Британія на межі розпаду? Навіщо об’єднуються Шотландія, Уельс і Північна Ірландія

У Великій Британії несподіваний політичний скандал. Лідери Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії оголосили про «кінець епохи влади Лондона» і зажадали «права на самовизначення» для своїх країн. Медіа вже поспішили назвати це розпадом Британії, підлив олії у вогонь і Трамп, підтримавши об’єднання Ірландії та Північної Ірландії.

Що насправді відбувається у Великій Британії

14 вересня 2026 року в Кардіффі (столиці Уельсу) відбулася зустріч лідерів регіонів, що складають Королівство: зібралися перший міністр Шотландії Джон Свінні (Шотландська національна партія), перший міністр Уельсу Рун ап Іорверт (Плайд Кімру) та перший міністр Північної Ірландії Мішель О’Ніл (Шинн Фейн). Вони підписують «меморандум про взаєморозуміння». Документ стосується економіки, енергетики, відносин із Європою і — найважливіше — права на самовизначення.

Не йдеться про якийсь документ, що ліквідує Британію (як, наприклад, Біловезькі угоди в СРСР). Поки що лідери просто вперше відкрито координують тиск на Лондон і вимагають, щоб Вестмінстер готувався до можливих референдумів.

«Вперше в історії Шотландію, Уельс і Північну Ірландію очолюють перші міністри, які виступають за незалежність. Немає більш чіткого знаку того, що статус-кво нестійкий», — заявив Джон Свінні перед зустріччю, наводить його слова The Telegraph.

Після зустрічі лідери виступили з яскравими заявами, які можна вважати скандальними для Британії. Перші міністри Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії заявили, що «час Вестмінстера добігає кінця» і що «політичний ландшафт на цих островах змінюється», повідомляє телеканал Sky News.

Свінні назвав цю зустріч «поворотним моментом на шляху до конституційного розвитку Сполученого Королівства». Лідери закликали до «права на самовизначення» для своїх країн і до того, щоб уряд Великої Британії «підготувався, спланував і сприяв конституційним змінам у кожній юрисдикції».

Реакція уряду Великої Британії була поки дуже короткою: Даунінг-стріт заявила, що всі регіони Великої Британії повинні зосередитися на «зменшенні навантаження на сімейні фінанси... а не на конституційних дебатах чи нових референдумах», — цитує Sky News.

Насправді механізми реалізації права на самовизначення Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії настільки заплутані й різні для кожного суб’єкта, що говорити про швидкий вихід якогось регіону не доводиться. Та й дані соцопитувань свідчать про те, що зараз ідея самовизначення не працює. Що, звичайно, не заважає учасникам її «прогрівати».

Неочікувано в цьому «прогріві» взяв участь і Дональд Трамп. І сталося це настільки вчасно, що можна подумати й про те, що все було не випадково.

Як Трамп надав скандалу прискорення

Усього за два дні до кардіффського саміту Дональд Трамп, перебуваючи в Дубліні, виголосив фразу, яка миттєво розлетілася заголовками. «Я б із задоволенням побачив єдину Ірландію. Це станеться рано чи пізно. Чому б не зараз? Я думаю, це було б фантастично», — сказав американський президент, наводить його слова The Guardian.

Юніоністи в Північній Ірландії та британські політики відреагували різко. Лідер Reform UK Найджел Фарадж написав, що Північна Ірландія — «горда і невід’ємна частина Сполученого Королівства». Прем’єр-міністр Енді Бернхем нагадав, що референдум про об’єднання Ірландії «не стоїть на порядку денному».

Але Трамп уже зробив свою справу — його слова реанімували старий скандал і привернули міжнародну увагу саме в той момент, коли націоналістичні лідери готували спільну заяву. Випадковість?

При цьому потрібно зазначити, що у всіх трьох територій абсолютно різні юридичні шляхи до зміни свого статусу. І суттєво різниться підтримка населення.

Шотландія: вже голосувала проти незалежності

Через 300 років після об’єднання з Англією Шотландія вже спробувала відокремитися. У 2014 році британський уряд дозволив провести референдум про незалежність Шотландії. Результат виявився досить переконливим: 55% проголосували проти незалежності і 45% — за.

Однак після Brexit ситуація змінилася: більшість шотландців голосувала за збереження членства Великої Британії в ЄС. І тепер шотландці хочуть знову провести референдум, головною метою якого буде не відокремлення від Британії, а, що важливіше, подальший вступ до ЄС.

Але тепер юридично ситуація інша: шотландський парламент не може самостійно призначити законний референдум про незалежність. У 2022 році Верховний суд Великої Британії постановив, що проведення такого голосування належить до питань, зарезервованих за Вестмінстером. А уряд у Лондоні поки не бачить необхідності в такому референдумі через недостатню громадську підтримку.

Згідно з останніми даними, які наводив Guardian перед зустріччю в Кардіффі, лише 47% шотландців підтримують незалежність. Вочевидь, Лондон можуть переконати лише цифри вище 50%.

Північна Ірландія: референдум дозволений, немає голосів

У 1921 році острів Ірландія був розділений власне на Республіку Ірландія та шість північних графств, які залишилися у складі Великої Британії й утворили Північну Ірландію. Саме тут десятиліттями проводила свої теракти сумнозвісна ІРА (Ірландська республіканська армія), яка вимагала приєднання Півн. Ірландії до «основної» Ірландії.

Мир настав у 1998 році, коли було підписано Страсноп’ятничну угоду. Важливо! У ній передбачено законний механізм проведення референдуму про об’єднання з Ірландією.

Міністр у справах Північної Ірландії в британському уряді може призначити референдум border poll (прикордонне опитування). Більше того, він зобов’язаний це зробити, якщо вважає ймовірним, що більшість жителів Північної Ірландії проголосує за об’єднання з Республікою Ірландія.

Але більшості немає. Дуже сильно немає. Останні дані показують, що зараз близько 36% жителів Північної Ірландії виступають за об’єднання з Ірландією, 45% — проти. При цьому частка прихильників об’єднання зросла з 25% у 2019 році.

Уельс: ніколи не хотів відокремлюватися — і ось знову...

Уельс довго залишався найнадійнішим союзником Англії, недарма спадкоємець Британського престолу завжди носить титул Принца Уельського.

У 1997 році валлійці проголосували за створення власного парламенту, а потім отримали розширені повноваження. Але конституційний статус Уельсу залишається справою Вестмінстера. Зокрема, союз Англії та Уельсу належить до зарезервованих питань.

Тому валлійські націоналісти, як і шотландські, не можуть просто оголосити референдум про незалежність. Але поки що й база для успішного голосування дуже мала.

Останнє опитування Survation для YesCymru показує: якби референдум відбувся зараз, 32% проголосували б за незалежність, 68% — проти, якщо виключити тих, хто не визначився.

Однак усередині цієї цифри є цікава деталь. Серед молодих валлійців підтримка значно вища: серед 18–24-річних 59% заявили про готовність голосувати за незалежність, а серед 25–34-річних — 54%. Серед людей старше 65 років прихильників незалежності лише 15%.

Тобто питання незалежності Уельсу — робота на перспективу. І в майбутньому матиме солідну підтримку.

Тож найімовірніший сценарій на найближчий час — не розпад Великої Британії, а торг регіонів із Лондоном: отримати більше грошей, прав, можливостей для індивідуальних економічних відносин з ЄС. А ось розпад Британії — напевно, поки залишиться в заголовках Telegraph.