Дизельна лихоманка Трампа: як президент США йде на відчайдушні кроки та потроху перетворюється на "кульгаву качку"

Вже 3 листопада у США відбудуться вибори до обох палат Конгресу: Палати представників і Сенату. Проміжні вибори зазвичай є серйозним тестом для президента США, адже виборці голосуватимуть не лише за партійними вподобаннями, а й за тим, наскільки вони підтримують політику президента США та усі рішення, які ухвалював американський лідер.

Президент Трамп, який посилив цей ефект надмірною персоналізацією та власною активною участю в кампанії, напередодні виборів до Конгресу перебуває, відверто кажучи, у не найкращій позиції. Війна США проти Ірану затягується, перспективи укладення угоди виглядають все більш недосяжними, а ціна війни для американського виборця лише зростає.

Крім цього, мирні зусилля президента Трампа щодо України, які могли б відволікти американців від цін на бензин (і дизель), зазнали повного фіаско, а ми памятаємо, як під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп експресивно обіцяв завершити війну за 24 години. Це пам'ятають не тільки українці, а й громадяни США.

24 Канал проаналізував те, у якому становищі знаходиться Дональд Трамп напередодні проміжних виборів до Конгресу і те, чи падіння його рейтингів може бути пов'язане з активізацією переговорного процесу щодо України.

У цьому нам допомогли:

• Джон Болтон, радник президента США із питань національної безпеки (2018 – 2019) та посол США в ООН (2005 – 2006)
• Бен Годжес, генерал-лейтенант Збройних сил США у відставці, колишній командувач військ США в Європі
• Скотт Лукас, професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна.

Трамп стає "гречкосієм", щоб врятуватися

Напередодні проміжних виборів до Конгресу (кандидати боротимуться за 35 місць у Сенаті та 435 у Палаті представників) Дональд Трамп завів свою республіканську партію у досить складну позицію. Війна в Ірані стрімко “спалює” політичний рейтинг Трампа й республіканців: демократи можуть здобути більшість у Палаті представників. А все через прямі економічні наслідки війни, які на собі відчувають пересічні американці (власне, це і є їхньою головною претензією до Трампа).

До початку війни США проти Ірану 28 лютого 2026 року ціна пального становила в середньому 2,98$ за галон. Сьогодні середня ціна пального піднялася до показника 4,30$ за галон. Отже, йдеться про підняття цін майже до половини вартості від того, що було до початку війни, а якщо точніше, то в середньому на 44,3%.

Нагадаємо, саме на обіцянках стабілізувати економіку та повернути "старі ціни" Трамп і виграв вибори у Камали Гарріс 2024-му. Поки та розповідала про "високі матерії", цінності, гендерну рівність, повагу та геополітику, Трамп божився, що знизить ціни на яйця та бензин з дизелем. Нині ж американський виборець, який проголосував здебільшого "шлунком", починає розуміти, що "щось" пішло не так. Бо у підсумку не отримав ані дешевого дизелю, ані поваги.

Свіже загальнонаціональне опитування, проведене компанією Focaldata, вказує на те, що лише 33% від усіх виборців схвалюють діяльність Трампа на посаді президента. Це на три відсоткові пункти нижче, ніж минулого місяця, а загалом антирекорд для американського президента. Рейтинг схвалення серед виборців-республіканців також знизився до 72%, що становить історичний мінімум, враховуючи попередні опитування.

Президент Трамп, натомість, намагається демонструвати силу й те, що все під контролем. І робить лише гірше, створюючи умови, щоб його вже в листопаді оголосили "кульгавою качкою".

Кульгава качка або lame duck – термін з політичного жаргону США, який гарно прижився вже у класичній політології та означає президента (чи іншого посадовця), що втрачає владу та повноваження наприкінці каденції. У випадку президентів США зазвичай цей період наступає у проміжку після виборів та до інавгурації наступного президента (з листопада по січень). Втім, можливі випадки, коли цей період є довшим. Наприклад, таким був останній рік президента Обами. Нині ж Трамп може перевершити досягнення одного з попередників і в разі поразки республіканців на виборах до обох палат Конгресу стати lame duck вже восени 2026-го.

Як відомо, Трамп ніколи не визнає своїх помилок і навіть у разі явного програшу, завжди говорить про "перемогу". Саме це Трамп робить просто зараз. У свіжому інтерв'ю Fox News президент США заявив, що не шкодує про початок війни проти Ірану. Якби йому вдалося повернути час назад, він би зробив те ж саме.

Я не вірю у слово "шкодувати". Завжди можна трохи засумніватися в собі. Якби мені довелося зробити це знову, я вчинив би точно так само. Я не думаю, що виборці деморалізовані. Я вважаю, що вони дуже пишаються тим, що я не даю Ірану можливості здобути ядерну зброю, – Трамп вперто не визнає свого фіаско.

Натомість за нього це роблять інші. Приблизно всі. Скотт Лукас, професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна, зазначає, що адміністрація Трампа потрапила у пастку, яку сама створила.

Трамп, ймовірно, прекрасно розуміє, що на тлі війни проти Ірану, погіршення економічної ситуації із цінами на пальне та невизначеності щодо завершення війни в Україні, республіканці таки можуть втратити більшість у Палаті представників. Ось чому Трамп йде у ва-банк і на з'їзді Республіканської партії обіцяє (ймовірно, вперше в історії США) роздати гроші виборцям за підтримку його партії.

Якщо республіканці збережуть Палату представників і Сенат США, то завдяки нашій величезній економічній силі та успіху я виплачу дивіденди кожному дорослому громадянину Сполучених Штатів Америки у розмірі 5 000 доларів. Це дуже схоже на те, як успішна компанія здійснює грошову виплату своїм акціонерам, – Трамп у відчаї обіцяє гроші за свій порятунок.

Водночас проблема полягає в тому, що держава – не комерційна компанія чи акціонерне товариство. Трамп досі мислить категоріями профіту та бізнесу. Цікаво, що якби Трамп взявся виконувати свою обіцянку (що, звісно, малоймовірно, адже з юридичної та фінансової точок зору складно щось таке уявити), то на цю американську версію добре відомого в Україні "гречкосійства", тобто погано прихованого підкупу виборців, довелося б витратити понад 1,3 трильйона доларів.

Скотт Лукас вважає ідею Трампа повним нонсенсом і натякає на "агонію". За його словами, якби Республіканці впевнено лідирували у соціологічних опитуваннях напередодні виборів, то Трампу не довелося б обіцяти та фактично купляти американських громадян.

Чому Трамп знову звинувачує Україну

У своїй агонії Трамп не обмежився спробами підкупити виборців, а пішов далі та почав шукати винних у погіршенні економічної ситуації у США серед військово-політичного керівництва України. І швидко знайшов.

Президент США закликав Володимира Зеленського припинити удари по російському дизельному паливу. Натомість знову жодного критичного слова на адресу Росії чи Владіміра Путіна.

Пан Зеленський має зробити одну річ. Він має припинити знищувати запаси дизельного палива в Росії. Нехай він атакує цілі, але не дизельне паливо, бо він спричиняє дефіцит дизельного палива, – Трамп "знайшов винних" у бідах Америки та тому, що в нього самого не стало на руках карт.

Трамп також не пригадує того, що саме його війна проти Ірану драматично підвищила ціни на нафту та пальне, а також спровокувала дефіцит і паніку на ринку через перекриття Ормузької протоки.

Наразі світ стикається з енергетичним шоком, оскільки Україна вирішила, що хоче підривати російські енергетичні об'єкти, – міністр фінансів США Скотт Бессент "підкладає соломку" Трампу.

Нагадаємо, раніше саме міністр фінансів США заявляв, що удари України по російській енергетиці, а не війна США та Ізраїлю проти Ірану, призводять до енергетичної кризи, але тоді на ці безглузді слова не звернули уваги. Нині ж, схоже, за них, немов за соломину вхопився Трамп.

Ось такий пошук винних, ймовірно, почав сам Скотт Бессент, який відповідає за економічну ситуацію у США. Коли Дональд Трамп піднімав питання глобального енергетичного шоку, очільник мінфіну просто "наводив вказівний палець" на Володимира Зеленського.

Схоже, президент США вкотре ставиться до своїх виборців як до розумово неповноцінних і вже вкотре розраховує перекласти відповідальність за свої провали на інших. Таке "переведення стрілок" вочевидь направлене на внутрішню аудиторію. Потрібно ж обґрунтувати та пояснити американцям, чому вони платять майже вдвічі більше грошей за пальне напередодні проміжних виборів. І в цьому, "звісно", винен Володимир Зеленський.

Зміна складу у примарних перегонах

Серед інших відчайдушних рішень Трампа може бути й ще одне: можливі перестановки у переговорній команді щодо України. Після візитів представників президента США Дональда Трампа, Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви та Києва 5 – 6 вересня, які не призвели до будь-яких суттєвих результатів, в медіа почали з’являтися повідомлення про те, що ЦРУ може перебрати на себе провідну роль у переговорах.

Як відомо, сам очільник ЦРУ Джон Реткліфф побував у Москві 25 серпня з неоголошеним візитом. За даними Financial Times, Реткліфф привіз російським посадовцям реалістичні оцінки ситуації на полі бою та вкотре закликав Кремль укласти угоду, поки не стало гірше. На що дуже образився Путін і відмовився від зустрічі, щоб не чути правди самому. Пізніше він заявив, що дуже тішиться з того, що переговори ведуть саме Кушнер і Віткофф.

Тепер медіа пишуть про те, що Джон Реткліфф може відігравати більшу роль у "човниковій дипломатії" між Росією та Україною. Натомість Віткофф, ймовірно, переключить свою увагу на Близький Схід.

Financial Times вказувало на те, що між Реткліффом і Віткоффом вже давно триває апаратна боротьба за те, хто буде очолювати переговорний процес по Україні, і якими методами слід переконувати Росію завершувати війну. Сам Джон Реткліфф належить до так званого проукраїнського крила у Білому домі. Під час розмов із президентом США директор ЦРУ вказує на усі вразливі місця РФ та їхнє реальне становище на полі бою. Ба більше, Реткліфф виступає за продовження обміну розвідданими з Україною та переконав Трампа в тому, що ЦРУ має й надалі ділитися з нами не лише розвідданими, а й специфічною інформацією для здійснення ефективніших ударів вглиб РФ.

Джон Болтон, колишній радник президента Трампа із питань національної безпеки, зазначає, що представники розвідок часто можуть вести непублічні переговори, але не можуть повністю замінити роль посадовців Білого дому чи американських дипломатів. Ба більше, за його словами, це може створити певні ризики для незалежності американської розвідки.

Бен Годжес, генерал-лейтенант США у відставці, зазначає, що рішення про можливі кадрові перестановки у переговорній групі США вже давно назріло, адже Віткофф та Кушнер не просто некомпетентні. Вони не “стягують” переговори на тому рівні, на якому мали б, адже мають справу з найбільшим конфліктом у світі з часів Другої світової, та найважливіше: з росіянами.

Цікаво, що в своїй оцінці генерал Годжес співпав з українським дипломатом Володимиром Єльченком, який в інтерв'ю 24 Каналу чітко визначив кваліфкацію емісарів Трампа.

Схоже, згоден з експертами і сам Трамп. Інакше не думав про "заміну в команді". Можливо, у такий спосіб президент США хоче мати швидкий результат, а заразом – нагадати про свою мрію отримати Нобелівську премію миру. Переможця головною гуманітарної нагороди світу мають оголосити в жовтні 2026-го і перемога точно могла б допомогти Трампу. Втім, наразі він просто не має карт (і шансів), адже Нобелівський комітет – не FIFA, там не будуть змінювати правила заради амбіцій 80-річного "хлопчика" та його порятунку.

Рубіо тримає дистанцію

Держсекретар США Марко Рубіо, натомість, не бере участі у дипломатичних "зусиллях", а лише робить опосередковані заяви, коментуючи хід подій. Водночас згідно з американськими дипломатичними практиками та законами, саме він мав би комунікувати з росіянами.

Здається, що він займає роль глядача шоу, у якому беруть участь Віткофф і Кушнер, а ще – тримає в голові боротьбу на номінацію на виборах президента США.

Генерал Годжес переконує, що причина досить проста: Рубіо не вірить в успіх цієї справи, тому фактично дистанціюється від майбутнього провалу.

Чи стане Трамп "Кульгавою качкою" вже незабаром

Президент США Дональд Трамп напередодні проміжних виборів дійсно має усі шанси стати так званою "кульгавою качкою", адже втрата республіканської більшості у Палаті представників обмежила б президентську владу: будь-який закон стало би складніше проштовхнути через Конгрес.

Ба більше, безліч комітетів Палати розпочали б розслідування діяльності Трампа та його найближчого оточення, а до них є багато питань, зокрема щодо політичної та просто корупції.

Дональд Трамп зараз пробує знайти будь-яку "рятувальну соломинку": від політичного підкупу, до маніпуляцій щодо результатів кампанії проти Ірану, звинувачень будь-кого крім себе в проблемах паливом та зміни переговорної команди щодо України.

Разом з тим, слід розуміти, що зараз Дональдом Трампом керує саме політичний інтерес, а не бажання виконання своїх передвиборчих обіцянок. Може дійти навіть до чергового Саміту з Кім Чен Ином у США. Подейкують, що Трамп може запросити навіть Путіна на Саміт G20, який відбудеться в грудні у США, аби продемонструвати себе як “лідера світу, який може товаришувати навіть з авторитарними диктаторами”.

Не слід сприймати серйозно усі його слова, а краще дивитися на дії. І, на жаль, Трамп поки не має чим похвалитися перед виборцями у питанні завершення обох воєн: в Україні та на Близькому Сході. Навпаки, війна РФ проти України стала більш руйнівною та менш контрольованою, фактично увійшла у нову фазу. Адміністрація Трампа нічого зробити з цим не може. А сам Трамп не здатен цього визнати.