Де закінчився бліцкриг

Примітка редакції. На який день вторгнення Грузія склала руки, а Україна отримала натяк на перший шанс?

Україна починає осінь із дійсно сильними за потенціалом угрупованнями військ. Поки «Азов» і Трійка розберуться зі своїм новим хазяйством, нам краще згадати дещо інше. Те, завдяки чому ми досі тут.

Тож ми озброїлись парою пошуковиків і постаралися відтворити (тоді ще для себе) повну хронологію подій. Нас цікавило, чому ж Гостомель настільки вдарив по російських військових планах. Чому саме він? І дуже довго довелося просидіти саме над цим моментом, нічого не розуміючи.

Втім, потім ми повторили той самий алгоритм із іншим російським бліцкригом, тільки вдалим. І, знаєте, це багато чого пояснює.

«Золоті 72 години»

Якщо розглядати перші дні війни Росії проти Грузії у серпні 2008 року і перші дні повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022-го, виходить доволі наочне порівняння.

У Грузії російська операція з кожним днем розширювалася. Як би грузинські війська не старались, свої «золоті 72 години» вони не змогли використати на повну. Тож були змушені відходити. Слідом наступали російські підрозділи.

Згодом вони, як ні в чому не бувало, виплеснулися далеко за межі Південної Осетії. Підключився абхазький напрямок. Уже на п’ятий день Москва могла собі дозволити зупинити наступ, діючи із позиції військової переваги.

В Україні ця послідовність ламається. Перші два дні, будемо чесні, дійсно нагадують стрімкий сценарій 2008 року. Та вже на третій з’являються ознаки втрати росіянами свого темпу.

На четвертий-п’ятий день ці проблеми стають системними. А приблизно 1 березня, на шостий день вторгнення, з’являється найбільш рання достатньо надійна ознака того, що російському командуванню доводиться змінювати спосіб ведення війни.

За «перший день» російського вторгнення ми беремо 8 серпня 2008 року. Це відсіче елементи російської пропаганди та дурників із Human Rights Watch: там відлік часто починають із 7 серпня, коли Грузія буцімто провокувала Росію, у якої зовсім випадково поруч знайшлася добре зібрана та оснащена армія.

Для України точка відліку однозначна — це 24 лютого 2022 року.

День перший. 08.08.2008 / 24.02.2022

Грузія, 8 серпня. Російські підрозділи 58-ї армії починають рух через Рокський тунель у Південну Осетію. Російська авіація завдає ударів не лише безпосередньо в зоні конфлікту, а й по цілях на основній території Грузії, зокрема в районі Горі та по військових аеродромах.

До вечора Росія вже ввела значні сухопутні сили й вступила у безпосереднє зіткнення з грузинською армією.

Україна, 24 лютого. Росія завдає масованого ракетного удару й наступає одразу з кількох напрямків. Особливо важливим є десант у Гостомелі — як ви пам’ятаєте, аеродром мав стати плацдармом, через який Кремль зміг би швидко перекидати додаткові сили безпосередньо до Києва.

Пізніше дослідження RUSI, щ ґрунтується на українських оперативних даних і захоплених російських матеріалах, показало масштаб первинного задуму. Росія розраховувала провести основну фазу вторгнення приблизно за десять днів. Швидкість і раптовість наступу мали дозволити росіянам швидко захопити Київ.

Статус операції. На цьому етапі різниця між двома війнами ще не очевидна. В обох випадках Росія отримує раптовість, швидко вводить значні сили й намагається розвинути первинний успіх.>

Однак саме Гостомель стає першим попередженням. Росія все ще розраховує на ефект несподіванки, якого насправді не вистачило.

День другий. 09.08.2008 / 25.02.2022

Грузія, 9 серпня. Російська операція продовжує нарощувати темп. Тривають важкі бої за Цхінвалі, російська авіація інтенсивно діє по Горі, а абхазькі сили починають операцію проти грузинських позицій у Кодорській ущелині.

Російське командування вже закріпило успіх початкового плану операції, і тепер може у спокійному темпі добитися її суттєвого розширення. Наприклад, граючись бомбити якісь села.

Україна, 25 лютого. На поверхні ситуація все ще виглядає вкрай небезпечною для оборонців. Російські війська підходять до Києва. Фактично тривають бої на його північних околицях і підступах.

Москва заявляє про захоплення Гостомельського аеропорту. У західних повідомленнях цілком серйозно обговорюється можливість падіння української столиці. Загалом тиск триває.

Статус операції. З’являється принципова різниця. У Грузії другий день завершувався розвитком російського успіху. В Україні другий вечір настає зовсім інакше: Київ не взято, політичне керівництво України все ще сидить у столиці.

До того ж розпіарений десантний задум не перетворився на швидке захоплення центру держави. Десантники, взагалі-то, не повинні по приколу сидіти чорт знає де. До них треба пробитися достатньо швидко, аби розвинути успіх.

На щастя для нас, СОУ зреагували швидше за росіян. Ті хоч у Гостомелі постояли. Потім, щоправда, одні полежали, інші побігли.

День третій. 10.08.2008 / 26.02.2022

Ризикнемо стверджувати, а не висловлювати здогадки: на нашу спільну думку, саме тут криві двох наступальних операцій із різницею в 14 років нарешті починають розходитися.

Грузія, 10 серпня. Грузинське командування наказує військам відійти із Цхінвалі. Тбілісі оголошує припинення вогню й офіційно пропонує розпочати переговори. Інакше кажучи, вже на третій день російського втручання противник фактично відмовляється від спроби утримати головний район початкової битви.

Україна, 26 лютого. Відбувається майже протилежне. Поки у росіян по телевізору все ще розповідають про титанічне просування чи не по Печерському району, високопоставлений представник Пентагону констатує: український спротив виявився сильнішим, ніж очікувала Росія.

Ба більше, за його словами, російські сили демонструють «increasingly frustrated» — тобто дедалі більше роздратування через відсутність потрібного темпу, передусім на півночі. Increasingly frustrated. Дуже хороший вислів.

Станом на ранок 26 лютого США не бачать жодного великого українського міста, повністю захопленого російськими військами, і вважають, що Росія досі не здобула панування в повітрі. На той момент росіяни ще не навчилися показувати потужну перемогу на тлі зруйнованого Бахмута чи Соледара. Апетити були максимальні.

Статус операції. Грузія вже віддала основний плацдарм та сподівається обмежити російський наступ цією втратою. А в Україні, на нашу думку, настає перша дата, коли збій у стані агресора вже можна впевнено фіксувати. Зупиняти його допомогли, в тому числі, і грузинські добровольці, які встигли побути на обох згаданих війнах.

Звісно, це не була якась тотальна поразка Росії. На півдні її війська продовжували цілком успішно просуватися. Проте Київ узяти не вдалося. Попереду були багатолітні «бої» за Малу Токмачку.

День четвертий. 11.08.2008 / 27.02.2022

Грузія, 11 серпня. Росія все ж не зупиняється на Південній Осетії. Тепер її війська й бронетехніка розкуто завалюються в Абхазію, звідки потім їх ніхто не виганятиме. Також російські частини просуваються в напрямку Горі та діють у районі Сенакі. Грузинська армія переходить до оборони Тбілісі.

Україна, 27 лютого. Російське угруповання до цього моменту вже ввело в бій значну частину своїх сил, але просування на Київ тільки сповільнюється. Американські військові фіксують у агресора проблеми з постачанням і пальним.

На чернігівському напрямку замість швидкого захоплення міста починає формуватися модель облоги. Згодом вона стане напівоблогою.

Хтось перерізає росіянам логістику. Хто? Невже місцеве населення виявилося не настільки лояльним, як обіцяв Медведчук?

На цьому моменті з’являється ще один симптом. Розрахунок був на швидке руйнування державного та військового управління противника, та спротив окремих великих міст застав російські війська зненацька.

І це вже повноцінна зміна характеру війни. Хтось готувався до однієї війни, а особисто явився на зовсім іншу.

А міста вони потім почнуть знищувати.

День п’ятий. 12.08.2008 / 28.02.2022

Грузія, 12 серпня. Дмитро Медведєв (нагадую, це був формальний президент РФ, хоча ми-то знаємо) оголошує про припинення російської військової операції. На цей момент грузинські війська витіснені з Південної Осетії. Російські сили вийшли далеко за її адміністративні межі й перебувають біля Горі.

В Україні на п’яту добу відбувається інше. Величезна російська колона рухається в бік Києва, та вже не до Києва. Просто у той бік. Однак просування немає. Більше у росіян стає тільки проблем із логістикою, і вони вже носять системний характер.

День шостий. 01.03.2022 — день, якого у Грузії не було

Саме шостий день російського вторгнення до України я би позначив як найбільш переконливу дату перелому первинного російського задуму. Цього дня стало відомо одразу дві принципово важливі речі.

По-перше, російське просування на Київ остаточно застопорилося через логістичні проблеми, нестачу пального й продовольства. До того ж, попри спроби Кремля це приховати, назовні вже проступали ознаки низького морального стану окремих підрозділів.

По-друге, дії РФ почали змінюватись. Вона різко посилила обстріли Харкова і Києва, які до цього планувала взяти під контроль відносно цілими. Хтось перестав берегти посаг нареченої (я знову про Медведчука).

Назвати спійманого облизня «жестом доброї волі» російське керівництво додумається пізніше. А поворотний момент у війні, мабуть, настав саме тоді.

Цінуйте ті зусилля, якими наші бійці зупиняли ворога під Києвом. Грузія продемонструвала, що буває, коли перші 72 години успішного російського наступу стають дійсно вирішальними.