Окупанти планують масштабний наступ на Запоріжжя: огляд фронту

Огляд. Сьогодні Оріхово-Запорізький напрямок.

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смузі своєї 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Днепр» з метою виходу на ближні підступи до Запоріжжя з півдня та південного сходу. При цьому командування російської 58-ї ЗВА зосереджує основні зусилля на правому фланзі своєї смуги наступу, у напрямку Оріхівського району оборони Збройних Сил України (ЗСУ).

Крім того, у центрі та на лівому фланзі смуги цієї армії він одночасно веде досить активні атакуючі\штурмові дії силами штурмових груп, намагаючись вийти у район Магдалинівка – Запасне – Павлівка – Лук'янівське основними силами своїх передових підрозділів, а також продовжити просування у напрямку Приморського, у Степногірську та на північ від нього.

Противник намагається прорватися безпосередньо до міста Оріхів, діючи як безпосередньо з півдня через Новоданилівку, так і одночасно намагаючись охопити східний і західний фланги цього району оборони ЗСУ.

У свою чергу, на ділянці від Малі Щербаки до Плавні противник здійснює активні інфільтраційні та штурмові дії своїми малими піхотними групами намагаючись дезорганізувати систему оборони ЗСУ в тактичній зоні безпосередньо в напрямку Запоріжжя та створити умови для виходу своїх передових частин і підрозділів на річку Конка (на рубіж Приморське – Веселянка), а також у район Комишувахи.

1. Оріхівський напрямок

Наразі противнику вдалося прорватися кількома невеликими піхотними групами через Успенівську балку в Новоданилівку (де вони зафіксовані у південній частині села, у районі перехрестя автодоріг Т-0408 і Т-0803), а також проникнути подібними піхотними групами у південно-східну частину Малої Токмачки та в район місцевої ВК (виправної колонії).

Крім того, очевидно, противник зумів також завести кілька «ультрамалих» піхотних груп безпосередньо до Оріхова і укрити подібну групу в невеликому лісі між Оріховим і Малою Токмачкою, на південь від траси Т-0815 і залізниці, що веде в напрямку Запоріжжя.

Також ймовірно, що кілька штурмових груп передових підрозділів 42-ї мотострілецької дивізії (мсд) 58-ї ЗВА противника змогли не лише витіснити ЗСУ з району Щербаків і Малих Щербаків, а й просунутися на захід і південний захід від Оріхова по напрямках Щербаки – Новопавлівка (до 2 км) та Нестерянка – Новоандріївка (до 3,5 км).

Однак спроби противника розвинути та посилити свій тактичний успіх протягом 2 тижнів, поки що, не принесли йому відчутних результатів. Ймовірно, українські підрозділи, які обороняються на цій ділянці, змогли заблокувати та ізолювати ці кілька «надмалих» російських піхотних груп у самому Оріховому (у районі вулиці Привокзальна, гімназії No1 «Сузір'я» та фірми «Бізнес-Агро»). А також витіснити противника з північних і центральних районів Новоданилівки.

Попри це, ймовірність подальших спроб противника збільшити чисельність своєї штурмової піхоти (навіть їх інтенсифікації), як у самому Оріхові, так і в Новоданилівці та Малій Токмачці, зберігається. Оскільки невеликі піхотні групи противника, які «інфільтрувалися» на цих ділянках раніше, намагаються утриматися в південній частині Новоданилівки, у районі Успенівської балки та на південному сході Малої Токмачки для своєрідного «проміжного накопичення» наступних груп проникнення.

У свою чергу, досить інтенсивна активізація противника з боку Щербаків і Нестерянки, очевидно, має своєю метою вихід його передових підрозділів на висоти в районі Новопавлівки та Новоандріївки, що дозволить противнику, у разі подальшого просування його передових підрозділів у цих напрямках, різко посилити вогневий вплив на комунікації Оріхівського району оборони, які ведуть в напрямку Таврійського та Комишувахи.

Таким чином, у найближчому майбутньому цілком можливо очікувати від російського командування на Оріхівському напрямку різкого зростання та інтенсифікації його спроб збільшити чисельність своєї інфільтрованої піхоти не лише на території самого міста Оріхів, а й на південний захід, захід і південний схід від нього.

Очевидно командування російської 58-ї ЗВА та її 42-ї мотострілецької дивізії, зокрема, прагнуть реалізувати щодо цього району оборони ЗСУ той самий тактичний «сценарій», який їх «колеги» вже реалізували на інших напрямках – у Покровську, Куп'янську та Костянтинівці.

2. Запорізький напрямок

На цьому напрямку командування російської 58-ї ЗВА також посилило «проникаючі» дії своїх малих піхотних груп, здійснивши їх «інфільтрацію» у напрямку Кам’янське – Лук'янівське (фіксуються між Лук'янівським і Павлівкою, на південний захід від Лук'янівського і на північний схід від Кам'янського), а також у напрямку Малі Щербаки – Павлівка (фіксуються в районі Новобойківського, між Павлівкою та Новояковлівкою, а також на південь і схід від самої Павлівки).

Однак слід зазначити, що це не перша спроба противника дезорганізувати оборону ЗСУ на тактичному рівні по цих напрямках. Зазвичай всі ці невеликі піхотні групи противника блокуються в тактичній глибині оборони ЗСУ і після кількох тижнів свого «функціонування» досить жваво «зачищаються» у ході пошуково-рейдових дій спеціально виділених для цього сил і засобів ЗСУ, переважно з активним використанням тактичних дронів.

Оскільки їх більш-менш довготривале виживання, закріплення та накопичення пов'язані з наявністю у противника значних труднощів з їх матеріально-технічним забезпеченням (МТЗ), особливо, щодо накопичення.

Адже, на цьому напрямку, через особливості району дій, у командування противника виникає необхідність проведення цих дій на значних відкритих (видимих) ділянках місцевості, на відміну від територій населених пунктів, де є, хоч і зруйновані, але різноманітні будівлі, в тому числі, із підвальними приміщеннями, в яких цілком можливо укритися від виявлення (й звісно, подальшого ураження).

У цьому сенсі найперспективнішим для противника на цих напрямках є лише одна з його малих піхотних груп, яка змогла проникнути на північний схід від Кам’янського безпосередньо з позицій своїх передових підрозділів і тому має прямий зв'язок з ними і підтримку з їхнього боку.

У свою чергу, у «трикутнику» Приморське – Степногірськ – Плавні (це на північ від Кам'янського, вздовж русла колишнього Каховського водосховища) також тривають вперті бої з російськими штурмовими групами. Однак тут успіхи противника значно скромніші.

У цьому сенсі варто відзначити невелику російську піхотну групу, яка заблокована на північ від Степногірська (у посадці, на схід від перехрестя вулиці Гнідого з автомагістраллю Е-105), а також наполегливі спроби противника розширити зону свого контролю безпосередньо в самому Степногірську, діючи з району «Висотки», який він утримує.

Поки ці спроби завершилися заняттям російськими штурмовиками лише кількох зруйнованих будівель уздовж південної сторони вулиці Таврійська, а також декількома спробами просунутися на північ від Покровської вулиці у Приморському, результат яких вимірюється сотнями метрів.

Очевидно, що тут противнику досить складно проводити активні штурмові дії, оскільки ЗСУ продовжують утримувати одну з ключових тактичних ділянок місцевості на цьому напрямку – автомобільну розв'язку «Кільце» між Степногірськом і Приморським.

Крім того, ЗСУ, ймовірно, досить успішно обороняють свої позиції безпосередньо в селі Плавні, просунувшись і укріпившись у ньому на південь від «Кільця» на понад 2 км і взявши під контроль однойменну залізничну станцію, а також закріпилися на позиціях уздовж дороги Е-105, також на південь від «Кільця», на понад 1,5 км.

Через це російські штурмові групи, які намагаються атакувати в Приморському, в районі Покровської вулиці, очевидно мають можливість поповнюватись та забезпечуватись виключно у «напівавтономному режимі», тобто через русло колишнього Каховського водосховища. Що, ймовірно, саме по собі ускладнює ці дії.

Підсумки

Скоріш за все, в оперативно-тактичному сенсі командування російської 58-ї ЗВА, а також приданих їй сил й засобів зі складу УВ «Днепр», плануючи свій подальший наступ на Запоріжжя, таки дійшло досить логічного висновку, що без ліквідації Оріхівського району оборони ЗСУ це, скажімо так, було б «сповнене значних труднощів». У першу чергу, через цілком ймовірні, у такому випадку, достатньо активні флангові контрнаступальні дії ЗСУ.

Власне, наслідки саме такої оцінки ситуації з боку російського командування, яку я описував ще наприкінці весни – на початку літа цього року, ми бачимо зараз.

Противник перед тим, як організувати і провести «масований» наступ на Запоріжжя, явно має намір насамперед ліквідувати саме цей район оборони Збройних сил України, використовуючи для цього не лише сили та засоби 58-ї ЗВА зі складу УВ «Днепр», а й 5-ї та 35-ї ЗВА з УВ «Восток», які також наступають у бік Оріхова, але на Гуляйпільському напрямку.