Собаки війни: переселенка врятувала сотні "хвостів" у Дружківці, а зараз вивозить із Краматорська

Сьогодні Юлія Білобородько та ще п'ять сімей евакуйованих волонтерів облаштовують нове життя у селі Хлистунівка на Черкащині. Сюди з-під обстрілів у Дружківці, Торецьку та Краматорську вдалося вивезти сотні кішок та собак. Однак рятувальна операція не закінчена: незважаючи на небезпеку, волонтери продовжують витягувати тварин із прифронтової зони. Подробиці цієї неймовірної історії порятунку — у матеріалі Коротко про.

Переїхали разом із друзями та їх «розплідниками»

Новий будинок ексжителька Донецька, а згодом – Дружківки Юлія Білобородько знайшла на Черкащині. Визнає: це був її останній шанс восени минулого року, коли Дружківка із прифронтового логістичного центру перетворилася на зону смерті.

– У пошуках притулку я поїхала по всій країні, – згадує той час Юлія Білобородько. – Виписала оголошення про продаж житла і за кожною адресою їздила зі знайомою. У неї – 20 собак, у мене – 48. Зрозуміло, що будинок нам із такою кількістю тварин ніхто не здасть – треба купувати.

У Хлистунівку за годину їзди від Черкас завернули на п'ятий день пошуків. Будинок ще був вільний – одразу ж ухопилися за цей шанс.

- У мене вже не було вибору, мені довелося залишитися тут. Але я не пошкодувала про це, – зазначає Юлія. - Тут чудові люди, сусіди у мене дуже добрі. Будинок, територія двору – все підійшло для моїх 48 вихованців.

Слідом за Юлією з Дружківки до Хлистунівки та сусідніх сіл переїхали ще п'ять волонтерів. Крім Галини з її 20 собаками, евакуювалися Олена з десятками кішок, Алла з 16 кішками та Ірина, яка має чотири десятки котів і шість собак. А пенсіонера Віктора Івановича з його вісьмома псами Юлія поселила просто у себе вдома.

– У Дружківці я побачила, що він спить із тваринами на зупинці – вже боявся вдома спати, – розповідає Юлія. - Жив біля заводу, його постійно бомбили.

У Хлистунівці та поблизу знайшлися будинки під знімання або на продаж. Можна знайти за чотири-п'ять тисяч доларів. Сьогодні там мешкає п'ять сімей волонтерів із Дружківки та одна родина із Часового Яру.

Вибила у міськраді гроші на безпритульних тварин

На кількість кинутих тварин, які, опинившись на вулиці, починали безконтрольно розмножуватися, Юлія Білобородько звернула увагу після переїзду до Дружківки у 2016 році.

- У 2018-му у Дружківці я підібрала на вулиці першого собаку. У нього була пухлина, – згадує Юлія. – Зробили операцію. Для нього я збудувала вольєр біля гаража. Після операції Пірат прожив ще два місяці... Потім знайшла двох цуценят на ринку. Сиділа з ними в машині, плакала: куди подіти? Ніхто не хотів їх брати. Забрала у вольєр, добудувала його, коли вони виросли. А потім їх таки забрали вже дорослими.

Юлія пам'ятає прізвисько кожного собаки, як він до неї потрапив і його історію. Маму Пуші вбило КАБом на підприємстві у Слов'янську. Залишилася вона із сестричкою. Друге цуценя, поки їх везли до Юлі, дорогою вирішив взяти собі військовий, "азовець". Досі шле фото Ельзи Юлі та розповідає, як у неї справи.

Ситуація з вуличними тваринами погіршувалася, і у результаті привела Юлію до міськради. Виступаючи на сесіях, вона домоглася виділення грошей на їхню стерилізацію та вакцинацію.

Голодні зграї колишніх домашніх улюбленців

За перші кілька років стерилізували тисячі тварин.

- А потім почалося повномасштабне вторгнення. З організацією «Дружківка – територія добра» ми почали працювати з фондами, – зазначає Юлія. – Нам допомагали кормами, ми роздавали їх волонтерам.

За цей час Юлія склала свою карту точок, де сама підгодовувала собак. Тільки на місцевому ринку – чотири десятки хвостів. З ранку завантажувала багажник кістками, курячими шийками та спинками, варила каші, брала десять баклажок води – та організовувала доставку собачих обідів. Загалом у Дружківці годувати тварин зголосилося ще 148 волонтерів. Деякі з них загинули від прильотів. Багато хто виїхав. Але хтось залишається досі. З майже 70 тисяч населення у місті зараз три-чотири тисячі. Дружківка стала зоною смерті.

Остання крапля: КАБ у двір та п'ятий дрон у будинок

Юлія Білобородько каже: ті страшні відео з інтернету, де бездомні тварини їдять тіла на вулицях, сьогоднішні реалії Дружківки.

- Я бачила попередню історію і Бахмута, і Торецька, і знала: треба виїжджати, це лише питання часу, - зітхає Юлія. – Олена з 30 кішками та сестрою-інвалідом, яку я пізніше забрала до Хлистунівки, спочатку теж відмовлялася. Хто їх вивезе з усіма тваринами, та й грошей нема… А там хоча б гуманітарка. Коли у вікно залетів п'ятий дрон і обрушив стіну, вона попросилася до мене в квартиру.

Квартира в центрі в дев'ятиповерхівці. Зручно – на подвір'ї була свердловина. Надвір і прилетів КАБ, коли люди набирали воду.

- Олені пощастило: у неї «лише» чотири уламки, - ділиться Юлія. – Троє загинуло на місці, одному ногу відірвало. Це стало для неї останньою краплею.

Виїхати на той час із Дружківки з маломобільною сестрою та котами – це був той ще квест. Допомогли волонтери з «Дороги життя»: проклали логістику на Черкащині, знайшли машину. За два дні прилетіло до будинку, де була Юлина квартира. Будівля згоріла повністю з першого до дев'ятого поверху. Встигли вчасно...

Вивіз собак та кота на велосипеді

Зараз перед очима волонтерів стоять мордочки кинутих на вулиці собак та котів із Краматорська та Слов'янська. Їх також намагаються вивозити, ризикуючи своїм життям.

- З ранку до ночі дзвонять люди і просять: заберіть, ми їдемо, - зітхає Юлія Білобородько. – Просимо фото та історії тварин, щоб їх легше було прилаштувати. Раніше евакуювали з Торецька. До Дружківки ми вже місяць не можемо заїхати. Але 1 вересня волонтер Руслан примудрився туди заїхати велосипедом і забрав двох собак та кота. Собаки бігли поруч на повідку, кіт їхав з ним на велосипеді. Машину він залишив у сусідньому селі за 8 км.

У дворі Юлії у Хлистунівці собаки сидять в дев'яти вольєрах. Ще вісім хвостів – у хаті. Ще один на ланцюгу: інакше його інші собаки розірвуть. Юлія каже: Люся та ще провокаторка. Її з Торецька вивезли військові, залишили на ринку, де вона прибилася до зграї, а потім потрапила під машину. На лапи не ставала, але вилікували.

По чипу знайшли контакти господині та заводчика

Золотистого ретривера Чака з Лисичанська вивезли військові, залишили біля шпиталю у Краматорську. Звідси Юлія його забрала. Чак у неї з 2022 року. Собака був із чипом.

– По чипу у ветклініці знайшли номер господині та пошту, – розповідає Юлія Білобородько. – Я її шукала, але безрезультатно… Знайшла навіть клуб, де його купили – «Рубін», і його власницю. Вона сказала, що пам'ятає цуценя та його хазяйку і що, швидше за все, родина Чака загинула. Що «Наташа його ніколи не залишила б. Це був улюблений собака». По ньому було видно, що він улюблений собака. Він просто котик...

Ще один собака, із Дружківки, взагалі ні з ким із родичів не спілкується – живе у хазяйській спальні. Коли на вулиці знайшли Яшу розміром з долоню, спочатку думали, що це чихуа-хуа, потім той-тер'єр, але виріс 10-кілограмовий пес.

Господарів для «своїх» пів сотні хвостів шукатиме пізніше

Собак розбирають волонтери всією країною: приїжджають автобусами з Києва, Львова. Поки що ті 48, що Юлія привезла до Хлистунівки, нікуди не поїхали, хоча вона мріє, щоб для них знайшовся свій дім. Але насамперед намагається прилаштувати тих, що нескінченним потоком продовжують їхати щодня із зони бойових дій.

- Звичайно, я їх люблю, гладжу, розчісую та вигулюю, але вважаю, що кожному потрібен хазяїн, - зазначає Юлія. – Це буде згодом. Якщо я зараз почну влаштовувати своїх собак, то займу місця тих, яких зараз треба врятувати зі Слов'янська та Краматорська.

Щоб прогодувати таку зграю, щодня Юлія витрачає до пів тисячі гривень. А що робити? Ми відповідаємо за тих, кого приручили.