрі міста з'являються невеликі точки видачі, шоуруми, поштомати й поштові відділення, де товар довго не затримується.

Магазин — місце, щоб побачити товар

Америка в цьому процесі пішла далі.

У США в другому кварталі 2026 року електронна торгівля вже становила 17,1% роздрібних продажів. Причому онлайн-продажі зростали майже вдвічі швидше, ніж роздрібна торгівля загалом. Окрім того, і в Європі, і в Америці є тенденція розміщувати великі супермаркети поза центрами міст, а в центрі — маленькі супермаркети з підвищеними цінами. Тому великі сім'ї для закупівель їдуть за межі центру міста, де отримують суттєві дисконти.

У США дедалі частіше магазин — це не склад товару. Ти приходиш, дивишся, міряєш, якщо йдеться про одяг чи взуття, а обраний товар приїжджає до тебе додому. А якщо ти взагалі точно знаєш, що хочеш, то навіщо їхати до магазину та витрачати час? Можна замовити через Інтернет.

Україна тут зовсім не пасе задніх. Ми звикли замовляти одяг, техніку, ліки, продукти, а іноді навіть те, що раніше неодмінно хотілося «помацати руками». Це означає, що змінюється і роль складу. Нам потрібно менше складів, у яких товар лежить місяцями, й більше місць, де товар швидко сортують, комплектують і відправляють далі.

Утім, ніхто не відмовляється від складів. Цікаво, що навіть Amazon, який часто наводять як приклад компанії з мінімальними запасами, не живе за принципом «складів немає». Навпаки, його величезна мережа fulfillment-центрів існує саме для того, щоб товар був максимально близько до покупця і швидко рухався до нього.

Тобто майбутнє торгівлі — не без складів. Майбутнє торгівлі — без зайвого товару, який просто лежить на складі.

Запас має бути

Звичайно, невеликий запас продуктів удома нікому не завадить. Ми живемо під час війни, тому мати вдома їжу на кілька днів — нормальна й розумна річ.

Однак запастися на кілька днів — це зовсім не те саме, що перетворювати квартиру на продуктовий розподільчий центр або склад. Бо продовольча безпека сучасної країни визначається не тим, скільки мішків борошна стоїть у квартирах її громадян. Вона визначається тим, наскільки швидко виробник, перевізник, склад, магазин і служба доставки можуть перебудуватися, якщо один із маршрутів перестав працювати.

Саме це зараз відбувається в Україні. Зруйнували склад — шукають інший, причому шукають невеликі склади до 500 кв. м, щоб втрата одного складу не впливала на можливість постачати продукти, яких в Україні більше, ніж ми можемо з'їсти.

Везуть безпосередньо в магазин. Якщо ціна доставки прийнятна — замовляємо додому. Це і є сучасна логістика. Тому перш ніж бігти скуповувати гречку, я згадала б 2022 рік. Можливо, цього разу краще залишити трохи гречки тим, хто справді її з'їсть.