РФ і Іран: як таємна програма C430L змінила збройне партнерство

Історія військового партнерства Москви й Тегерана почалася ще у 1990-х роках, проте справжній імпульс до його прискорення надало повномасштабне вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року. Саме тоді Іран почав відігравати ключову роль у підтримці російської військової кампанії, передаючи Москві ударні безпілотники Shahed.

Перші партії Shahed-136 та Shahed-131 були доставлені до Росії в середині серпня 2022 року. Це стало початком нової ери у їхніх відносинах. Невдовзі після цього Росія отримала ліцензію на виробництво цих безпілотників на власній території, що дало старт масштабним модернізаціям. Оригінальні іранські двигуни було замінено китайськими турбореактивними установками, додано мережеві засоби зв’язку та можливість використання ракет класу «повітря – повітря».

Ці зміни призвели до появи нових реактивних модифікацій, таких як «Герань-4» та «Герань-5», які за своєю конструкцією вже суттєво відрізнялися від початкової гвинтової версії. За словами дослідників Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), Росія фактично перетворила ліцензійну версію іранського дрона на платформу для масштабної адаптації та вдосконалення військових технологій.

Паралельно з цим, розвідувальні дані вказують на ще глибшу співпрацю: російські фахівці з 2023 року допомагають Ірану у створенні надзвукових та гіперзвукових крилатих ракет. Ця робота відбувається в рамках секретної програми під кодовою назвою C430L, де російські ракетні спеціалісти працюють над прямоточними реактивними двигунами.

Москва також надає Тегерану розвідувальні можливості, включаючи супутникові знімки та дані для визначення цілей. За оцінкою Інституту вивчення війни, ця допомога може зробити майбутні атаки іранських безпілотників складнішими для протидії, підвищуючи загрозу для американських військових об'єктів у регіоні.

Така модель співпраці поступово перетворюється на взаємний обмін військовими технологіями, де Іран передає Росії власні розробки, а Москва вдосконалює їх та допомагає Тегерану розвивати власні ударні можливості. Це свідчить про перехід від односторонніх поставок до ширшого технологічного партнерства, що посилює військовий потенціал обох країн.

Оцінки розвідки, на які посилається Мilitary Тimes, свідчать, що Росія розширює військову підтримку Ірану, надаючи йому модернізовані боєприпаси, супутникові знімки та дані для визначення цілей. Це може бути використано під час атак на американські сили на Близькому Сході. Поглиблення військової співпраці між Москвою і Тегераном відбувається на тлі загострення військових конфліктів в Україні та на Близькому Сході.

Міністерство оборони США визнало, що масштабне використання боєприпасів під час перших місяців війни з Іраном призвело до стратегічного скорочення запасів і виявило проблеми в американській оборонно-промисловій базі. Це підкреслює зростаючу небезпеку, що виходить від зміцнення військового альянсу між Росією та Іраном.

«Країна, яка найкраще опанувала «Шахед», – це не та, яка його побудувала. Росія використовувала його ліцензійний варіант під назвою «Герань» як базову платформу для безпрецедентної воєнної ітерації», – зазначили дослідники CSIS.

Поглиблення військової співпраці між Росією та Іраном, що включає обмін передовими технологіями та спільну розробку озброєнь, має далекосяжні наслідки для глобальної безпеки. Цей альянс, який активно розвивається в умовах конфліктів, може суттєво змінити баланс сил у ключових регіонах, створюючи нові загрози та вимагаючи перегляду стратегій міжнародних гравців.