Українка відверто розповіла про життя в Бангкоку

Бангкок може одночасно дивувати хмарочосами й старими храмами, дорогими ресторанами та вуличною їжею, кондиціонерами, від яких у метро хочеться вдягнути куртку, і спекою за +30 градусів на вулиці. Українка Ілліана, яка прожила в столиці Таїланду сім років, розповіла про особливості життя в місті, його людей, роботу, ціни та те, до чого довелося звикати після переїзду. Про це повідомляє «Главком».

Столиця Таїланду – це не лише туристичні вулиці. В одному місті фактично співіснують два дуже різні світи. Сучасний Бангкок – це хмарочоси, торговельні центри, дорогі ресторани, руфтоп-бари та кондомініуми з басейнами, спортзалами й коворкінгами. Поруч – старі райони, храми, канали, китайський квартал Yaowarat і численні вуличні заклади, де можна недорого поїсти.

Саме ця різноманітність, на думку Ілліани, і робить місто привабливим для іноземців. До Таїланду переїжджають не лише пенсіонери, а й айтівці, фрилансери, підприємці та сім'ї.

Спека на вулиці – і майже зима в метро

До клімату, за словами українки, доводиться звикати навіть тим, хто любить тепло.

На вулиці температура може триматися вище 30 градусів, тоді як у метро, торговельних центрах чи офісах кондиціонери працюють настільки потужно, що перепад відчувається одразу.

Ще одна особливість – сезон дощів. Злива може початися буквально посеред дня, затопити окремі вулиці, а за деякий час місто знову повертається до звичного ритму.

Окремо Ілліана згадує про ризик захворіти на лихоманку денге. За її словами, одна з її колег після укусу комара потрапила до лікарні й провела там близько двох тижнів.

«Сабай-сабай»: чому тайці не люблять говорити «ні»

Одне з понять, яке найкраще пояснює місцевий характер, – «сабай-сабай». Його можна приблизно передати як «спокійно», «розслабся», «не переймайся».

Ілліана каже, що за сім років життя в Таїланді й сама стала значно спокійнішою.

Водночас тайський спосіб спілкування може бути непростим для європейця. Тут важливо «не втрачати обличчя» – своє та співрозмовника. Тому тайці можуть уникати прямої відмови, не казати «ні» або погоджуватися, навіть якщо насправді не планують виконувати домовленість.

Особливо це відчувається в роботі. За словами Ілліани, з тайцями краще говорити спокійно, не підвищувати голос і не критикувати людину публічно. Якщо питання справді важливе, про нього варто нагадати ще раз.

Бангкок без рожевих окулярів

Українка не приховує й менш приємних сторін життя в столиці. Поруч із сучасними торговельними центрами та дорогими ресторанами можна побачити сміття, щурів і тарганів. Для людини, яка щойно переїхала, такий контраст може бути шокувальним.

Водночас на вулицях Бангкока багато їжі. Том-ям, пад-тай, сом-там та інші страви продають буквально на кожному кроці. До місцевої кухні теж потрібно звикнути: тайці активно використовують гострі спеції, цукор і багато олії.

Скільки коштує життя в Бангкоку

Житло в столиці можна орендувати у сучасному кондомініумі, де разом із квартирою мешканці отримують доступ до басейну, спортзалу, коворкінгу та інших сервісів.

Сама Ілліана платить за своє житло понад тисячу доларів на місяць. Водночас вона оцінює приблизно у $3 тисячі суму, якої одній людині достатньо для комфортного життя в Бангкоку.

У повсякденних витратах є й значно дешевші речі. Наприклад, прання у пральнях самообслуговування може коштувати близько 30–50 батів. За словами українки, пральні особливо популярні тому, що в багатьох кондомініумах у квартирах немає власних пральних машин.

Безпека, медицина і життя іноземців

Бангкок Ілліана вважає загалом безпечним містом, хоча, як і всюди, радить не втрачати здоровий глузд. Зокрема, не варто втручатися у конфлікти місцевих мешканців.

Медицина в Таїланді, за її словами, перебуває на високому рівні, однак лікування може бути дорогим. Тому іноземцям вона радить мати хорошу страховку. Ілліана розповідає, що нещодавня операція обійшлася майже у 700 тисяч батів, але ці витрати покрила страховка.

Є в Бангкоку й інша сторона життя іноземців – нічні райони, специфічні розваги та особливості ставлення тайців до особистих стосунків. Утім, за словами Ілліани, за зовнішньою відкритістю тайського суспільства стоїть доволі традиційна культура, яка має власні правила й межі.

Після семи років у Таїланді Ілліана каже, що могла б знову обрати Бангкок для життя. Для неї це місто, де доводиться прийняти спеку, дощі, мовний бар'єр, інший підхід до роботи й зовсім іншу культуру. Але водночас саме тут вона навчилася менше поспішати й простіше ставитися до багатьох речей.