Очне навчання під час обстрілів: з якими викликами стикаються школи Києва

Постійні повітряні тривоги та обстріли створюють для київських шкіл чимало труднощів під час організації очного навчання. Редакторка відділу освіти та науки ZN.UA Оксана Онищенко у статті «Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами» розповідає, з якими проблемами стикаються столичні заклади освіти та як намагаються їх вирішувати, поспілкувавшись із директорами Іриною Чернілевською, Алевтиною Багінською та Юрієм Кіньковим, керівником Всеукраїнської асоціації директорів шкіл Євгеном Кушніром і головою асоціації директорів шкіл Києва Тетяною Федуновою.

Однією з головних проблем вони називають шкільні укриття. Їхні приміщення не розраховані на проведення повноцінних уроків. Наразі в Києві є лише три підземні школи, які відповідають вимогам закону.

«У підвалі часто немає місця для окремих кабінетів, отже, різні класи (а іноді й уся школа) сидять поруч. І часто навіть без парт, тому що для них немає місця. І це не провина школи, це вимоги Державних санітарних правил і норм: на одну дитину в укритті достатньо 0,5–0,6 кв. м і дозволяється змішувати класи», — йдеться у статті. 

Директорка ліцею Ірина Чернілевська зазначає, що тиждень навчання в укритті, де перебувала велика кількість дітей, сильно позначився на голосі вчителів. Педагогам доводилося говорити на тлі шуму сотень школярів і постійного гудіння вентиляції.

Щоб полегшити роботу вчителям, ліцей уже замовив гарнітури з мікрофонами, які використовують екскурсоводи. Також у закладі розглядають можливість встановити тканинні ролети, щоб розділити простір укриття на окремі зони.

Ще однією проблемою для шкіл є те, що їхні укриття використовують не лише учні та працівники, а й мешканці сусідніх будинків. Вони працюють цілодобово, тому мешканці можуть залишатися там на ніч і зранку, якщо повітряна тривога триває довго. Деякі мешканці також приносять розкладачки або сплять на шкільних стільцях.

Через це прибиральниці не завжди встигають привести укриття до ладу до початку занять. Після перебування людей там часто залишаються сміття на партах, розлита кава та інший безлад.

Директорка ліцею Ірина Чернілевська розповідає, що нещодавно відвідувачі укриття поскаржилися на неї через те, що вранці вона відгородила його частину та поставила там стільці для дітей, облаштувавши навчальну зону. 

«Дорослі, які працюють з дітьми в школі, проходять медичну комісію, на відміну від тих, хто просто приходить у шкільне укриття, — каже Ірина Чернілевська. — І це потенційно небезпечно для дітей. Наприклад, до нас в укриття ходить бабуся, в якої лишай. Вона чудова, вона любить котів і має їх понад сорок. І я жодним чином не хочу позбавити її можливого укриття. Єдине, що я можу зробити у цій ситуації, — протерти санітайзерами меблі».

Ще однією проблемою є робота підземних комунікацій. Директор Юрій Кіньков розповідає, що в укритті часто виникають проблеми з туалетами. За його словами, усі підземні санвузли працюють за допомогою електричних насосів, які можуть зламатися навіть через невеликий шматок туалетного паперу. Через це під час тривалих денних тривог діти можуть залишитися без можливості скористатися туалетом.

Авторка також наголошує на проблемі ранкової організації роботи шкіл. Під час повітряних тривог чи обстрілів учителям іноді складно дістатися до закладу. Водночас батьки, які живуть поруч або поспішають на роботу й хочуть привести дітей до можливої тривоги, роблять це дуже рано — ледь не о 7:30. 

«Приводять дітей і під час тривог — особливо якщо батьки працюють у критичній інфраструктурі. Формально вчитель не повинен приймати дитину до початку освітнього процесу й особливо під час тривоги. Але й залишити малечу на вулиці неможливо, тому школам доводиться організовувати чергування вчителів», — йдеться у статті. 

Крім того, авторка зазначає, що ще однією проблемою для шкіл є організація харчування дітей під час повітряних тривог. Детальніше про це Онищенко вже розповідала.

Окремим викликом для педагогів також є необхідність одночасно проводити уроки у двох форматах — для дітей, які перебувають у школі, та для тих, хто навчається онлайн. Такий формат виснажує вчителів і впливає на якість навчання.

Найбільше це може позначатися на учнях, які навчаються дистанційно, адже вчителю складно однаково приділяти увагу дітям у переповненому укритті та тим, хто перебуває вдома перед екраном смартфона. До того ж педагогам доводиться готувати кілька варіантів уроків — залежно від того, чи відбуватимуться заняття у класі, чи в укритті.

«Ви думаєте, що в укриттях не чути цих вибухів? — каже Алевтина Багінська. — Діти лякаються, а вчителі хіба не лякаються? У мене іноді складається враження, що вчителя сприймають як термінатора чи робота, який може працювати в будь-яких умовах».

Водночас Євген Кушнір зазначає, що труднощі, з якими стикаються київські школи, характерні й для інших міст. Він підтримує зв’язок із директорами шкіл у Кривому Розі, Харкові, Запоріжжі та інших містах, де часто оголошують повітряні тривоги. І там виникають такі самі проблеми.

Відпускати дитину до школи чи перевести на онлайн? Це питання все більше турбує батьків. Оскільки регулярні атаки балістики додають до звичних аргументів за чи проти ще один — навіть якщо в школі є укриття, чи встигнуть діти дістатися до нього? Які укриття насправді мають українські школи та чи відповідають вони нинішнім загрозам? 

В статті «Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?» розповідає редакторка відділу освіти й науки ZN.UA Оксана Онищенко.