Лукашенко готується до торгу з Трампом. Що на кону

Про що Лукашенко говоритиме з Трампом (поки що через посланця). 15 вересня посланець Трампа буде у Лукашенка. Великої угоди не буде. Але є багато вкрай важливих питань, щодо яких можуть домовитися.

Транзит калію – ймовірно, але поки що ні

Перше й головне питання, яке цікавить багатьох, – калій. Прорив можливий, але малоймовірний. Якщо вірити Лукашенку, в Усть-Лузі (точніше в порту Бронка, який контролює той самий Трабер – старий товариш Путіна) завантажується перше судно для США. Це ще не контракт, а пробна партія. Щоб оцінити економіку процесу (та й якість).

Але паралельно з цим відбувається ще один процес. Латвія заявила про намір ввести 300% мито на перевезення зерна з Білорусі та Росії. До чого тут це? Через латвійські порти йде зерно з Казахстану та частина зерна з РФ (яке маскують під казахське).

Чорне море стоїть. А отже, до листопада росіяни могли б активно пропонувати й своє зерно. Навіщо Латвії недозавантажувати свої потужності? Адже транзит до портів (з огляду на географію) можливий лише з території РФ та Білорусі.

А може, вони не недовантажують? А просто розраховують на майбутні домовленості щодо зерна з України? Адже Чорне море стоїть. І тоді виходить, що порти Литви та Латвії цілком можуть стати такими воротами. Але між цими країнами лежить територія Білорусі. А це вже предмет майбутніх переговорів.

Але не зараз, а в жовтні. За участю й української сторони. Де відбуватиметься транзит. А Лукашенко отримає транзит калію до портів поза межами РФ. Латвійські та литовські політики заявлять, що це не поступка диктатору, а бажання допомогти Україні. США отримають своє і зможуть думати або про річні контракти, або про входження в капітал калійної галузі. Але, повторю, це не зараз.

Сільське господарство та санкції

Неочевидне, але дуже ймовірне. Отже. На саміті ШОС Лукашенко танцював народні танці півночі навколо керівництва Того. Здавалося б, одна з найбідніших країн світу. Але Білорусь відправляє 4500 одиниць сільгосптехніки й готова допомагати у розвитку сільського господарства. Звідки гроші? Відповідь проста – «Programme de Modernisation de l'Agriculture Togolaise 2024-2034». Це 1,6 мільярда доларів саме на реформу галузі.

Більша частина коштів, ймовірно, надійде з Саудівської Аравії. Але ось від 150 млн (гарантовано) до 300 млн – це гроші Світового банку. Тепер згадаймо, під чиїм контролем перебуває Світовий банк. Правильно, щоб увійти в таку програму, потрібна «добра воля Трампа». Адже просто витратити кошти Світового банку на купівлю, наприклад, білоруської техніки = скандал із санкційними режимами.

Але тут, як у приказці, Патрія сказала «треба» – комсомол відповів «є» (тільки замість партії поставте назву країни, замість комсомолу – фінансову організацію). Якщо таке відбувається, то маємо удар по політиці санкційного тиску на Лукашенка. Але без миттєвого скасування санкцій. Для Мінська це важливо. Для Вашингтона – хороша тема, де послугу обміняють на щось інше. Тому це не очевидно, але ймовірно.

Ядерні матеріали

І тут я надсилаю палке вітання низці українських експертів (у тому числі дипломатів) з питань Білорусі, які стверджували, що таке неможливо. Мовляв, Україна під тиском США знищила свої запаси збагаченого урану та плутонію. Отже, у Білорусі їх бути не може.
Україна – так, і Білорусь йшла тим самим шляхом згідно з угодами 2008 та 2010 років.

Але санкції 2011 року та вихід Білорусі з процесу зафіксовані окремою заявою МЗС. Тобто ядерні матеріали в країні залишилися. Зокрема, збагачений щонайменше до 24,5% уран. Питання лише в кількості. Ця тема вже стосується інтересів США. Але тут Лукашенко буде торгуватися. Угода ймовірна.

Є ще одна тема, пов’язана з цією угодою. Вкрай малоймовірна. Але якщо це в Мінську вдасться, я скажу, що в МЗС вперше після смерті Макея з’явилася дуже розумна людина. Суть у тих самих ядерних матеріалах. Але не білоруських. До Мінська днями (якраз перед приїздом американського посланника) прилетів літак КСІР. Так, борт Корпусу вартових ісламської революції.

Нагадаю про глухий кут Трампа – потрібна картина перемоги. Якою може бути передача Іраном збагаченого урану третій країні. США не підходять для Тегерана. КНР – для Вашингтона. РФ – дуже ймовірно, але токсично. Але є варіант щодо тієї ж Росії, але з меншим галасом – частина матеріалів нібито через Білорусь у рамках перепідписаної угоди щодо ядерних матеріалів, про яку я писав вище.

Ще раз – вкрай малоймовірний сценарій, оскільки потрібного рівня виконавців для організації такої схеми в оточенні Лукашенка – одиниці. Але ймовірність залишається.

Посольства, політичний трек

Тут може йти мова про відкриття посольств, розвиток контактів. Поступовий перехід санкцій у режим General Licence. Для Вашингтона це предмет торгу.

І ось тут на столі може з’явитися умова про неучасть Білорусі в можливих авантюрах Путіна щодо дестабілізації країн Балтії. Принаймні у гіпотетичній військовій агресії. І тут Трамп діє за єдиним алгоритмом, який працює з Лукашенком. Це як алгоритм вудки з морквинкою та в’ючною твариною: показує морквинку. Іноді дає понюхати й навіть вкусити, але всю не дає. Морквина на волосіні висить перед мордою – візок їде туди, куди треба. Тому це теж може спрацювати.

І, нарешті, дрібниця – санкції на продукцію машинобудування та автопрому. «БелАЗу» вкрай некомфортно без американських комплектуючих. Насамперед дизелів Cummins і MTU Detroit Diesel. Але підприємство не зникло. І тут уже є взаємний інтерес американських виробників.

Адже якщо «БелАЗ» таки успішно знайде заміну американським комплектуючим, згадані вище компанії втратять частку ринку у сфері кар’єрних самоскидів. І тут згадуємо улюблену тему Трампа – американські робітники роблять щось прекрасне – все це купують. І особлива увага цього персонажа саме до автопрому. Тому в даному випадку угода ймовірна.

І знову цікавий збіг – до Мінська приїжджав Володимир Потанін – той самий власник «Норнікеля» та «Інтерросу». Остання компанія є важливою, оскільки це інвестиційна компанія. Говорили про закупівлю кар’єрних самоскидів та інвестиції у розвиток виробничих ліній.

Можливо, це збіг, але у Штатах його помітять, якщо вже мова піде про автопром. Тому машинобудування – цілком і цілком ймовірне. З реалізацією у вигляді поставок двигунів та комплектації вже до кінця 2026 року. Щось таке.

Так, у результаті цих переговорів на волю вийде чергова група політичних в’язнів. Ймовірно, не всі. Адже це ще не «велика угода». Але щиро сподіваюся, що досить багато людей опиниться на волі.