Генерал Сирський: Тодішнє керівництво ЗСУ не вірило в успіх Харківської операції

Харківська операція восени 2022 року задумувалася не такою масштабною, як це сталося в підсумку. Генштаб взагалі розглядав її як відволікаючий маневр, ресурсу для проведення наступу не виділили, а боєприпасів дали 20-30% від потреби. Про це розповів ексголовнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, який спланував та провів цю операцію. На той час він був командувачем Сухопутних військ, з кінця квітня 2022 року керував, зокрема, обороною Харкова та області.

Сирський та інші військові поділилися невідомими загалу деталями під час презентації військово-історичного нарису «Харківська наступальна операція», що відбулася в Києві (автори книги – колектив військових істориків Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ). Презентацію приурочили до четвертої річниці харківської офензиви.

«У деякі дні ми просувалися вперед на 30 кілометрів», – пригадав Павло Федосенко, на той час командир 92-ї бригади, а зараз заступник командира 11-го армійського корпусу. Полковник прибув на презентацію книги з фронту.

«Якщо було б чим нарощувати сили, то ми б дійшли до Лисичанська»

Під час заходу нарешті прозвучала чітка відповідь на питання: чому ЗСУ не розвивали тоді успіх і не пішли далі звільняти північний схід Донбасу? 

«Ми не мали резервів, щоб рухатися далі, – пояснив генерал Анатолій Баргілевич, ексначальник Генерального штабу, який восени 2022 року був заступником Сирського і брав участь у плануванні операції. – Всю операцію було проведено нашими силами (підрозділами угруповання військ «Хортиця» – «Главком»), нам не дали резервів». «Наступ завершили, спинилися по річці Чорний Жеребець. Пам’ятаю, Сирський тоді сказав: якщо було б чим нарощувати сили, то ми б дійшли до Лисичанська», – пригадує генерал Юрій Лебідь, у 2022-2023 командувач Нацгвардією, підрозділи якого також брали участь у харківській операції.

Зі слів генералів випливає, що Залужний і Генштаб зосередили увагу на Херсонщині, де в серпні вже тривали важкі лобові атаки, туди підтягували надану партнерами нову техніку і боєприпаси, зокрема, дефіцитні тоді артилерійські снаряди «натовського» 155 калібру. Загалом же по фронту війська відчували «снарядний голод». Командуванню ОСУВ «Хортиця» запропонували провести «відволікаючі наступальні дії», зокрема, пропонувалося напрямок Горлівки або Лисичанська. Але ці напрямки були дуже укріплені. Сирський запропонував Харківщину. «Ніхто в керівництві ЗСУ не вірив в успіх харківської операції», – вважає генерал.

На відміну від контрнаступу на Херсонщині, який анонсували у медіа, Харківська операція готувалася в цілковитій інформаційній тиші. Сирський розповів, що на Харківщині в той час не було дуже інтенсивних бойових дій, росіяни, вочевидь, не чекали нашого контрнаступу: «Розвідка з’ясувала, що найслабша ділянка у противника – в районі Балаклії. Крім того, там розташований 65-й арсенал (база зберігання боєприпасів – «Главком»), який нас дуже цікавив. Туди ми й спланували удар. Був план дійти до Ізюма й оточити його».

Отже, план наступу був обережним і зовсім не включав амбіції відбити в росіян Куп’янськ та вийти на лівий берег річки Оскіл. Ударний кулак сформували з підрозділів трьох бригад – згаданої 92-ї, а також 90-ї і 95-ї бригад десантно-штурмових військ. На переміщення цих підрозділів ближче до ділянки майбутнього наступу пішов майже місяць.

«Це треба було зробити повільно, непомітно, щоб противник не побачив накопичення військ, тому заводили по одному танку, одному БТРу в день, щодня кілька піхотинців переводили через річку. Прокладали шлях у мінних полях теж поступово, по кілька мін на день знешкоджували», – пояснив полковник Федосенко. 

На деяких ділянках проводили обманні штурми. В одному з таких довелося брати участь цьогорічному Шевченківському лауреату Павлові Белянському (позивний «Паштет»). 

«Три місяці ми сиділи в траншеї у посадці без руху. Бувало, росіяни крили нас артою, а наша арта зовсім не відповідала. Ми поїхали до артилеристів і спитали: чому ви не відповідаєте?! Вони сказали: «Є наказ – не стріляти». Одного разу ми сходили на штурм села Великий Бурлук. Невдало. Багатьох хлопців уже брав відчай і вони хотіли кидати позиції, – розповів на презентації Белянський. – А через три дні почався контрнаступ. І тоді ми зрозуміли, що поки ми демонстрували росіянам, що тут немає ніяких серйозних сил, лише якийсь десяток хлопців вештається посадкою, за нашими спинами формувався ударний кулак».

Наші війська рухалися так швидко, що Белянський з побратимами відстали від свого підрозділу. Розповідає далі: «Телефонуємо: «Як нам вас знайти?». Вони кажуть: «Їдьте дорогою і побачите на узбіччі двоє російських жмурів лежать і руками в поле показують. Ото в тому напрямку через поле і рушайте». Чорний фронтовий гумор.

Війська в такому темпі звільняли села, що Нацгвардія, яка рухалася другим ешелоном і «зачищала» села від залишків ворога, не встигала. «У нас, Нацгвардії, було п’ять батальйонів для цієї мети, але роботи виявилося так багато, що довелося залучити ще один батальйон», – пригадує Олександр Фацевич, зараз – заступник голови Нацполіції. 

«Я вже заїхав у Куп’янськ, дайте ще один батальйон»

Генерал Баргілевич розкрив задум, завдяки якому вдалося наступати надзвичайно швидко і спантеличити ворога: «Головні сили оминали села і опорні пункти ворога, вони не ув’язувалися в бій, за ними йшли штурмові підрозділи, які «розбиралися» з опорними пунктами противника, а третьою хвилею йшла Нацгвардія і «зачищала» села». Відтак росіяни розгубилися і не розуміли, з якого боку ЗСУ, бо ЗСУ були і попереду, і за ними. 

За словами генерала, війська охопив такий азарт, що вони рухалися вперед, не завжди озираючись на накази. «Герой України полковник Федосенко отримав наказ підійти до Куп’янська, а не брати Куп’янськ. За кілька хвилин телефонує: «Я вже заїхав у Куп’янськ, дайте ще один батальйон», – сміється Баргілевич.

Генерал певен: Харківська операція надзвичайно піднесла моральний дух не лише військових, а й всіх українців. «Всі зрозуміли, що ми можемо не тільки оборонятися, а й наступати. Ми довели, що можна проводити вдалі наступальні операції без підтримки з повітря і за умов дефіциту сил та засобів», – констатує Анатолій Баргілевич.

До речі, поступ ЗСУ на Слобожанщині неабияк збадьорив не лише українців, а й наших закордонних партнерів. Коли на Заході довідалися про перші успіхи операції, Сирському потелефонував Олексій Резніков, тодішній міністр оборони, який саме перебував на засіданні групи «Рамштайн», і повідомив про «вражаючий ефект». Після цього, підкреслює генерал, партнери стали давати Україні більше зброї. (Вочевидь, йдеться про рішення Вашингтона прискорити постачання комплексів Nasams та передачу додаткових ракетних систем Himars, про яке стало відомо 12 жовтня 2022).

«Харківська операція є однією з найважливіших у ході цієї війни, – підкреслив на презентації книги американський генерал у відставці Девід Петреус, який свого часу керував об’єднаними міжнародними силами в Іраку та Афганістані, був директором ЦРУ. – Усі збройні сили світу мають вчитися на прикладі України».

Олена Зварич, для «Главкома»