Реактивні перехоплювачі проти реактивних дронів: чи є Україні чим відповісти на терор

Росіяни масово використовують реактивні дрони для ударів по Україні. Проте вже зараз Сили оборони мають ефективні засоби для їх знищення.

Керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков розповів РБК-Україна, як зміниться роль БпЛА у війні майбутнього, коли зменшується ефективність дронів-перехоплювачів та чому фонди не завжди купують українську продукцію.

Чому дрони переходять на автоматизацію?

– Давайте поговоримо про FPV-дрони. Вони сьогодні справді незамінні на фронті. Але як зміниться їх роль у майбутньому?

– FPV-дрони сто відсотків актуальні сьогодні. Однак це глобальне питання, я його розділю на кілька частин.

Що стосується нашої війни, то дрони точно не втратять актуальності. Проте ми надалі підемо шляхом автоматизації. Серед можливих варіантів - поява автономних роїв дронів, які виконують певну місію, або дрони-ждуни, що працюють в автономному режимі.

Тобто дрон майбутнього матиме певний набір сенсорів, він сам зможе ідентифікувати ціль і здійснювати повне патернове виконання місії з ураженням цілі автономно або з мінімальним втручанням людини. Я думаю, що через кілька років це стане реальністю. Уже сьогодні є такі напрацювання.

Якщо ж ми беремо у цілому світ, то тут теж досить широкі рамки. Провідні армії, імовірно, використовуватимуть автоматизовані дрони.

Що стосується, умовно, Близького Сходу, то там ситуація буде значно відставати від глобальної. У тому регіоні ще довго можуть працювати дрони, які в Україні вже застаріли.

– Розкажіть, як ви обираєте дрони для масштабних закупівель?

– Раніше ми брали зразки на полігон для особистого тестування. Тестували технічні і льотні характеристики, зокрема в умовах подавлення різних систем РЕБ. І на виході ухвалювали рішення, чи нам підходить цей виріб.

Звісно, ціновий діапазон сильно впливає на ухвалення рішень, тому що ми як Фонд звітуємо за кожну гривню і, відповідно, обираємо максимально прозорих виробників зі зрозумілими цінами.

Зараз ринок сформований, у виробників є певний кредит довіри. Разом з цим ми збираємо повноцінний фідбек з підрозділів, які задіюють дрони у бойових умовах на різних напрямках, тому що один засіб може працювати на Запорізькому напрямку, а на Донбасі – ні. І відповідно до цих даних напрацьовується рішення про контрактування.

Як зростає роль наземних роботизованих комплексів?

– Наскільки зростає роль НРК на фронті?

– Сьогодні багато логістичних, евакуаційних і навіть ударних місій відбувається за допомогою НРК. Проте ми маємо ключовий недолік НРК – це його швидкість. Є низка виробників, які повністю розуміють цю проблему, є підрозділи, навіть корпуси, які акцентують на цьому увагу.

І зараз відбувається трансформація до збільшення швидкостей, що нам дозволить зрештою замінити легкий автомобільний транспорт чи навіть вантажний з точки зору вантажопідйомності. Проте це легка ціль для дронів з такими швидкостями. Однак все-таки "залізо" і особовий склад – це ж абсолютно різні речі.

Один з шляхів – це пришвидшення НРК, другий шлях – це розвиток систем активного захисту комплексу. У такому випадку на вироби встановлюється кілька сенсорів, додаткове озброєння, сіткомети тощо. Системи активного захисту збільшують шанси того, що ціль не буде знищена.

– Чи є перспективи у малої ППО і її приватної компоненти?

– На мою думку, якщо будуть адекватно прописані норми, нарешті всі зрозуміють, як це працює, як працювати в цьому випадку з вибухівкою, то чому ні. Якщо є зацікавлені компанії, які готові це спонсорувати, – така ніша точно має право на існування.

Навчати цивільних також можна. Це можуть бути корпоративні служби безпеки або ж навіть залучені приватні компанії. Тут питання тільки в нормах, як це все законно нормалізувати. Якщо це можливо, то в цьому є сенс.

Це вже глобальні тенденції безпеки у світі. Наприклад, якщо службі безпеки необхідно убезпечити великий футбольний матч, то раніше у них були певні функції, які вони за договором надавали.

Тепер їм варто враховувати можливість, що у "чашу" стадіону може залетіти невеликий дрон і підірватися. Відповідно, зараз відбувається зміна глобальної системи в приватних компаніях, і тепер вони повинні убезпечити повітряний простір.

Як Україна протидіє реактивним дронам?

– Реактивні "Шахеди" – це новий виклик для української ППО. Які методи боротьби ви знаєте?

– Очевидно, що перехід з двигунів внутрішнього згорання до реактивних двигунів відбувається саме через ефективну протидію з нашого боку. Проте я допускаю, що восени чи взимку через дуже погані погодні умови ми ще побачимо масовані нальоти "Шахедів" з ДВЗ, щоб перевантажити українську протиповітряну оборону.

З реактивними дронами ми знову реагуємо. Ми не готові до проблеми й вимушені шукати нові рішення. Ми говоримо про значно вищі швидкості. Класичні перехоплювачі з цим завданням справляються радше як виняток. Перше рішення – пришвидшити класичні мультикоптерні перехоплювачі на швидкості понад 400 км/год, але в такому випадку в них суттєво зменшується корисний час у повітрі.

Тому тут єдиний шлях – це максимальна автоматизація, а ще покращення якостей виявлення та цілевказання, щоб автоматизація була взагалі доречною. У нас з'являється низка реактивних перехоплювачів, які мають достатні швидкості для ураження реактивних дронів.

Швидше за все, у майбутньому "Герань-4" буде основним реактивним дроном дальнього ураження у РФ. Але реактивна історія все-таки значно складніша насамперед з міркувань масштабування, тому що реактивні двигуни не настільки доступні, як ДВЗ чи електродвигуни, і це все сильно впливатиме на масштаб. Відповідно, і ціна самих виробів в рази вища.

Окрім того, зараз добре себе показують всім відомі ПЗРК. Це ефективний засіб протидії. Реактивні дрони мають добре помітний тепловий слід. Навіть двигун внутрішнього згорання в тепловізор добре видно. Але ми наштовхуємося на їхні дефіцит, ціну і навченість особового складу.

– Що впливає на якість роботи дронів-перехоплювачів?

– Справа в тому, що далеко не всі протидронові засоби готові за своїм рівнем захисту працювати в дощ, наприклад. Плюс сильний вітер обмежує льотно-тактичні характеристики. Погодні умови суттєво впливають на їх роботу.

Окрім того, дрони-перехоплювачі першого покоління наводяться через оптичний сенсор. У деяких засобах справді є модулі захоплення та самонаведення, але далеко не у всіх. До того ж, холод, мороз серйозно зменшують енергоефективність перехоплювачів.

– Як українським далекобійним дронам вдається проривати ворожу ППО? Чому у пріоритеті саме БпЛА, а не ракети?

– Щодо останнього питання, то це не від хорошого життя. Було б достатньо ракет, можливо, і дрони не надто були б потрібні. Це вимушений крок.

Безпілотники порівняно з ракетами коштують у десятки разів менше. Тож велику роль грає і фінансова складова, і масовість застосування. Серед інших переваг дронів, напевно, менші радіопомітність і тепловий слід, адже у ракет великий тепловий слід.

Та якби ми могли запускати тисячі ракет по РФ щоночі, як ми іноді запускаємо дрони у випадку "діп-страйків", то результат був би більш вражаючим. Я хочу наголосити, що одні з перших "діп-страйків" були закуплені, зокрема, Фондом Сергія Притули. Ефективність цього засобу була показана завдяки, серед іншого, нашому Фонду і окремим волонтерам.

– Чи купуєте ви іноземні вироби, зокрема, й дрони? Чи ваш фокус на вітчизняній техніці?

– Переважно дивимось на внутрішній ринок. Є окремі винятки, коли немає аналога в Україні, тоді ми купуємо за кордоном.

Українська пропозиція безпілотних технологій за такими параметрами, як ціна, якість і результат, виграє у закордонної. Звісно, є винятки. Наприклад, досі немає альтернативи добре відомому Mavic. Та зʼявляється промінчик надії на наш аналог, який зараз показує досить непогану ефективність.