Росія наближається до фінансового колапсу. П'ять сигналів

Сьогодні ЦБР прийняв рішення залишити ключову ставку без змін на рівні 14%. Події відбувались на фоні просто жахливого макроекономічного фону у РФ. Художніх талантів Росстату вже просто не вистачало, щоб прикрити сором економічної кризи, яка трапилась у РФ через війну, розв’язану Путіним. Але про все по порядку:

1. Про приховану бюджетну катастрофу у РФ

Дефіцит бюджету РФ за 8 місяців 2026 року склав 5,8 трлн рублів проти 6,46 трлн рублів за 7 місяців. Наче відбулось покращення і росіяни знову припинили генерувати дефіцит. Але при більш детальному розгляді виявилось, що дефіцитну неспроможність тупо прикрили концентрованою виплатою дивідендів державники банками та компаніями в бюджет за весь 2025 рік.

Сконцентрована виплата річних дивідендів у серпні склала 691 млрд рублів. Плюс слід врахувати 383 млрд рублів добровільних внесків від російських олігархів. Тож, нескладна арифметика показує, що росіяни у серпні 2026 року продовжують генерувати дефіцит.

2. Про історичний провал з нафтогазовими доходами

Ще більш поганою виявилась картина з нафтогазовими доходами (НГД) федерального бюджету РФ. За серпень 2026 року НГД склали всього 424 млрд рублів, що вдвічі менше ніж в липні, і в принципі є історичним мінімумом за 2026 рік. Як таке могло трапитись при цінах на нафту на світовому ринку на рівні 80-100 доларів за барель? Систематичне виведення з ладу російських НПЗ призвело до того, що у РФ сильно впала переробка нафти.

Але зупинити видобуток нафти росіяни не можуть, бо це дорого, і вони просто вимушені більше експортувати нафту. Де-факто вони заміщують експорт палива експортом нафти. Проте щоб продавати більше нафти їм доводиться сильніше знижувати ціни. Тому в липні середня ціна на російську нафту була 59 доларів за барель, а в серпні 67, при загальному діапазоні 80-100.

Також російські нафтові компанії отримали в серпні маже 200 млрд рублів з бюджету по паливному демпферу, а по факту – на ремонт НПЗ. Тож ударами по НПЗ вдалось похитнути саму основу російської економіки – НГД, що призвело до аномалії: коли при високих цінах на нафту у світі росіяни отримали історичний мінімум по НГД.

3. Про інтенсивний друк рубля

В таких умовах російський федеральний бюджет отримав в серпні великий «касовий розрив». Діру в бюджеті закривали за рахунок емісії. 2 вересня російський Мінфін РФ після 6-тижневої паузи повернувся до розміщення державних облігацій, і за один день разом продав паперів на 1 трлн рублів.

Для порівняння: за попередні два місяці йому вдалося запозичити для бюджету лише 10 млрд рублів, а у квітні-червні – 1,5 трлн. Рекордне для цього року розміщення ОФЗ покрило дві третини квартального плану щодо позик: бюджет отримав 939 млрд рублів.

Фактично джерелом розміщення стали РЕПО-операції ЦБР з державними банками РФ. ЦБР вже і не приховував того, що саме він видав кошти російським державним банкам для того, щоб ті купили облігації у Мінфіну, який відправив гроші на війну. Коли ЦБР починає друкувати рублі, то з’являються вже монетарні причини інфляції.

4. Про недовіру росіян до банків

Навіть без підгодовування бюджету РФ у ЦБР склалась досить погана ситуація. Станом на 01.09.26 готівка в обігу рік до року збільшилась на 20,2%. Всього ж кошти для угод (грошовий агрегат М1, який включає готівку + залишки на поточних рахунках) зросли на 18,9%. Натомість строкові депозити в банках знизились за рік з 74,78 до 62,9 трлн рублів, тобто на 15,8%. При фактичній інфляції на рівні 15-17% (Росстатом декларується лише 6%) це дуже тривожна тенденція.

Тут можна подискутувати, що стало причиною відтоку строкових вкладів з російських банків: низькі ставки (відповідальність ЦБР), підвищення фіскального тиску (відповідальність уряду РФ) або чутки про замороження вкладів і мобілізацію (відповідальність путіна). Але ЦБР може зупинити відтік лише сприяючи зростанню ставок за депозитами, бо тільки це є його повноваженнями.

5. Про реальну та офіційну інфляцію

У серпні 2026 року за офіційними даними ЦБР інфляція, яка спостерігається населенням, складала 14,3%, а інфляційні очікування становили 13,7%. Звісно, опитування підганялись під бажання ЦБР утримувати ставку на рівні 14%. Насправді ж очікування населення були більшими: на рівні 18-20% (це приблизно темп зростання в обігу готівкового рубля).

Тож якщо росіянам пропонують середню ставку по депозитах в банках 12,895%, то на фоні всього того треша, що творить їх федеральний уряд, і при очікуваній інфляції в 18-20% росіяни будуть дисципліновано виносити кошти з банків в готівку, валюту, золото і т.д. І тут коло замикається.

Російський диктатор Путін тисне на ЦБР, щоб він опускав ставку, ЦБР робив що каже цар, а в червні-серпні з’ясувалось, що «казна пуста», а у російських банків немає ліквідності для купівлі урядових облігацій. Тому цар-батюшка наказав швидко намалювати 1 трлн рублів (тільки за вересень) і відправити їх на фінансування дефіциту.

По суті, описані мною процеси – це прямий шлях до фінансового колапсу. Примус ЦБР до низьких ставок спустошує ринок ОФЗ і блокує неемісійне фінансування дефіциту бюджету РФ.

Останні три місяці показали, що цар неправий і потрібно більше прислухатись до ЦБР, дії якого з підвищення ставки поступово підводять диктатора до ідеї необхідності великого обрізання воєнних видатків і завершення війни.

Той факт, що ЦБР не дали підвищити ставку, вказує на те, що рішення ще не прийняте і питання про те, що робити з новими кризовими економічними реаліями, у РФ просто підвисло.