Тилу більше не існує: Як і чому Україна розширює кілзону на Гуляйпільському напрямку

Утім, реалізувати свій цей план ворогу заважає глибока кілзона. За оцінками військових, які стримують ворога на цьому напрямку, наразі “зона смерті”, яку контролюють українські захисники, сягає від 20 до 40 км. А восени очікується її розширення.

Все це може призвести не лише до зміни розташування сил на фронті, але й на характер і логіку бойових дій.

Місцевість визначає динаміку боїв

В умовах ведення технологічної війни баланс сил та контроль територій визначається не зіткненням піхоти, а наявністю сучасних засобів ураження.

Як розповів під час виступу на зустрічі Yalta European Strategy у Києві командир 7 корпусу швидкого реагування ДШВ бригадний генерал Євген Ласійчук, на фронті до кінця року варто очікувати розширення кілзони – вона складатиме понад 40 км.

"До кінця року ця зона буде більше. Точно буде наступний етап і новий виклик. Саме тому ключова перевага - не просто мати технології, а вміти швидко адаптуватися до сьогодення, до реальності", - зазначив Євген Ласійчук.

Гуляйпільський відтинок – не виключення.

Через інтенсивне застосування безпілотників різного радіусу дії кілзона на цій ділянці фронту помітно розширилися протягом останніх місяців, подекуди вже сягають 40 кілометрів від лінії бойового зіткнення.

“Раніше кілзона була у нас п'ять кілометрів, потім десять кілометрів. Наразі вона становить від тридцяти до сорока кілометрів”, – говорить командир батальйону безпілотних авіаційних комплексів у складі 225 ОШП на позивний “Анвар”.

Характер місцевості на Гуляйпільському напрямку суттєво відрізняється від інших відтинків фронту та добре демонструє зміни сучасної війни. За словами головного сержанта батальйону безпілотних систем 5 штурмової бригади Юрія Сиротюка, в цьому одна з переваг Сил Оборони.

“Якщо говорити про саму особливість терену, то вона полягає в тому, що тут степ, на відміну від Донецької міської агломерації чи від Донецького кряжу, де є перепади висот. Тут майже відкрита місцевість, тому ця кілл-зона для ворога дуже болюча, бо він майже не може пересуватися в цій кілл-зоні, бо немає місць укриттів”, - резюмував військовий.

Розширення кілзони на таку відстань в умовах степової місцевості призводить до зміни ворожої тактики та відповідного використання ресурсу. Окупанти вимушені відправляти так званих “верблюдів” - солдатів, які пішки забезпечують логістику: підносять на позиції пальне, боєприпаси та провізію. Те саме стосується і штурмових дій - в атаку йдуть малими групами. За словами тимчасово виконуючого обов’язки  командира батальйону безпілотних систем 154 окремої механізованої бригади Максима Качелюка, замислел незмінний – непомітне піше переміщення, інфільтрація у глибину бойових порядків, аби там накопичитись і просуватись далі.

Виявити та знищити

Перш ніж розширювати кілзону поблизу Гуляйполя, її треба утримувати. Тому головним завданням українських захисників є забезпечення цілодобової розвідки. Для цього бійці використовують виключно безпілотники, для кожної дистанції - різні. Радіус від 10 до 20 кілометрів  покривають “Мавіки”, все, що більше - розвідкрила, зокрема “Шарки” та “Лелеки”.

Головне, кажуть у 154 ОМБр, це грати на випередження. Знищити дронову інфраструктуру ворога ще до злету - задача з зірочкою. 

“Насамперед виявляємо і знищуємо злітно-посадкові майданчики ворожих пілотів. Лише за останні тижні таких виявлено понад два десятки. Нанесли вогневе ужанення, знищили обладнання, техніку. Оператори БпЛА — пріоритет №1. Їх знищення дозволяє “легше дихати” нашій логістиці. Недавно також “розбирали” ствольну артилерію росіян, що працювала з центру Гуляйполя. Це орієнтовно більше 10 кілометрів від переднього краю. Загалом за останні 2 тижні спалили вже декілька ворожих артилерійських систем. Це теж важливо, бо ворожа артилерія інтенсивно працює по наших передових позиціях. Особливо - перед штурмовими діями”, -– наголошує Максим Качелюк.

Утім, погода нерідко втручається у плани аеророзвідки. І якщо дощ та туман для польотів є стримуючим фактором, то для російської піхоти - навпаки. Користуючись моментом, окупанти активізуються: підвозять забезпечення та здійснюють спроби штурму та інфільтрації. Про це бійці дбають заздалегідь.

“Активно проводимо дистанційне мінування основних маршрутів пересування противника за допомогою легких бомберів типу Insomnia, JET та інших. Це ефективно працює. На стрімах постійно бачимо, як підриваються ворожі штурмові групи”, - додає Качелюк.

“Тузом в рукаві”, у свою чергу, є оптоволоконні дрони, каже головний сержант батальйону безпілотних систем 5 ОШБр Юрій Сиротюк. Однак це перевага як для української армії, так і для противника. Адже дієвих способів збиття або подавлення наразі не існує. За словами військового, наше оптоволокно дозволяє ефективно долітати на відстань 25 кілометрів, що дозволяє контролювати кілзону, бо ці дрони не піддаються засобам РЕБ. А якщо збільшити якість оптоволокна, дальність та покращити  батареї - цю зону можна розширити.

Однак справжнім геймчейнджером на полі бою цього літа стали мідл-страйки. Ці безпілотники здатні атакувати цілі у так званому оперативному просторі противника та знищувати наступальний потенціал ще на підступах до переднього краю.

“У нашій смузі відповідальності кілзона починається від нуля і до 100-200 кілометрів вглиб від лінії бойового зіткнення, тому що у нас в батальйоні є мідлстрайки, які здатні “різати” ворожу логістику та не підпускати загарбників ближче для проведення штурмових дій”, - командир 1 роти ударних авіаційних комплексів 237 ОББпС 7 корпусу ДШВ Михайло Литвинов.

Паралізована логістика - відсутність наступу

Знищення поодиноких зразків техніки не є панацеєю, кажуть бійці. Натомість головний пріоритет - зміна всієї логістичної системи ворога. Чим далі від українських позицій починається зона постійної загрози, тим складніше російській армії підвозити особовий склад, боєприпаси, воду, дрони та інше обладнання. 

За словами “Анвара” з 225 ОШП, змусити росіян носити все руками - це неабияка тактична перевага при розширенні кілзони. Поки ворог дістанеться переднього краю і забезпечить все необхідне для початку штурму, він вже буде виснажений.

У 154 бригаді пояснюють переваги розширення зони ураження максимально вичерпно.

“Найважливіше, що дає нам розширення кілзони — ми виграємо час. Вибиваємо ворожу логістику, відповідно — ускладнюємо становище російських підрозділів, які виконують бойові завдання. Не даємо змоги окупантам провести ротації, забезпечити позиції необхідним обладнанням, підвезти боєприпаси, дрони, провізію. Зриваємо темп бойових дій, плани командування. І таким чином виграємо час для наших підрозділів — на краще планування, облаштування позицій, накопичення, нарощення наших ресурсів”, - підсумовує Максим Качелюк.

Водночас головний сержант ББС 5 окремої штурмової бригади Юрій Сиротюк наголошує: Силам Оборони достатньо збільшити кілзону на Гуляйпільському напрямку вдвічі - тобто до 60 кілометрів. Саме на такій відстані пролягає опорний пункт окупантів - село Новосілка. 

“Якщо ми закриємо їм можливість там вільно пересуватися, накопичуватися, забезпечувати логістику, робити склади постачання, тоді вони взагалі нічого не зможуть робити на цьому напрямку. Будь-яке просування ворога на цьому напрямку стало б неможливим”.

Дзеркальна тактика окупантів

Найбільший виклик, який стоїть перед оборонцями у смузі відповідальності 7 корпусу ДШВ, це аналогічні дії російської армії в бік нашої оперативної глибини. Противник нарощує кількість розвідувальних та ударних БпЛА, використовує FPV-перехоплювачі, мобільні групи, засоби РЕБ і намагається полювати на українські розвідувальні крила.

“У ворога дуже сильно розвинена система ППО, у них багато перехоплювачів. Відповідно нам необхідно нарощувати процес знищення їхніх точок взльоту, аби знизити їхні можливості”, - впевнений командир 1 роти ударних авіаційних комплексів 237 ОББпС 7 корпусу ДШВ Михайло Литвинов.

Ще одна проблема, яка стоїть на заваді - неспіввідношення кількості особового складу. Росіяни, за словами, оборонців, можуть компенсувати будь-які технологічні втрати людським ресурсом. 

«Вони можуть собі позволити роту або дві роти пустити, яка буде лише кожного дня підносити те, що потрібно. У нас такої можливості

немає», - резюмує командир батальйону безпілотних авіаційних комплексів у складі 225 ОШП на позивний “Анвар”.

Навіть дуже ефективна кілзона не гарантує повної зупинки противника. Окупанти можуть змінювати маршрути, роззосереджувати групи, збільшувати кількість людей, використовувати маскування та нові засоби зв'язку. Загарбники методично намагаються контролювати український тил, використовуючи різноманітні тактики в повітрі, зокрема застосовують іранські “Шахеди” в якості “маток”, які несуть кілька FPV-дронів. Це може виснажувати ППО та тримати Сили Оборони у постійній напрузі. 

Наразі формується своєрідна гонка: Україна намагається відсунути небезпечну межу подалі від своїх позицій, РФ - наблизити її до українського тилу.

Ситуація на Гуляйпільському напрямку наочно демонструє тенденцію, актуальну для інших ділянок поля бою: фронт більше не закінчується там, де стоїть піхота, а простягається на десятки кілометрів вглиб. Водночас тилу в традиційному розумінні цього слова більше не існує.

“Траси, які ворог вважав безпечними, наразі такими не є. Згадаємо, як було на початку війни: ефективний контроль - це міномет (6 кілометрів). Далі включалася артилерія. Зараз ми кажемо про ураження у 25-кілометровій зоні, а це літо показало, що мідл-страйки можуть уражати цілі й на більших відстанях”, - підсумовує головний сержант батальйону безпілотних систем 5 ОШБр Юрій Сиротюк.

Сьогодні ударний потенціал для розширення кілзони, темпи та можливість її утримувати залежить від низки факторів, зокрема своєчасному впровадженню технологічних іновацій. 

“Ця дронова війна - мистецтво, яке формується, вона ще не закінчена. Хто перший буде впроваджувати “ноу-хау”, той буде завжди на крок попереду. Тому тут не можна сказати, що ми зробили кілзону 30 кілометрів і це вже гарантований успіх. Це так не працює. Має бути постійний розвиток, вдосконалення і постійне випередження ворога, бо він в цьому плані теж розвивається активно”,  - додає військовий.

Якщо Силам Оборони під час осінньо-зимової кампанії вдасться розширити кілзону та не дозволити окупантам просунутись ближче до свого тилу, це може стати одним з факторів, що визначить майбутнє не лише на Гуляйпільському напрямку, а й на всьому Південному фронті.