Хочете підтримати бізнес — роздайте вудки і… познайомте рибалок

Сьогодні, коли український бізнес потерпає від постійних обстрілів з боку РФ і браку складських приміщень, уряд шукає способи підтримати дрібних підприємців: у них менший запас міцності, і вони можуть просто не пережити нинішнього російського терору. Одним із таких способів може стати субконтрактація.

Що це таке і як вона працює — розповімо.

На сучасних ринках для створення конкурентоспроможного продукту ресурсів одного підприємства, як правило, недостатньо. Потрібна участь інших суб’єктів господарювання, які володіють необхідними ресурсами та компетенціями. Для налагодження виробничих зв’язків активно використовується субконтрактація. Це спосіб організації виробництва, заснований на розподілі праці між контрактором (замовником) і субконтракторами — спеціалізованими підприємствами, що виготовляють вузли й деталі та надають послуги. Субконтрактація з’явилася давно, але важливу роль в економіці вона почала відігравати лише у ХХ столітті після організації масового виробництва автомобілів, літаків та іншої техніки.

Така система дає змогу великим підприємствам істотно підвищити конкурентоспроможність і знизити витрати, зосередивши зусилля та ресурси на пріоритетних напрямах діяльності. Малому і середньому бізнесу субконтрактація забезпечує гарантований збут продукції, зростання доходів, а в багатьох випадках — доступ до новітніх технологій. Для економіки загалом субконтрактація забезпечує суттєве підвищення ефективності виробництва, більшу гнучкість, прискорення науково-технічного прогресу. Її використовують у багатьох галузях промисловості, але найбільше вона поширилася в машинобудуванні (особливо в автомобільній, авіаційній промисловості, верстатобудуванні), радіоелектроніці, металообробці, виробництві гумотехнічних виробів, обробці пластмас. Загальний обсяг реалізованої продукції в рамках субконтрактних операцій у ЄС 2025 року становив 161 млрд євро. Виконанням замовлень було зайнято близько мільйона працівників.

Як підприємствам допомагають знайти партнерів

Субконтрактацію активно використовують у державній політиці насамперед як засіб підтримки малого та середнього бізнесу.

У США компанія, яка отримала велике державне замовлення, зобов’язана передати його частину малим фірмам-субконтракторам. У ЄС цьому сприяє Європейська мережа підприємств — найбільша у світі мережа підтримки малого та середнього бізнесу, яка регулярно організовує зустрічі та виставки, наприклад, травневу Subcontracting у Познані.

У 1980-х роках Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) розпочала програму розвитку субконтрактації: у 23 країнах Азії та Африки з’явилися центри субконтрактації та партнерства — при торгово-промислових палатах, об’єднаннях підприємців або державних структурах. Їхні фахівці збирали дані про виробничі можливості підприємств і передавали цю інформацію великим компаніям, які шукали місцевих постачальників.

Щоправда, програму UNIDO з розвитку субконтрактації на початку 2020-х років призупинили. Проте низка центрів продовжує ефективно працювати.

Турецьку біржу субконтрактації створили 1990 року на базі Стамбульської торгової палати за технічної підтримки UNIDO. В її базі — 3500 підприємств машинобудування, металообробки та електронної промисловості. Фахівці біржі аналізують запити турецьких та іноземних компаній (75% надходять з-за кордону) і підбирають відповідних субконтракторів, а також проводять для постачальників семінари та тренінги.

Показовим є досвід Іспанії: субконтрактація забезпечує близько 10% промислового виробництва країни, а в Каталонії та Країні Басків — понад 20%. Це значною мірою заслуга SUBCONTEX — спеціалізованої служби Іспанської торгової палати та 12 регіональних палат, які утворюють не єдиний центр, а мережеву систему, що враховує місцеву специфіку. У базі SUBCONTEX — понад 3000 субконтракторів, зокрема 800 підприємств автопрому та 240 — авіаційної галузі.

SUBCONTEX співпрацює з ICEX España Exportación e Inversiones — державною установою, що займається підтримкою експорту та залученням іноземних інвестицій. Ці організації активно просувають іспанських постачальників на зовнішні ринки, беручи участь у міжнародних виставках та організовуючи зустрічі з потенційними замовниками.

Час розвивати субконтрактацію в Україні

Субконтрактацію активно використовували в індустрії СРСР. Після його розпаду багато виробничих зв’язків зруйнувалося, що стало однією з причин глибокої кризи у вітчизняному машинобудуванні. Якщо 1990 року в ньому було зайнято 2484 тисячі працівників, то 2024-го — 222,9 тисячі. Водночас чимало підприємств істотно підвищили ефективність виробництва, налагодили випуск конкурентоспроможної продукції. Цьому сприяла субконтрактація. Щоправда, на відміну від Євростату, Держстат України не враховує обсягу виробництва в рамках субконтрактних операцій. Певне уявлення про нього дають дані міжгалузевого балансу. Внутрішньогалузеві поставки у виробництві машин та обладнання становили 2021 року 9,7 млрд грн (7,4% випуску), у виробництві автотранспортних засобів — 13,1 млрд грн (9,5% випуску). Низка вітчизняних підприємств інтегрувалася в глобальні ланцюги вартості. За даними аналітичної платформи UNIDO, частка проміжних товарів у загальному обсязі експорту машин та обладнання з України 2021 року становила 36,4%, електричного обладнання — 91,3%.

Водночас ситуація у вітчизняному машинобудуванні дедалі погіршується. Порівняно з 2010 роком зайнятість у цій галузі скоротилася у 2,2 разу, тоді як у переробній промисловості загалом — удвічі. Слід зазначити, що, на відміну від радянських часів, провідну роль у машинобудуванні відіграють середні підприємства: на них зайнято понад 60% працівників. Не маючи таких ресурсів, як великі підприємства, вони не можуть, на відміну від малого бізнесу, перейти на спрощену систему оподаткування, тому більш  вразливі.

Останніми роками вживаються певні заходи для підтримки машинобудування. Так, коштом бюджету частково компенсують вартість вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу. Але цього недостатньо. Необхідна державна підтримка субконтрактації. Для налагодження ефективних виробничих зв’язків доцільно створити в Україні центр субконтрактації. У ньому потрібно сформувати дві взаємопов’язані інформаційні бази:

• база субконтракторів з інформацією про їхні виробничі можливості;
• база замовлень із кресленнями, специфікаціями, а також інформацією про замовників.

Доцільно створити автоматизовану систему пошуку, яка дасть змогу швидко знаходити партнерів (постачальників і замовників).

Необхідна інформація та послуги центру мають бути доступними для широкого кола підприємств, насамперед малих і середніх. Тому доступ до базової інформації та розміщення замовлень мають бути безкоштовними.

Центр субконтрактації можна організувати при Національній установі розвитку (правонаступниці Фонду розвитку підприємництва). Однак підприємці неохоче співпрацюють із державними установами. Тому доцільніше створити центр на базі Торгово-промислової палати (ТПП) України. З огляду на досвід Іспанії, у перспективі варто створити мережу центрів на базі регіональних ТПП найбільших промислових міст: Дніпра, Харкова, Запоріжжя, Одеси, Львова. У цьому разі центр у Києві має підтримувати діяльність інформаційної системи, а центри при регіональних ТПП працюватимуть з підприємствами. Необхідно залучити фахівців UNIDO для надання технічної допомоги.

Слід зазначити, що на початку 2010-х років при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті діяв центр субконтрактації. 29 листопада 2012 року я брав участь у роботі круглого столу «Перспективи розвитку субконтрактних відносин в Україні», організованого цією палатою. На той час я працював в Управлінні економіки Одеської міської ради, і ми планували створити центр субконтрактації в Одесі. На круглому столі також були присутні представники кількох регіональних торгово-промислових палат, які виявили інтерес до питань субконтрактації. На жаль, російська агресія поклала край цим планам. Закрився й центр у Луганську.

Підтримка субконтрактації має стати важливим напрямом промислової політики. Ефективна робота центру субконтрактації сприятиме відродженню вітчизняного машинобудування, зменшенню залежності від імпорту, формуванню стійких ланцюгів вартості в Україні та ефективній інтеграції в глобальні ланцюги.