Верховна Рада йде під землю

В умовах постійних повітряних тривог та загроз Верховна Рада намірилася змінити алгоритм своєї роботи. Наприкінці минулого тижня спікер Руслан Стефанчук, його перший заступник Олександр Корнієнко та група народних депутатів (всього 41 підпис) зареєстрували проєкт постанови «Про деякі питання організації роботи Верховної Ради у разі оголошення повітряної тривоги та/або надходження інформації про підвищену небезпеку». 

Зокрема, проєкт передбачає зміну діючої постанови щодо організації роботи парламенту в умовах дії воєнного стану, яка була прийнята ще у лютому 2023 року. Ініціатори змін пропонують виключити з неї підпункт 8 частини першої: «Триваюче пленарне засідання переривається головуючим на такому засіданні на час повітряної тривоги. Засідання відновлюється через 15 хвилин після завершення повітряної тривоги, крім випадку, коли повітряна тривога триває більше трьох годин поспіль».

Власне, в такому режимі Верховна Рада працює досі. Однак зміна тактики росіян та перехід на цілодобовий дроновий терор столиці значно ускладнили роботу парламенту. Через тривалість атак і традиційне небажання парламентарів довго засиджуватися на роботі засідання парламенту часто просто не відновлюються.

Натомість керівництво Верховної Ради пропонує просту схему: пленарне засідання, яке було розпочато цього дня, може бути продовжено через 10 хвилин після оголошення повітряної тривоги та/або надходження інформації про підвищену небезпеку. Для цього не треба буде перебиратися в якесь інше приміщення (хоча такі прецеденти в історії українського парламентаризму були), а використовувати укриття будинку Ради за тією ж офіційною адресою – на Грушевського, 5. Йдеться про залу на мінус першому поверсі, де зазвичай відбуваються засідання Погоджувальної ради (так званий «Кінозал») та кілька прилеглих холів. За словами Руслана Стефанчука, там вже створили 368 місць для народних депутатів. При цьому Стефанчук акцентує: «за замовчанням» депутати будуть збиратися саме на звичному робочому місці, а спускатися в укриття лише в разі необхідності.

Однієї вказівки голови Верховної Ради для впровадження таких радикальних змін у роботі замало – нардепи ще мають проголосувати за них у «класичній» залі під куполом.

Комітет з питань регламенту наступного ж дня після подачі проєкту постанови оперативно його розглянув і рекомендував Верховній Раді включити документ до порядку денного та прийняти в цілому. При цьому комітет рекомендував одну правку. Автори проєкту передбачають, що у разі завершення повітряної тривоги під час роботи депутатів в укритті розгляд питань порядку денного до їх завершення може бути продовжено в цьому ж місці. Комітет пропонує, аби парламент окремо голосував за те, щоб після відбою не повертатися до головної зали.

У межах периметра. І ні кроку далі

«Коли купол буде ціллю – ми не знаємо. Купол, як ми всі розуміємо, – гарна медійна ціль в будь-який момент часу. Тому сподіватися на якусь мудрість чи виваженість росіян не доводиться», – пояснює перший віцеспікер Ради Олександр Корнієнко. І з ним важко не погодитися. Досі ворог серйозно не атакував будівлю парламенту, хоча загроза для неї була: у вересні 2024 року уламки збитого дрона впали поруч, а внаслідок атаки на центр Києва 1 січня 2025-го вибухова хвиля пошкодила адміністративні будівлі Верховної Ради, де розміщені комітети та підрозділи її апарату. Але список цілей росіян останнім часом розширюється до «всього підряд», тож атака на одну з ключових гілок української влади може бути питанням часу.

Втім, у цілком логічного задуму перенести роботу Верховної Ради у безпечні умови, є підводні камені. По-перше, на мінус першому поверсі, попри завіряння Стефанчука, можуть банально не вмістися всі народні обранці, тому приміщення ще потребує підготовки – без додаткових стільців тут не обійтися. Може знадобитися серйозне перепланування.

По-друге, – і це головна пересторога – в укритті немає системи «Рада», за допомогою якої депутати реєструються на засіданнях, записуються на виступи і, власне, голосують. Тому керівництво парламенту планує використовувати спеціальну електронну систему, що працюватиме лише в межах укриття. Стефанчук також наголосив, що про евакуацію чи переїзд Ради в інше місце не йдеться.

«Ми зробили все для того, щоб кожен народний депутат мав можливість особисто здійснити свої вимоги за допомогою електронної системи, – розповідав Стефанчук під час презентації альтернативного формату роботи на початку вересня. – Будь-хто, хто вийде за периметр цієї зали, яку ви бачите, не матиме можливості голосувати, тому що він буде відрізаний від системи».

Звісно, є ще один старий-добрий варіант голосування – руками з підрахунком голосів Лічильною комісією, але спікер наразі вважає його неактуальним.

Як це має працювати

Нова система голосування депутатів буде реалізована як веб-застосунок, а не як окрема програма, яку потрібно встановлювати на телефон чи планшет. «Це спеціально створена частина сайту, яка запускається безпосередньо в браузері пристрою, коли депутат підключається до захищеної мережі», – пояснює перший віцеспікер Олександр Корнієнко.

Схоже, що йдеться про так звану технологію «прогресивних веб-застосунків» (PWA) – коли звичайний сайт виглядає на пристрої як звичайний мобільний чи десктопний додаток. Такий підхід дозволяє обійтися без розробки окремих програм для iOS та Android. Натомість система може швидко оновлюватися і оперативніше захищатися від можливих загроз без необхідності «апгрейдити» програму на кожному пристрої.

Технічний бік роботи цього веб-застосунку виглядатиме так: на території підвального приміщення розгортається внутрішня захищена Wi-Fi-мережа без доступу до інтернету. Мережа працюватиме лише в зоні, де фізично можуть перебувати депутати (наприклад, на першому поверсі Ради сигнал вже буде не зловити). Підключення до цієї мережі дає доступ через захищений шлюз до внутрішньої системи Ради та бази даних. Саме звідти застосунок отримує всю необхідну інформацію: дані про депутата, порядок денний, список тих, хто записався на виступ, і черговість надання слова. 

До внутрішньої мережі можна буде підключитися на власному телефоні чи планшеті через спеціальний QR-код, система надасть кожному депутату логін та пароль. Веб-застосунок фактично замінить робоче місце депутата: через нього він зможе працювати під час засідання – отримувати інформацію про порядок денний, записуватися на виступи, голосувати.

«Наші переговори з апаратом показують, що можна розширювати функціонал аж до повного використання фактично всього сайту Ради в цій внутрішній мережі. І вся інформація, включно з законодавством, буде у депутатів під рукою, – пояснює Корнієнко. – Для депутатів будуть створюватися умови, коли цей додаток використовуватиметься не лише для голосування, а й фактично для роботи з документами. Теоретично можна навіть СЕД (систему електронного документообігу) туди підтягнути і можна навіть буде документи підписувати».

Єдине обмеження – з пристрою, з якого ведеться робота у системі Ради, не можна буде виходити в інтернет. Тому парламентським блогерам та всім, хто хоче вести активне інтернет-життя безпосередньо на засіданнях, радять мати при собі додаткові гаджети. 

За словами першого віцеспікера, розробка технології велася в стінах Верховної Ради – відповідальними підрозділами апарату. Аби уникнути потенційного ворожого доступу до обладнання, контролюють цей процес Держспецзв’язок та СБУ. 

Що з цим не так

Але куди більше занепокоєння у парламентарів викликає потенційне втручання в результати голосувань апарату Верховної Ради, який і впроваджував нову систему. 

«Те, що у Верховної Ради на майже п’ятий рік повномасштабного вторгнення з’явився «план Б», – це великий позитив. Але до цієї системи на самому початку виникатиме багато питань, – каже нардеп Ярослав Юрчишин з «Голосу». – Система реєстрації через код, який знає апарат Верховної Ради, викликає сумніви щодо гарантій невтручання в цю систему і захисту персонального голосування».

Юрчишин зазначає, що коректність роботи системи можна було б перевіряти: наприклад, одразу оприлюднюючи результати голосувань у форматі відкритих даних. Тоді кожен народний депутат міг би самостійно перевірити, чи правильно враховано його голос. Водночас нардеп сумнівається, що це робитимуть регулярно, зважаючи на велику кількість голосувань.

«Тому я передбачаю, що рано чи пізно ми опинимося в ситуації, коли якісь важливі рішення будуть поставлені під сумнів. Фактично це великий пас фракціям меншості, щоб вони мали підстави їх оскаржувати, – прогнозує Юрчишин. – Плюс постає питання розміщення депутатів – в самому залі, де проводяться погоджувальні ради, може поміститися максимум кілька десятків. Тобто частина наших колег буде фактично сидіти в коридорі, спостерігаючи на табло, що відбувається в залі засідань. Як буде забезпечено право на виступ? Навіть якщо встановити мікрофони в кожному коридорі, в кожній кімнаті, все одно доведеться витрачати зайвий час». 

Член регламентного комітету Сергій Євтушок з «Батьківщини» припускає, що його фракція утримається під час голосування за постанову Стефанчука. «Це взагалі якийсь нонсенс, – каже він. – Подивіться: органам місцевого самоврядування законом обмежили проведення пленарних засідань в онлайн-режимі. Хоча під час ковіду вони могли голосувати онлайн. Зараз місцеве самоврядування збирається на місцях та працює, а чим воно відрізняється від народних депутатів?».

Однак на закиди щодо недостатньої сміливості нардепів, які не бажають зайвий раз ризикувати, у керівників парламенту є свій аргумент – небажання підставляти під загрозу численних працівників апарату, які забезпечують депутатську роботу.

Які альтернативи

Поки серед альтернативних варіантів лідирує такий: замість голосування через телефони низка нардепів пропонують згадати часи одразу після повномасштабного вторгнення – весну 2022 року. Тоді основні дискусії тривали на засіданнях Погоджувальної ради, і лише після того, як всі питання були узгоджені, народні депутати заходили ненадовго до зали Верховної Ради і швидко без особливих обговорень «штампували» заздалегідь обговорені законопроєкти. Проте нинішня ситуація істотно відрізняється від 2022 року: принаймні тим, що наразі в парламенті царює запекла політична боротьба. І, ймовірно, з огляду на неї очільники парламенту такий варіант не розглядають.

У нардепа від «Європейської солідарності» Володимира Ар’єва, як і у всій його фракції, вистачає претензій до ідеї Стефанчука-Корнієнка голосувати у підземеллі.

«По-перше, ця система, на відміну від хай і вайлуватої системи «Рада», не є захищеною і не відповідає вимогам кібербезпеки, – загинає пальці Ар’єв. – Справжня захищена система має бути сертифікована і перевірена не в окремих її елементах, а на всіх етапах – це системи передачі інформації, її обробки, підрахунку голосів, зберігання результату. Також сертифікованими мають бути гаджети, які будуть в ній використовуватися, бо зараз це просто особисті телефони депутатів, через які можна просто запустити якусь шкідливу програму. 

По-друге, неможливо буде підтвердити особисте голосування. Нас переконують, що за цим будуть слідкувати працівники апарату Верховної Ради. Це, прямо скажемо, не викликає довіру».

Нардеп також бачить особливу небезпеку в прийнятті за допомогою нової системи важливих євроінтеграційних законопроєктів: «Адже за певний час хтось може оскаржити саму процедуру прийняття в Конституційному суді, який рано чи пізно почне працювати. А підстави для того, щоб скасувати це голосування, точно будуть. І тут ми заходимо на дуже тонкий лід». 

Натомість у «ЄС» є кілька пропозицій для роботи в нинішніх, м’яко кажучи, не дуже сприятливих умовах.  

«Перший варіант – працювати, як в перші дні повномасштабного вторгнення, – каже нардеп. – Тоді довго проходили погоджувальні ради, але до зали виносились консенсусні рішення.

Другий варіант – обговорення законопроєктів у підвалі під час тривог, особливо це стосується першого читання. А голосувати їх в залі будемо вже після того, як пролунає відбій. Хоча з другим читанням, звісно, буде важче.

Третій – голосувати підняттям рук, як в перші роки роботи Верховної Ради. Але за умови, що Лічильна комісія буде складатися з представників усіх фракцій Верховної Ради. Можливо, потрібно організувати систему відеофіксації, аби не було сумнівів в коректності підрахунку.

Ну, і зрештою, якимось чином змусити депутатів, особливо з монобільшості, ходити на роботу. Бо коли не проходять якісь законопроєкти, винними лишаються всі, окрім них». 

Співрозмовники «Главкома» з монобільшості, у яких також достатньо питань до запропонованої системи, констатують, що ухвалити постанову Стефанчука в нинішньому вигляді буде вкрай важко: «Опозиція закидає це мільярдами правок». 

До того ж, наприклад, у вівторок, коли Рада звільняла генпрокурора (більше ніж 300 голосами), депутатам вдалося працювати без перерви на тривоги. І потреба в терміновому «зануренні під землю» наразі не виглядає беззаперечною для більшості депутатів. Але сама поява «плану Б» свідчить: парламентарі вже не можуть ігнорувати нову реальність. Питання в тому, коли і в якому саме вигляді запасний план стане основним.

Павло Вуєць, «Главком»