Найкращий тред про «кредити»

Примітка редакції. Заголовок ми підібрали самі. Бо це дійсно найкращий текст про російські військові «кредити».

Минулого року я зіштовхнувся із «захопленнями у кредит» у російській армії. Й за рік ця проблема стала ще гострішою й абсурднішою для противника.

Але він досі її не вирішує. І це наштовхує на певні думки, котрими я поділюсь.

Хто не чув, то вигадаю зараз. Російський генштаб хоче реалізувати якийсь свій стратегічний задум. Наприклад, вийти на околицю обласного центра Х. Для цього він запланував, що така-то армія з такими-то дивізіями має вийти до дня Y на рубіж Z.

Ну й далі йде дроблення цієї задачі на менші. У кожної дивізії своя задача, у полків своя, у батальйонів своя в рамках задуму відповідного старшого начальника.

Але далі щось йде не так. Щось штурмові групи нікуди не дійшли. Комбати разом із комполком чухають голову. Й тут настає момент армійської «смекалки».

Якщо штурмова група вийшла в поле, то прийшов її зірковий час. Чи обережно повзе вона, чи ховається поранена в норі, чи вже розбухає під деревом — це нюанси, котрі не мають зупинити від того, щоб віддати «послєдній долг Родінє».

У журналі бойових дій і щоденних доповідях починає повторюватися подвиг 28 панфіловців. Швидкість інфільтрації починає відповідати заданому старшим начальником темпу, беруться нові рубежі й виставляються дедалі глибші й глибші СП, зазвичай незважаючи на наявність там ЗС України.

Але дебет із кредитом щось не сходиться. У штабах дивізій і загальновійськових армій загадково чухають рєпи. Отут наша СП, чому вона не вела вогонь по виявленій групі ЗСУ поруч? Так, а ця група доповіла, що зачистила ділянку — а там знову хтось є? Отже, час для перевірки.

До штабу гвардійського полка приїжджають вищі офіцери, спокушені в парадоксах квантової механіки. Проте виявляється, що по радіостанції бійці бадьоро рапортують своє місцезнаходження. А хто не рапортує, то за тих управління клянеться — ще вчора виходили на зв'язок, от ми їм посилку кидали.

Звісно, бійці своє місцезнаходження знають напам'ять, простимульовані погрозами «або ти кажеш, що на цій позиції, або туди підеш насправді». Й посилки кидалися в ті кущі кому завгодно, але не живим людям. Але це лірика, котру перевірка не виявляє.

Врешті відбувається свято. Батальйони виконали свої завдання, полки — свої, дивізії — свої, армія — свої. Й все у строк. Генштаб РФ задоволено потирає руки над мапами з красивими рубіжами, на які війська виходять, вже випереджаючи графік. Герасімов доповідає Пітуну.

Окрилені успіхами, великі російські начальники надсилають нову телеграму до штабу армії. «Зважаючи на досягнутий результат, продовжувати розвивати успіх. Сформувати плацдарм за річкою Неполживкой».

Всі ми знаємо, що російська армія непереможна. Ну гаразд, всі — ні, але офіцери управління російських з'єднань так точно вважають. Переможні звістки продовжують наповнювати журнали й донесення. Але знову щось не сходиться. Чомусь біля СП «Матросов» знімає відео Зеленський.

Примітка редакції. Політики на СПшки поки що не ходять, тож додамо від себе.

Тут уже нова перевірка виявляє цікавіші квантові явища. Точка зльоту виставлена доволі близько до позиції «Сколково», але не може долетіти і зробити скиди до неї. Або перевірка просить вийти з укриття. Тож настає час сучасних технологічних інновацій у сфері штучного інтелекту.

Історія замовчує, що відбувається далі. Але, судячи з публікацій таких технологічних відео, виявлені перевіркою недоліки загалом не потребували виправлення. Оскільки тоді постає питання: як пояснити всім в ієрархії, включно з Пітуном, що дещо треба відмалювати назад?

Якось так. Розмірковуючи над цим буйством, я відкинув смішки і поставив питання іншим ребром — які це має наслідки на полі бою? Особливо в контексті того, що противник дійсно подекуди має успіх.

У голові сформувалися два вирази: «Криза управління» і «Втрата керованості».

Ніхто вище полка не знає, де позиції твоїх підрозділів. Ніхто не знає, де ЛБЗ. Накази формуються на підставі хибних даних, малюються і спускаються беззмістовні стрілки з нікуди в нікуди. Виконання наказів систематично фальсифікується.

Стратегічний та оперативний рівень мертвий.

Є ресурс. Фінансовий, матеріальний, людський. Він ллється у трубу. Стєпашки бігають, штурмують, досягають результатів або не досягають. Але це ні на що не впливає. Велосипед скочується з гірки під дією власної ваги, тому велосипедист не помічає, що цепка спала.

Мабуть, те, що комкори знімають відео на тлі Святогірської лаври, це не лише привід для глуму. Це симптоми хвороб, про які пишуть тупуваті політологи з Карнегі, називаючи це «руйнуванням соціального договору», «інституційною ерозією» та іншими елементами оплати за символи.

Сумнівно, що така геронтократія знайде в собі сили подолати цю стрімку деградацію системи. Так звикла до брехні усім оточуючим, що навчилась брехати самій собі.

Треба продовжувати слідкувати. Найцікавіше відбудеться, коли ця інерція себе вичерпає.

Примітка редакції. Підписуйтесь на сторінку автора у X (Twitter)!