Неочікуване звернення: Кравченко звинуватив антикорупційні органи у тиску на парламент

Ранок 15 вересня 2024 року був напруженим. Відсторонений генеральний прокурор Руслан Кравченко звернувся до народних депутатів, усвідомлюючи, що невдовзі відбудеться голосування за його звільнення. Його звернення прозвучало як спроба вплинути на остаточне рішення, наголошуючи на важливості незалежності парламенту.

Кравченко визнав конституційне право Президента вносити подання про звільнення генпрокурора, а також відсторонювати його від обов'язків під час воєнного стану. Він наголосив, що поважає це право і готовий йому підкоритися. Проте, його основний меседж стосувався іншого: він вважав неприпустимим, коли глава держави вимагає від депутатів ухвалення рішень, що належать до їхніх виключних повноважень.

За його словами, тиск на парламент призводить до втрати його суб'єктності, деморалізації депутатів та паралічу роботи. Кравченко заявив, що протягом його каденції до нього надходили матеріали від антикорупційних органів, зокрема від Національного антикорупційного бюро (НАБУ), щодо підозр народним депутатам. Він стверджував, що частина цих матеріалів була безпідставною або юридично необґрунтованою.

Генеральний прокурор підкреслив, що не блокував законні рішення, але й не дозволяв використовувати свій підпис як інструмент політичного тиску з боку НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) на народних обранців. Він запевнив, що не підписував політично вмотивованих процесуальних рішень, незалежно від того, стосувалися вони представників опозиції чи провладної політичної сили.

Кульмінацією його звернення стала згадка про підозру керівнику НАБУ. Кравченко наполягав, що написав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, переконавшись у достатності доказової бази, і що жодних правових підстав для її скасування не існує. Він висловив жаль, що під тиском Президента не підписав цю підозру значно раніше.

На завершення Кравченко зазначив, що прийме будь-яке рішення Верховної Ради щодо своєї відставки, але воно має бути виключно рішенням парламенту, а не наслідком тиску. Верховна Рада 15 вересня підтримала звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора.

Ця подія розгорталася на тлі подання Президента Володимира Зеленського до Верховної Ради про звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора. Президент закликав парламент невідкладно проголосувати за відставку, а також відсторонив Кравченка від посади.

Крім того, 14 вересня Кравченко опублікував відеозвернення, в якому заявив про підписання підозри директору НАБУ та особі, наближеній до керівника САП. НАБУ у відповідь повідомило, що офіційно Семену Кривоносу підозру не вручали. Ця заява генпрокурора стала причиною широкого обговорення в медіа та політичних колах, зокрема, «Главком» з посиланням на заяву екгенпрокурора.

«Я вдячний Верховній Раді за довіру і з повагою прийму будь-яке її рішення щодо мого сьогоднішнього звільнення. Але це має бути саме рішення парламенту», – наголосив Руслан Кравченко у своєму зверненні до народних депутатів.

Історія Руслана Кравченка відображає складність політичних процесів та боротьби за незалежність інституцій у період воєнного стану. Його заява про тиск на Верховну Раду та Президента підкреслює важливість збереження суб'єктності всіх гілок влади, а також викликає питання щодо ефективності та прозорості роботи антикорупційних органів.